Розділ «Лекція 22. Формування вибіркової сукупності в соціологічному дослідженні»

При проведенні типологічних досліджень усі одиниці аналізу розбивають по групах на основі певних показників. Потім з кожної групи відбираються типові представники. Передбачається, що представники певної групи мають певні якісні характеристики в середньому для групи, тому вірогідно, що вони можуть мати і наступні характеристики в середньому для групи.

Звідси робимо висновок, що аналіз результатів про окремі групи повинен подати інформацію, яка в основі є характерною (репрезентативною) для всієї генеральної сукупності.

Наведені приклади типологічних досліджень використовуються як попередні, з метою апробації програми та методики, з подальшим проведенням повномасштабних соціологічних досліджень.

2.7. Вимірювання соціальних характеристик респондентів у соціологічному дослідженні

Проста номінальна шкала

Коли виникає потреба впорядкувати події та явища у певному порядку, можна запропонувати схему групування цих елементів за подібністю. Так, можна зафіксувати в такій шкалі класифікацію мотивації навчання у вузі: "отримати диплом про вищу освіту", "здобути знання, вміння та навички професії", "отримати престижну професію", "вирішувати власну долю самостійно" тощо. У цьому випадку неможливо впорядкувати запропоновані судження в певній системі координат у тому сенсі, що один мотив кращий, а інший гірший, вони просто різні. Разом з тим, кількісна репрезентація даних, які згруповані в номінальній шкалі, може бути підґрунтям для здійснення певного аналізу мотивації навчання у вузі.

У номінальній шкалі існують такі можливості числових операцій:

1. Визначення частоту натуральних величинах. Наприклад, скільки респондентів із конкретної сукупності вибрали певний варіант відповіді в анкеті щодо мотивації навчання у вузі. Відповідно це можна зробити у відсотковому варіанті до загальної чисельності або у показниках моди розподілень (М), тобто групування з найбільшою чисельністю.

Наприклад, зі 1450 респондентів, які мали можливість вибрати певний варіант відповіді, варіант "А" відзначили 850 чоловік., "В" — 1100 респондентів, "С" - 420 студентів. Від загальної чисельності отриманих відповідей (850+1100+420=2370) це становить для "А" - 850:2370=36,3%, для "В" - 46,3% і для "С" -18,4%. Таким чином, можна виділити групу найбільшої чисельності, яка називається модальною, тобто варіант "В".

1. За допомогою таких шкал можна вивчати взаємодію між собою різних груп або класів явищ. Наприклад:

2. Утворені такі шкали дозволяють виявити наявність або відсутність зв'язків між ознаками, які зафіксовані в шкалах, тобто можна побудувати перехресні таблиці сумісності. Наприклад, можуть бути відмінності у відповідях юнаків та дівчат, які зафіксовані у таблиці.

Аналіз таблиці дозволяє виявити значно менші пропорції чисельності відповідей чоловіків від жінок у варіанті "С" та значного домінування їх у варіанті "А". Розрахунок відсоткових пропорцій дозволяє візуально це помітити.

Порядкова шкала

Метрична шкала

Метричні шкали дозволяють зафіксувати величину інтервалу між різними пунктами. На жаль, метричні шкали дуже рідко використовуються в соціологічних дослідженнях. Адже головна складність у побудові такої шкали — обґрунтування рівності або різниці і дистанції між різними пунктами.

Найбільш поширений прийом встановлення рівності інтервалів - використання методу "експертів-суддів". Насамперед, відбираються близько 50 арбітрів, які повинні вирішити, якою мірою судження, які потрібно оцінити позитивно (або негативно), характеризують даний предмет.

Потім готуються картки з різними оцінками суджень про певний захід у вузі з метою побудувати шкалу оцінок ставлення до нього. Це можуть бути судження такого характеру:

"Мені сподобалося, було досить цікаво", "Я дізнався (лася) про новини, які корисні для мене", "Було досить нецікаво", " Якби я знав (знала) заздалегідь про цей захід, я б краще надала (надав) перевагу іншим заняттям", "Жаль, що мої друзі не були на цьому заході", "На мою думку, час пройшов майже непомітно", "Запитайте мене, про що я дізнався (дізналася), я не зможу сказати", " В мене дуже багато справ для вирішення, тому мені жаль часу, який можна було потратити на інші заняття", "Це було досить корисно для мене", "Жаль, що такі заходи бувають не часто", "У порівнянні з іншими заходами це було найкраще"...

Завдання експертів полягає в тому, щоб визначити у запропонованій шкалі, наскільки те чи інше судження свідчить про позитивне (негативне) ставлення до заходу. Зазвичай використовують шкалу, яка складається з 11 пунктів (така шкала, на думку В.О.Ядова, найбільш раціональна) [12, с. 41]. Потім судді спочатку аналізують судження, які вони вважають досить "позитивними", і розташовують у групу під номером 1, а найбільш "негативні" - в групу з числом 11, решта — ближче або далі від полюсів (1...............11). У відповідності до найбільшої згоди та подібності оцінок суддів відбираються судження респондентів, які можна використати для побудови шкали. Судження, які викликають найбільші розходження оцінок експертів, для побудови шкали не використовуються.

Після відбору суджень, які отримали найбільш подібні оцінки (наприклад, 5-8), створюється шкала, яка складається з 11-бальних оцінок. На основі таких оцінок кожного судження, яке було вибране завдяки мінімальним розходженням в оцінках про нього, воно отримує "ціну" на шкалі з 11 пунктів. "Ціна" судження встановлюється як "середня оцінка суддів", яка практикується на спортивних змаганнях. Оцінки суджень можуть мати вираз не тільки цілих чисел, але й дробових, наприклад, 2,7; 5,5; 8,6 і т.д.