Розділ «Тема 6. СТРАХОВІ МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ»

6.1. Стан і тенденції розвитку обов'язкових страхових медичних послуг в Україні

6.2. Добровільні страхові медичні послуги

Добровільні страхові медичні послуги мають свої особливості розвитку в Україні (обсяги страхових премій та страхових відшкодувань у 2004—2006 pp. представлені у додатку 4, табл. 1). По-перше, вітчизняні страхові компанії пропонують базові (стаціонарна допомога, швидка і невідкладна медична допомога, програма "Поліклініка", стоматологічна допомога тощо) та спеціалізовані програми медичного страхування (наприклад, дитячі програми та інші спеціалізовані програми за різними класами обслуговування).

По-друге, питому вагу серед споживачів таких послуг становлять корпоративні клієнти, які забезпечують своїх працівників страховим захистом. Часто використовують медичне страхування громадяни з високим рівнем доходу. Громадяни з низьким рівнем доходу нині меншою мірою є клієнтами страховиків.

По-третє, для ринку добровільних страхових медичних послуг характерна й така ситуація: якщо ризик захворювання страхувальника є низьким, то всі страхові компанії пропонують страхову медичну послугу, якщо ж йдеться про страхування більш складних випадків — кількість страхових компаній, що пропонують страховий захист, зменшується. Крім цього, в Україні близько сотні страхових компаній мають ліцензію на цей вид страхування, але реально зацікавлені у цьому страхуванні, за оцінками експертів, лише 20.

По-четверте, в Україні створена й функціонує Асоціація "Українське медичне страхове бюро" (УМСБ), зареєстрована 15 березня 1999 р. Основною метою Асоціації є сприяння розвитку медичного страхового ринку в Україні шляхом впровадження єдиних правил, вимог і стандартів діяльності, забезпечення необхідної допомоги страховим компаніям у проведенні медичного страхування, організація юридичного захисту прав страховиків та страхувальників, координація зусиль страховиків на ринку послуг медичного страхування.

Для досягнення мети Асоціація УМСБ здійснює таку діяльність: представляє інтереси своїх членів у відносинах з державними органами України, міжнародними організаціями; розробляє методологію медичного страхування, стратегію і тактику його впровадження; сприяє формуванню розвинутої інфраструктури медичного страхового ринку; аналізує чинне законодавство з питань страхової діяльності та охорони здоров'я, готує пропозиції щодо його вдосконалення; залучає членів Асоціації до участі у виконанні державних програм з питань поліпшення медичної допомоги населенню за допомогою медичного страхування; здійснює іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству України.

По-п'яте, розвиток добровільного медичного страхування в Україні гальмує низка проблем:

1. Відсутність податкових пільг стосовно страхових платежів з добровільного медичного страхування, які сплачуються страхувальниками — юридичними та фізичними особами. Підприємства не мають права зараховувати на валові витрати платежі з цього виду страхування. Страхові платежі страхувальники — юридичні особи сплачують з прибутку. В Україні у більшості випадків таке страхування здійснює "своя страхова компанія", тобто кептивний страховик, застосовуються схеми оплати договорів медичного страхування шляхом перерозподілу платежів на майнові види страхування — збільшуються обсяги платежів зі страхування майна (ці страхові платежі можна відносити до валових витрат) і за рахунок цього зменшуються тарифи з медичного страхування, страхування від нещасних випадків.

2. Відсутність належного контролю за ціноутворенням у медичних закладах та якісного обслуговування застрахованих осіб. У медичних закладах, як правило, відсутній механізм обслуговування застрахованих осіб, лікування яких повною мірою оплачується страховою компанією. Часто окремі вітчизняні страхові компанії запроваджують свої методи забезпечення якісного лікування клієнтів.

Тому для розвитку добровільних страхових медичних послуг в Україні необхідно, передусім, прийняти відповідні законодавчі акти щодо створення їх інфраструктури.

Розглянемо основні умови добровільного медичного страхування (ДМС), що забезпечує страховий захист майнових інтересів громадян, пов'язаних із їх здоров'ям. Залежно від обсягу страхового покриття розрізняють такі види ДМС:

повне страхування медичних витрат;

часткове страхування медичних витрат;

страхування витрат тільки за одним ризиком.

Добровільне медичне страхування може бути індивідуальним і колективним.

Страховим випадком у ДМС є звернення застрахованої особи до закладів охорони здоров'я з приводу захворювання, симптоми якого відповідають переліченим у договорі випадкам, що вважаються страховими.

Об'єктом добровільного медичного страхування є майнові інтереси страхувальника або застрахованої особи, які пов'язані з витратами на одержання медичної допомоги.

Суб'єктами добровільного медичного страхування є страховики, страхувальники, застраховані особи та медичні установи. Страховиками у сфері добровільного медичного страхування є страхові компанії, які мають ліцензію на здійснення добровільного медичного страхування. Страхувальниками є дієздатні фізичні або юридичні особи — підприємства, які укладають договори колективного страхування на користь усіх своїх працівників або окремих професійних груп. Страхувальники мають право вільного вибору страховика з урахуванням якісних характеристик страхового медичного продукту та його ціни.