В узагальненому вигляді науковці виокремлюють такі форми соціальної роботи із сім'єю:
• 1) індивідуальна робота з кожним членом родини;
• 2) спільна робота з усіма членами родини;
• 3) групова робота, що виходить за межі родини [91, 232- 233].
Індивідуальна робота допомагає компенсувати членам сім'ї відсутній досвід позитивного ставлення до інших людей, якого, зазвичай, бракує у неблагополучних сім'ях. Адже ці сім'ї набули великого досвіду конфліктів, розлучень, взаємних образ членами сім'ї один одного тощо. Натомість доброзичливих відносин, взаємоповаги, любові членам сім'ї часто бракує.
Вона включає в себе індивідуальні бесіди, консультації, практичні заняття спрямовані на:
• формування доброзичливих стосунків між членами сім'ї;
• розуміння труднощів інших членів родини;
• переконання у необхідності взаємопідтримки;
• прищеплення індивідуальних навичок відновлення добрих стосунків;
• формування навичок позитивного сімейного життя: планування сімейного бюджету, ведення домашнього господарства, організації дозвілля;
• надання знань і умінь кожному члену родини щодо можливості організувати взаємодію з державними органами, іншими зовнішніми установами;
• розвиток самоповаги, відчуття власної значимості, відновлення (набуття) пристойного соціального статусу.
У результаті індивідуальної роботи кожний член сім'ї може визначити свої особисті проблеми і навчитися їх вирішувати.
Спільна робота з усією родиною базується на використанні методів сімейної терапії, які служать налагодженню внутрішньосімейних відносин. Однією із ефективних форм сімейної терапії є сумісне обговорення проблем і конфліктів (сімейні конференції), які сприяють налаштуванню контактів між членами родини, виявленню найбільш розповсюджених, але неконструктивних моделей взаємостосунків, які часто стають джерелом конфлікту. Аналіз хибної поведінки за участі всіх членів родини дає можливість оприлюднити помилки внутрішньосімейного спілкування, спільно знайти альтернативні засоби, замінити неконструктивні прояви конструктивними.
У роботі з усією родиною важливо цілеспрямовано починати з тих проблем, від яких вона страждає у першу чергу (або такими вони вважаються оточенням), і домогтися усвідомлення основних причин, що стали коренем проблем.
У результаті всі члени сім'ї усвідомлюють свої помилки в повсякденному сімейному житті, навчаються конструктивним формам спілкування, приходять до усвідомлення головної проблеми сім'ї і шляхів її подолання. Ці результати підвищують самооцінку членів сім'ї.
Групова робота доцільна тоді, коли ситуація в родині характеризується соціальною ізоляцією (що виникає досить часто), і від того в родині панує низька самооцінка, острах неприйняття суспільством. У ході групової роботи з іншими сім'ями члени родини здобувають досвід налагодження контактів і спілкування з іншими людьми. У такий спосіб можна боротися із соціальною ізоляцією.
На практиці, в межах співпраці з місцевими державними і громадськими організаціями соціального спрямування здійснюються такі види групової роботи, як, наприклад, жіноче свято або дитячі свята; пропонуються також заняття в невеликих групах; організація канікул, дозвілля, інші спільні заходи для всієї родини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціально-педагогічної роботи з сім’ями» автора Капська А.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми соціальної роботи з сім'ями“ на сторінці 1. Приємного читання.
