Розділ «Тема 16 ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ І ПЛАНУВАННЯ У СТРАХУВАННІ»

— банківські метали;

— кредити страхувальникам — фізичним особам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

— готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Особливу роль відіграють резерви зі страхування життя, бо для цієї підгалузі страхування характерний, по-перше, тривалий строк дії договорів і, по-друге, настання зобов'язань із виплат страхового забезпечення в основній частині лише після закінчення договору страхування або в інші раніше обумовлені строки, віднесені на значний час від початку виплати страхових внесків. Це дає змогу інвестувати певну частину резервів зі страхування життя у відносно довгострокові проекти. І чим на більший строк укладені договори, тим довгостроковішими можуть бути інвестиції. Тому законом передбачено, що кошти резервів із страхування життя можуть використовуватись для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної діяльності.

Надані позики фізичним особам — страхувальникам, які уклали договори страхування життя, мають бути в межах, що не перевищують подвоєння внесених страхових премій за цими договорами. Не менше 90 % резервів мають бути розміщені в Україні, якщо інше не передбачено чинним законодавством та міжнародними угодами держави.

При розміщенні резервів можуть використовуватися обмеження у відсотках до обсягів наявних страхових резервів:

— банківський вклад (депозит) — у кожному банку не більше ЗО;

— нерухоме майно — не більше 10;

— цінні папери, які передбачають отримання доходів, — не більше 40, у тому числі:

— акції, що не котируються на фондовій біржі, не більше 15, із них акцій одного емітента — не більше 2;

— акції, які котируються на фондовій біржі, не більше 5 із них — акції одного емітента;

— облігації — не більше 5, із них облігації одного підприємства — не більше 2;

— права вимог до перестраховиків — не більше 50.

З метою захисту страхувальників від невиконання страховиком своїх зобов'язань установлюється державний контроль над інвестиційною діяльністю. Директивами ЄС установлені розміри обсягів інвестицій страхових резервів, а саме: вкладення в нерухомість — не більш як 10 % загального обсягу резервів за кожним об'єктом; вкладення в акції, які котируються, та гарантовані кредити — не більш як 10 % розміру резервів за кожним із видів зазначених вкладів; інвестиції в незабезпечені кредити — не більш як 5 % за кожним з їх видів; в акції, що не котируються, — не більш як 10 % у сукупності вкладень; у готівку — не більше як 3 % загальної суми резервів.

Інвестиції у страховій компанії користуються попитом на ринку лише у випадку, коли вони конкурентоспроможні з інвестиціями в інші фінансові інститути. На відміну від банківських депозитів інвестиції страхових компаній гарантуються самими компаніями.

З розвитком страхового ринку, збільшенням обсягів страхових операцій, насамперед, зі страхування життя, збільшенням страхових резервів та власних коштів страховика зростає роль страхової системи в інвестиційному процесі.

В Україні інвестиційні можливості страхових компаній досить обмежені через недовіру населення до довгострокових інвестицій та невеликий набір інвестиційних інструментів.

Обсяг ресурсів, які акумулюються українськими страховими компаніями, зовсім незначний, оскільки невелика фінансова потужність наших страховиків і обсяги їх операцій. Причина, передусім, полягає у недооцінці ролі та місця страхування з боку держави, потенційних інвесторів, які можуть вкладати капітал у створення і розвиток страхових організацій, а також споживачів страхових послуг. Якщо в розвинутих країнах частка страхових внесків у величині валового внутрішнього продукту досягає 8—12 %, то в нашій країні цей показник близько 1 %.

Одним із наслідків таких надзвичайно малих обсягів є те, що зараз насправді страхуються лише 10 % ризиків, які можуть бути застраховані (в розвинених країнах картина цілковито протилежна — від 90 до 95%). Частка Україна загальноєвропейському ринку страхових послуг складне лише 0,05 %, як населення України становить близько 7 % від населення Європи.

Ринок перестрахування в Україні також недостатньо розвинутий. Як слідок, перестраховується лише третина всіх страхових платежів, а 50 % рестрахування здійснюють іноземні компанії. Особливо це стосується покриття значних ризиків, пов'язаних з авіацією, морським транспортом та космічні галуззю (авіаційні та морські ризики, ризики, пов'язані зі здоров'ям осіб, живуть за кордоном, перестраховуються іноземними компаніями практика на 90 % від суми платежів, автомобільні ризики — до 60 %, а основні майн ризики — до 50 %).