Тема 6. Модель соціально-педагогічної роботи з сім'ями відповідно до рівня соціальної адаптації

Технології соціально-педагогічної роботи з сім’ями

Рівень соціальної адаптації сім'ї визначає рівень налаштованості її членів на зміну життєвих обставин, та наявність потенціалу для здійснення відповідних кроків, що, відповідно, дозволяє виокремити напрями соціально-педагогічної роботи з кожною із категорій сімей.

Соціальну адаптацію сім'ї можна розглядати з двох позицій:

• 1) взаємодія сім'ї як малої соціальної групи з соціальним середовищем;

• 2) формування структури сімейних стосунків та цінностей відповідно до соціально прийнятих норм.

Як процес соціальна адаптація визначає відповідність зовнішньої та внутрішньої системи стосунків сім'ї з соціально прийнятими нормами. Адаптованість сім'ї - ступінь її пристосування до умов життя і життєдіяльності.

Російський соціолог Кабарухіна І.О. розрізняє два рівні соціальної адаптації сім'ї: мікро- та мезорівень [36]. Макрорівнева адаптація означає пристосування інституту сім'ї до соціально-економічних умов життя суспільства. Тоді як адаптація на мікрорівні являє собою пристосування внутрішньосімейних відносин до мінливих суспільних умов.

У випадку коли сім'я не вписується в прийняті соціокультурні рамки, вона опиняється в положенні ізоляції і змушена шукати інші контактні канали і шляхи для здійснення своєї діяльності та набуття соціального статусу, процес адаптації сімей тісно пов'язаний з процесом маргіналізації. Успішна соціальна адаптація сім'ї може розглядатися як ефективна реалізація сім'єю своїх основних соціальних функцій. А неефективна соціальна адаптація може розглядатися як неефективне виконання сім'єю своїх основних функцій. Таким чином, соціальна дезадаптація сім'ї може розглядатися як порушення взаємодії сім'ї з середовищем, в результаті чого сім'я не може здійснювати в конкретних соціальних умовах свої соціальні функції і виконувати позитивну соціальну роль, відповідну її екзистенціальній сутності і можливостям.

Метою діяльності соціального працівника є позитивна адаптація сім'ї до життя, що включає як звичні засоби соціальної допомоги (матеріальна підтримка, професійна перепідготовка, працевлаштування тощо), так і спеціальну роботу з набуття людиною відповідальності за себе і своє життя, формування позиції "я - господар свого життя" [101, с. 25].

Показниками, що визначають рівень соціальної адаптації сім'ї є готовність (налаштування) членів сім'ї на самостійне вирішення проблем, що провокують складні життєві обставини, та наявність ресурсів для їхнього вирішення.

Ресурси сім'ї - це внутрішні або зовнішні фактори, які можуть бути застосованими членами сім'ї або соціальними працівником у процесі виходу сім'ї із складаних життєвих обставин: особисті якості членів сім'ї, "сильні сторони" сім'ї, матеріальні предмети, соціальне оточення родини тощо.

На підставі аналізу науково-методичної літератури та вивчення практики роботи центрів соціальних служб з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, [3,103, 68] здійснено розподіл сімей, залежно від рівня готовності сім'ї до зміни життєвих обставин і, відповідно, до наявності ресурсів і мотивації, на такі категорії:

• 1) благополучна сім'я - сім'я самостійно вирішує складні життєві обставини, залучаючи наявні внутрішні та зовнішні ресурси;

• 2) сім'я соціального ризику - у сім'ї не вистачає власних ресурсів і можливостей щодо вирішення певних проблем, проте є бажання і високий рівень мотивації повернутися до соціально-прийнятного стилю життя, за умови надання зовнішньої допомоги;

• 3) неблагополучна сім'я/функціонально-неспроможна - сім'я, яка має комплекс складних життєвих обставин, які не може самостійно вирішити, приймає обставини власного життя як "норму", розуміння проблем і мотивації щодо їхнього вирішення немає або на доволі низькому рівні;

• 4) асоціальна сім'я – сім'я, яка сприймає як "норму" асоціальний стиль життя, не сприймає необхідність змін життєвих обставин, не налаштована на співпрацю із соціальним працівником.

Ще один тип сімей, який виокремлюється спеціаліста- ми-практиками - "пасивні" сім'ї – це сім'ї, які не усвідомлюють наявності проблем, або не вважають за необхідність їх розв'язувати, не готові до взаємодії і соціального супроводу, хоча мають власні ресурси. Такий тип сімей не можна визначити за певним рівнем соціальної адаптації. Першим етапом роботи з такими сім'ями має стати мотивація (зовнішня або внутрішня) членів сім'ї, формування "готовності" до зміни сімейного стилю життя.

Запропонований розподіл сімей за рівнями соціальної адаптованості демонструє необхідність впровадження диференційованого підходу у запровадженні форм та методів соціальної підтримки сім'ї, залежно від рівня "готовності" до зміни життєвих обставин та наявності внутрішніх та зовнішніх ресурсів реалізації таких змін. Необхідно розробити і запровадити системний, категорійний підхід у соціальній роботі з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, орієнтований на мотивацію батьків до зміни життєвих обставин сім'ї, використання внутрішніх ресурсів сім'ї і громади. Впровадження такого підходу, потребує відповідних методик соціальної роботи, залежно від рівня налаштування членів сім'ї до вирішення власних проблем.

Діюча система соціальної роботи з сім'ями, яка покладає відповідальність за зміну життєвих обставин сім'ї на спеціаліста, який з нею працює, формує споживацьку, пасивну позицію дорослих членів родини. Досить часто вони розраховують на те, що саме соціальні працівники мають вирішувати їхні проблеми: домовлятися про виділення матеріальної допомоги, оформлювати для сім'ї документи та соціальні виплати, влаштувати на роботу або навчання тощо. Батьки, які безвідповідально ставляться до виконання батьківських обов'язків, так само безвідповідально використовують матеріальну та соціальну допомогу, яка їм надається державними структурами та громадськими організаціями.

Нормативні документи, що регулюють соціальну роботу з сім'ями, методики роботи з ними, мають враховувати роль і відповідальність батьків у вихованні дітей: батьки мають право не лише використовувати соціальні послуги і соціальну допомогу, а й відповідати за їхнє цільове використання. Такий підхід потребує розробки і впровадження нормативних документів та соціальних методик впливу на батьків з метою формування батьківської відповідальності у матеріальному та соціальному сенсі.

Напрями та форми соціальної роботи з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, мають враховувати рівень зацікавленості і "готовності" членів родини на вирішення питань власного життєзабезпечення. Досвід роботи центрів соціальних служб дозволяє виокремити, як мінімум, три категорії сімей, які потребують соціальної підтримки:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології соціально-педагогічної роботи з сім’ями» автора Капська А.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 6. Модель соціально-педагогічної роботи з сім'ями відповідно до рівня соціальної адаптації“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Модуль 1. ДЕРЖАВНА СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ СІМ'Ї

  • Тема 2. Форми та методи соціальної підтримки сімей

  • Тема 3. Суб'єкти соціальної роботи з сім'ями

  • Служби у справах дітей

  • Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

  • Громадські організації

  • Фізичні особи

  • Громада

  • Модуль 2. СІМ'Я ЯК ОБ'ЄКТ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Тема 5. Категорії сімей, які потребують соціальної підтримки

  • Тема 6. Модель соціально-педагогічної роботи з сім'ями відповідно до рівня соціальної адаптації
  • Тема 7. Принципи соціальної підтримки сімей

  • Мережа соціальної підтримки

  • Модуль 3. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З СІМ'ЯМИ

  • Тема 9. Tехнологїі соціально-педагогічної роботи з сім'ями

  • Оцінка потреб

  • Моніторинг

  • Соціальне інспектування

  • Соціальний патронаж

  • Консультування

  • Тема 10. Алгоритм технології соціального супроводу

  • Проведення бесіди

  • Первинне (базове) оцінювання становища клієнта

  • Планування соціальної допомоги

  • Визначення пріоритетів

  • Документальне оформлення соціального супроводу

  • Здійснення соціального супроводу/супроводження

  • Форми та методи соціальної підтримки

  • Поточне (періодичне) оцінювання

  • Завершення соціального супроводу

  • Модуль 4. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З СІМ'ЯМИ, ЯКІ ОПИНИЛИСЯ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

  • Тема 12. Напрями та форми соціальної роботи з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах

  • Форми соціальної роботи з сім'ями

  • Тема 13. Алгоритм соціального супроводу сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах

  • Модуль 5. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ПРИЙОМНИМИ СІМ'ЯМИ

  • Тема 15. Алгоритм соціально-педагогічної роботи з прийомними сім'ями

  • Створення прийомної сім'ї

  • Попередня робота з кандидатами на створення прийомних сімей

  • Тренінг для кандидатів

  • Взаємодобір дитини та сім'ї

  • Юридичне оформлення прийомної сім'ї

  • Соціальне супроводження прийомної сім'ї

  • Оцінка потреб

  • Здійснення соціального супроводження прийомної сім'ї

  • Контроль за умовами розвитку та виховання дитини

  • Тема 16. Функції соціального працівника, який працює з прийомними сім'ями

  • СЛОВНИК ТЕРМІНІВ