Розділ «Тема 9 СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ»

Територіальні межі страхування чітко обумовлюються, особливо в разі використання транспортних засобів, наприклад, при перевезенні шкідливих речовин.

Страховики обмежують максимальну відповідальність грошовою сумою та періодом часу, оскільки екологічне страхування є досить складним.

Природа і характер екологічних ризиків ще вивчені недостатньо. Страховики-андерайтери повинні мати великий досвід у страхуванні екологічних ризиків: орієнтуватись у технологічному процесі виробництва для кращого розуміння природи можливих забруднень; оцінити можливості різних потенційних джерел забруднення та ступінь їх впливу на суму збитків тощо. Окрім того, конкретний поліс страхування може покривати не тільки випадкові забруднення, а й ризик поступового забруднення. У такому випадку складність полягає у визначенні характеру забруднення. При ризику поступового забруднення постає питання про ступінь відповідальності інших можливих забруднювачів. Додаткові складності виникають у разі довгочасних викидів або викидів, що повторюються.

Страхове покриття зазвичай стосується відшкодування збитку третім особам. Тому страховик не відшкодовує витрати страхувальнику на превентивні заходи або на очищення його власного майна. Компенсуються витрати третіх осіб щодо мінімізації збитку, прийняті після настання нещасного випадку.

До екологічного страхування відносять страхування ядерних ризиків (ядерне страхування). Необхідність самостійного вирішення проблем, які виникли перед Україною після здобуття державної незалежності й пов'язані з використанням атомної енергетики, виокремила питання про страхування ядерних ризиків як одного з фінансових гарантів ядерної безпеки. Це питання вирішується в рамках Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, до якої Україна приєдналась у 1996 р.

Розроблений спеціальний механізм формування, зберігання і використання резервів страхування цієї відповідальності, а також визначена величина такої відповідальності. Відповідно до Конвенції, поряд зі страхуванням використовують інше (нестрахове) фінансове забезпечення ядерних ризиків. З цією метою в Україні створений Національний ядерний страховий пул зі страхування ядерних ризиків.

9.7. Інші види страхування відповідальності

Досить складним у страхуванні відповідальності є страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції, яке досить поширене у світі і ґрунтується на нормах міжнародного права. В Україні такий вид страхування почав розвиватися недавно — після введення в дію Закону України "Про захист прав споживачів".

Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції в Україні проводиться в добровільній формі та захищає інтереси страхувальників-товаровиробників у разі претензій, що їх висувають споживачі за шкоду, завдану їх життю, здоров'ю і майну внаслідок використання продукції з дефектами.

Страхувальниками можуть бути: безпосередні виробники, постачальники, імпортери, продавці.

Страховик відшкодовує всі суми за:

1) випадкові пошкодження, спричинені здоров'ю особи, включаючи смерть;

2) випадкові знищення та (або) пошкодження майна, що трапились у період строку страхування у визначених за договором географічних межах та причиною яких була продукція страхувальника (продана, надана, доставлена, встановлена, відремонтована, перероблена або перевірена ним).

Страховик несе відповідальність тільки за прямі та ненавмисні збитки, що виникли протягом дії договору страхування. При цьому продукція повинна перебувати поза контролем страхувальника, у тому числі поза приміщеннями, що належать йому. Страхове покриття надається тільки за збитки, спричинені неякісними, дефектними товарами. Шкода, якої завдано самим товарам, не компенсується. Страховики у договорах конкретно визначають номенклатуру продукції та ризики, що страхуються. В окремих випадках можуть обмежуватися тільки ризиками, пов'язаними з дефектом виробничого характеру.

Страхування відповідальності роботодавців за збиток, спричинений здоров'ю їх робітників, гарантує страхувальнику відшкодування витрат, яких він може зазнати у випадку тілесного ушкодження або подовженого захворювання осіб, з якими він уклав договір найму, при виконанні ними своїх службових обов'язків.

Роботодавець несе відповідальність перед страхувальником у разі:

— своєї особистої необережності;

— надання небезпечного робочого місця;

— порушення законодавчих актів, які можуть призвести до його відповідальності;

—- необережності одного із службовців, що призвела до травми іншого службовця.