Цей процес передбачає впровадження окремих дій і заходів, передбачених планом. Це головний етап надання практичної соціальної допомоги клієнтові/сім'ї, коли одночасно або послідовно (залежно від особливостей випадку) здійснюється втручання (інтервенція) по кожному з визначених планом завдань, проведення заходів стосовно самого клієнта, його найближчого і більш віддаленого соціального оточення. На цьому етапі до практичної роботи можуть активно залучатися інші сторони - організації і спеціалісти, які надають необхідні адресні послуги.
На етапі реалізації соціального супроводу:
• здійснюються безпосередні дії із розв'язання окремих завдань;
• випробовуються заплановані методи й засоби втручання;
• оцінюється їх ефективність відносно проміжних результатів, які були заплановані або з'явилися неочікувано;
• при потребі, діяльність коригується, можуть обиратися інші методи, більш доречні до ситуації, якщо вона змінюється.
Зміст роботи у цей час дуже різноманітний і залежить від особливостей випадку, а також від індивідуальних та психологічних особливостей клієнта, його проблем і потреб сім'ї. Це можуть бути соціально-психологічні і соціально-правові консультації, залучення до групових тренінгів, бесід, заходи медичного, юридичного характеру, сприяння у лікуванні, працевлаштуванні, навчанні самого клієнта або когось із членів сім'ї, реалізація спеціальних індивідуальних програм навчання і виховання, психотерапія, психолого-педагогічної корекції, соціально-трудової реабілітації тощо.
Оскільки неблагополуччя клієнта/сім'ї може проявлятися в різних сферах життєдіяльності, потрібні й різні підходи до його усунення. Наприклад, матеріальне неблагополуччя може бути вирішене шляхом працевлаштування членів сім'ї, оформленням пільг, субсидій, інвалідності, матеріальної допомоги в кризовій ситуації тощо. Неблагополуччя, пов'язане з проблемами здоров'я, може потребувати діагностики і лікування хвороб клієнтів, набуття навичок здорового способу життя, профілактики хвороб, наркологічної допомоги. Неблагополуччя у сфері духовного і морального здоров'я може потребувати вирішення проблем алкогольної залежності, перегляду ціннісних орієнтацій членів сім'ї тощо. Неблагополуччя у сфері виховання дітей можна подолати шляхом надання педагогічної, психологічної, логопедичної, психотерапевтичної допомоги дітям, юридичної допомоги дорослим членам сім'ї. Неблагополуччя у сфері внутрішніх та зовнішніх комунікацій сім'ї можна подолати шляхом відновлення чи побудови нових соціальних зв'язків, сприяння у вирішенні конфліктів тощо.
Слід пам'ятати, що теоретичні основи соціальної допомоги особі або родині на етапі безпосередньої реалізації втручання ґрунтуються на принципі "допомога заради самодопомоги". Це передбачає, передусім, виявлення внутрішніх ресурсів особи/сім'ї і розвиток навичок і умінь альтернативної поведінки по відношенню до тієї, яка призвела до виникнення неблагополуччя.
Соціальний працівник ще на першому (підготовчому) етапі має переконати клієнта або членів сім'ї, що всю відповідальність за те, щоб застосовувати на практиці нові (альтернативні) навички й уміння несуть вони самі, оскільки ніхто інший не зможе за них це робити. Соціальні служби можуть лише допомогти розвинути навички альтернативної поведінки, навчити, створити для цього сприятливі умови.
Крім того, у процесі соціального супроводу слід дотримуватися принципу індивідуалізації, допомоги (зосередження роботи на клієнті, її орієнтація на резерви, які потенційно є саме в цього клієнта) та принципу забезпечення легкого доступу до клієнта (завдяки створенню довірливих взаємин із працівником).
Кваліфікований соціальний працівник завжди має на увазі, що успішна реалізація різних методів і засобів втручання з метою допомоги клієнту/сім'ї використовує системний підхід. Тобто втручання охоплює комплекс людей, явищ, взаємин, зв'язків, а не лише одного чи кількох клієнтів - членів родини. Системний підхід вимагає простеження закономірностей, що діють у цих комплексах, а люди, як їх складова, розглядаються як активні особистісні системи, включені у складне переплетіння взаємин соціального середовища. Взаємодія (інтеракція) між особистістю і середовищем характеризується наявністю зворотних реакцій. Всі учасники, включені у процес допомоги, або такі, що іншим чином впливатимуть на ситуацію, у тому числі й соціальний працівник, фахівці-консультанти тощо, також стають частиною системи, взаємозалежними від інших людей, стосунків, умов допомоги. Виходячи з цього, успішне консультування проблемних родин потребує цілісного вивчення всієї сфери зв'язків родини. Тобто, не лише членів родини клієнта, а й усієї системи, причетної до ситуації (наприклад, зв'язків і взаємин, що походять від структур навчання, роботи, дозвілля, оточення за місцем проживання, родичів тощо).
Важливо також на етапі реалізації соціального супроводу сім'ї постійно підтримувати в індивідуальній роботі з нею конструктивну перспективу для кожного із її членів. Тобто формувати і підтримувати переконання членів родини, що результати взаємин у кожній конкретній ситуації залежать не лише від їх фізично виконаних дій сьогодні, сказаних у цей момент слів тощо. Багато що залежить також від їхнього розуміння того, якими вони хочуть бачити ці ситуації у позитивній перспективі. Тоді уже зараз вони можуть вводити елементи альтернативних поведінкових моделей, конструювати наявну дійсність у перспективному напрямі.
Форми та методи соціальної підтримки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціально-педагогічної роботи з сім’ями» автора Капська А.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Здійснення соціального супроводу/супроводження“ на сторінці 1. Приємного читання.
