Консультування є одним із напрямів роботи соціального робітника, що допомагає клієнтові проаналізувати і зрозуміти сутність його важкої життєвої ситуації і запропонувати різноманітні варіанти, які можуть бути використані для розв'язання проблеми. За змістом соціальне консультування - це технологія надання соціальної допомоги шляхом цілеспрямованого інформаційного впливу на людину чи групу людей з метою відновлення і оптимізації соціальних функцій, розробки соціальних норм спілкування [120].
Слово "консультування" походить від лат. consultare, що означає радитись, піклуватися. В українській мові це слово означає пораду, роз'яснення спеціаліста будь-якого питання, бесіду з клієнтом з метою розширення і поглиблення знань.
Соціальне консультування (каунселінг) - процес, під час якого спеціаліст дає рекомендації з розв'язання соціальних проблем клієнта. Соціальне консультування проводять як індивідуально, так і в групі з метою підвищення соціальної компетенції клієнтів з різних питань. За формою організації соціальне консультування може бути: консультуванням у загальних чи спеціалізованих формуваннях соціальних служб, а також виїзні консультації. Консультантами можуть виступати спеціалісти соціальних служб, залучені фахівці з певних проблем, колишні клієнти соціальних служб, залучені до реалізації соціальних програм [97, С. 234].
Поняття консультування в соціально-педагогічній діяльності науковці визначають по-різному. Так, зокрема, Є.Холостова консультування в соціальній сфері визначає як кваліфіковану пораду, допомогу особам, які мають певні проблеми, спрямовану на відновлення й оптимізацію їхніх соціальних функцій з метою сприяння соціалізації особистості, вироблення соціальних норм спілкування [118].
Консультування в соціально-педагогічній діяльності
А.Капська визначає як вид соціальної послуги клієнту. Консультативні послуги, на її думку, мають сприяти поліпшенню взаємин клієнта з соціальним середовищем, створенню психологічного комфорту в соціумі [91].
Л.Завацька "консультування" в соціально-педагогічній діяльності визначає як "технологію надання соціальної допомоги шляхом цілеспрямованого інформаційного впливу на людину чи малу групу з метою їх соціалізації, відновлення і оптимізації соціальних функцій, орієнтирів, розробки соціальних норм спілкування" [26, с. 61].
Консультативний процес характеризується взаємодією консультанта і клієнта, що передбачає певну спрямованість змісту. Взаємодія є процесом безпосереднього чи опосередкованого впливу різних об'єктів (суб'єктів) один на одного, взаємозалежний обмін діями, що характеризується взаємообумовленістю, причинно-наслідковим зв'язком.
Таким чином, консультування в соціально-педагогічній діяльності є процесом взаємодії соціального педагога і клієнта, що спрямований на допомогу у вирішенні різного типу проблем клієнта, зумовлює використання його особистісних і соціальних ресурсів та передбачає встановлення запиту, з'ясування причин виникнення проблеми, оптимізацію можливостей клієнта в пошуку шляхів її вирішення.
Сьогодні реально є різні класифікації видів консультативної діяльності соціального педагога.
Н.Нікітіна і М.Глухова виділяють такі види консультування: за об'єктом консультування (індивідуальне, групове, сімейне); за віковими показниками (консультування дітей і дорослих); за критерієм контакту з клієнтом (очне, заочне); за змістом запиту клієнта (сімейне, інтимно-особистісне, психологічне, юридичне, медичне, ділове, соціально-педагогічне). Крім того предметом соціально-педагогічного консультування визначено: вирішення проблем шкільної дезадаптації; діагностика і корекція відхилень у поведінці; сприяння у працевлаштуванні, оформленні пільг, субсидій, матеріальної допомоги; сприяння в наркологічній допомозі дітям, підліткам, молоді, членам їх сім'ї [52, с. 79].
У свою чергу В.Сорочинська в професійній діяльності соціального працівника визначає такі види консультування, як: інтимно-особистісне (взаємини з близькими, особистісні проблеми, статеві тощо); сімейне (з проблем сімейного неблагополуччя); психолого-педагогічне (з проблем навчання і виховання дітей, взаємостосунків з учителями, професійного вибору); ділове (з питань професійного становлення, взаємин у трудовому колективі). На її думку, кожний вид консультування передбачає визначення конкретних завдань, зокрема: уточнення проблеми клієнта, інформування клієнта про реальний ступінь її серйозності, вивчення особистості клієнта з метою з'ясування його можливостей самостійного подолання проблеми, вироблення стратегічної лінії подальших життєвих ускладнень аналогічного типу [87, с. 111].
В рамках функціонального підходу Л.Завацька пропонує наступну класифікацію видів соціально-педагогічного консультування: інформаційне (інформування об'єктів соціально-педагогічної допомоги про шляхи і засоби вирішення проблем); психотерапевтичне (використання психотерапевтичних засобів з метою допомоги клієнту у вирішенні соціальних проблем); педагогічне (форма виховного впливу соціального педагога в роботі з дітьми і молоддю), організаційне (визначення і прийняття організаційних рішень і координація зусиль суб'єктів соціально-виховної діяльності, а також об'єктів соціально-педагогічної допомоги) [26].
Найбільш узагальненою є класифікація О.В.Пожидаєвої:
• за кількістю клієнтів консультування: індивідуальне, групове;
• за тривалістю: короткотермінове (одноразове), довготермінове (проводиться протягом кількох зустрічей), оперативне (швидко скоординоване);
• за видами контакту: очне (безпосередній контакт), заочне чи дистанційне (телефонне консультування, переписка);
• за місцем проведення (кабінетне, вуличне);
• за джерелом передачі інформації (вербальне і невербальне (інформаційні стенди));
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціально-педагогічної роботи з сім’ями» автора Капська А.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Консультування“ на сторінці 1. Приємного читання.
