Розділ «Лекція 22. Формування вибіркової сукупності в соціологічному дослідженні»

У теорії вибіркового дослідження використовується вірогідний відбір одиниць — повторний та безповторний спосіб. Вони розрізняються не лише технікою відбору одиниць із генеральної сукупності, але й ступенем надійності та точності результатів. Адже при використанні повторного способу відбору впродовж всього процесу зберігається однакова імовірність "попадання" одиниць у вибіркову сукупність. Це досягається поверненням відібраних одиниць у генеральну сукупність, і відбір розпочинається нібито знову.

При безповторному відборі вірогідність попадання у вибіркову сукупність постійно збільшується, оскільки відібрані одиниці вже не беруть участі в подальшому відборі. Потрібно наголосити, що середні квадратичні помилки без повторних відборів завжди менші від середніх квадратичних помилок повторних відборів у тому ж обсязі. Потрібно зазначити, що у соціологічних дослідженнях вірогідний відбір поєднується з іншими способами вибіркових досліджень — районованим, квотним тощо. Практично вірогідна вибірка може бути використана при вивченні об'єктів великого обсягу. Це пов'язано зі складнощами складання списків одиниць, які включені в об'єкт дослідження. Разом з тим, вірогідний відбір — єдиний метод визначення одиниць дослідження в тих випадках, коли відсутні попередні дані про розподілення потрібних характеристик генеральної сукупності. Це можна пояснити тим, що питання репрезентативності вірогідної вибірки вирішується в основному на етапі відбору одиниць дослідження. Цей етап вимагає створення умов, за яких елементи генеральної сукупності мають рівну вірогідність "потрапити" у вибіркову сукупність. Обсяг вибірки розраховується за певними формулами, які обґрунтовані за законами математичної статистики.

Наводимо таблицю Інституту Геллапа (США), яка дозволяє побачити залежність відсотків (дисперсії або відхилення) від розміру вибіркової сукупності при використанні вірогідного методу.

Рис. 4. Розмір вибірки та відсотки дисперсії

Можна вважати, що розходження до 3% або навіть до 5% можна ігнорувати при проведенні великих за обсягом досліджень.

Щоб отримати більш точні та надійні результати, слід набагато збільшувати розмір вибірки, але це викликає величезні фінансові витрати або потрібно створювати інші вибіркові сукупності за методиками провідних наукових агенцій (КМІС, Інститут соціології НАН України, АІФ "ЕКСОР", Український інститут соціальних досліджень, Центр "СОЦІС-ГЕЛЛАП" тощо) [7, с. 200-236].

22.3. Районовані вибіркові дослідження

Районована вибірка полягає в тому, що генеральну сукупність на попередньому етапі умовно розподіляють на певні однорідні частини (райони).

Основою для визначення районів є певний суттєвий показник — різні регіони та території, виробнича та невиробнича сфера, жителі малих, середніх та великих населених пунктів тощо.

Після визначення районів відбір одиниць аналізу здійснюється вірогідним, випадковим способом або проводиться загальне опитування. Районування разом з тим не означає відхилення від принципів випадковості при побудові вибірки, тобто кожна одиниця сукупності має рівні шанси "потрапити" у вибірку. Але використання районованого відбору дозволяє значно зменшити дисперсію оцінок, ніж у вірогідній вибірці.

Випадкові помилки вибіркових оцінок складаються із двох величин: дисперсії показника районування між районами та дисперсії по середині окремих районів. Утому випадку, коли вибірка відбувається після попереднього районування сукупності, дисперсія показника між районами не впливає на точність отриманої вибірки, оскільки така складова дисперсії показника враховується в самій процедурі районування.

Найбільш точні результати можна отримати тоді, коли типові групи виділені таким способом, що одиниці посередині кожної із них мають найбільшу подібність, у той же час одиниці із різних районів помітно вирізняються, позаяк помилка районування вибірки обумовлена лише варіацією всередині виділених типових груп.

Районування за показниками, які не мають відношення до предмета дослідження, не дає виграшу в точності.

Незважаючи на великі переваги районованого відбору, цей метод використовується не досить часто, тому що він вимагає повної інформації про характер зв'язків між параметрами генеральної сукупності, що, в свою чергу, пов'язується з необхідністю попереднього аналізу об'єкта дослідження, його детального вивчення.

Наведемо приклад побудови районованої вибірки. Так, основна мета опитування — вивчення задоволеності, нахилів, мотивів діяльності, думки громадян щодо широкого кола питань, тобто отримання інформації про суб'єктивний світ людей. Наразі основне завдання на підготовчому етапі формування вибіркової сукупності — визначення множинності показників, які репрезентують вплив чинників на психічний стан респондентів та які формують їхню свідомість. Як відомо, специфіка сприйняття інформації завдяки масовій комунікації та формуванню громадської думки перш за все залежить від ціннісних орієнтацій населення. Разом з тим, формування ціннісних орієнтацій та установок також відбувається під впливом цілої системи показників, які можна згрупувати в такі блоки:

1. Блок соціально-демографічних показників, які безпосередньо корелюють із ціннісними орієнтаціями особистості: стать, вік, освіта, професійна приналежність, сімейний стан, рівень матеріального та економічного благополуччя тощо.

2. Блок показників соціального оточення особистості, які впливають на його свідомість за допомогою міжособистісного спілкування: питома вага людей різної національності серед населення регіону, кількість жінок, які мають вищу освіту, кількість молоді, яка закінчила навчальні заклади різного типу тощо.

3. Блок характеристик рівня благополуччя та ступінь задоволення матеріальних потреб населення регіону. Це можуть бути показники споживання на одного респондента продовольчих та непродовольчих товарів, забезпечення житлом, побутовими умовами, характеристиками діяльності закладів громадського харчування, дитячих ясел та інших позашкільних установ тощо.

4. Блок показників, які пояснюють ступінь доступності культурних цінностей для населення. Це можуть бути кількість театрів, музеїв, клубів, бібліотек, телевізорів, газет та журналів тощо.

5. Блок показників рівня розвитку промисловості регіону. Цей фактор може діяти як опосередковано, так і безпосередньо.