Розділ «Лекція 18. Гендерна соціологія»

Стереотипи створюються суспільством штучно, формуючись протягом багатьох років, важко піддаються коригуванню або ліквідації, обмежують свободу, прийняття рішень у різних сферах життєдіяльності. Вони діють як соціальні очікування та відіграють активну роль у формуванні соціальної поведінки людини. Якщо реальна поведінка не збігається з нормативними, то суспільство здійснює певний тиск на свідомість людини, використовує певні санкції. В сучасному суспільстві ці санкції носять переважно психологічний характер: осуд, негативні оцінки тощо. Як результат — людина переживає почуття провини, сором, внутрішні чи зовнішні рольові конфлікти. Щоб уникнути неприємних переживань, людина прагне задовольнити суспільні очікування, засвоюючи більш-менш адекватні суспільним вимогам форми гендерно-рольової поведінки.

Отже, суспільні стереотипи стосовно жіночих і чоловічих гендерних ролей здатні впливати на гендерний розвиток людини. На індивідуальному рівні традиційні гендерні стереотипи обмежують розвиток особистості, можливості самореалізації, вибору моделей та манер поведінки, видів професійної діяльності, кар'єрного просування, звужують або розширюють економічні, політичні та соціальні можливості людини. На рівні міжособистісних відносин стереотипні уявлення обмежують прояви тих соціально-психологічних рис, що їх вважають непритаманними цій статті. Внаслідок чого, наприклад, чоловіки мають набагато менш близькі й емоційні зв'язки з дітьми, батьками, друзями. Натомість жінку, котра у взаємовідносинах з іншими проявляє принциповість, твердість, незворушність, сприймають як відхилення від норми, як жінку, що втрачає жіночність.

Фахівці вважають, що є два основні способи руйнування традиційних уявлень про маскулінне та фемінне у суспільстві. Перший — просвітництво, поширення науково обґрунтованих знань з метою привернути увагу людей до нерідко упереджених та хибних стереотипних уявлень та їхнього впливу на ставлення до себе та інших. У цьому могли б допомогти ЗМІ. Однак, сьогодні ЗМІ в Україні є трансляторами традиційних гендерно-рольових стереотипів. Другий, значно ефективніший, спосіб руйнування традиційних уявлень полягає в забезпеченні й заохочуванні в громадській сфері суспільства багатьох прикладів успішного виконання гендерно нетрадиційних ролей. Це можливо лише при підтримці владних органів, політичних партій та громадських організацій [11, с. 170-171].

Крім питань гендерної соціалізації та гендерних стереотипів, суттєвим є питання гендеру та стратифікації, гендеру та класу. Зумовлено це тим, що сучасний вимір соціального становища родини, жінки заснований на соціальному становищі її чоловіка, відповідно визначається її класова позиція. Але на стратифікаційні процеси впливають і такі чинники, як гендер, етнічне походження, віросповідання. Наприклад, чоловіки мають набагато вищі можливості у службовому просуванні, ніж жінки [12, с. 449]. Образ ділової жінки, яка досягла великих успіхів, залишається "мужеподібним". Вчені дослідили, що гендерні стереотипи, які зображують жінок непридатними для ролі керівникам досить сильні в суспільстві [9,43]. Прийнято вважати, що місце жінки в дома або жінки погані лідери та не підходять для відповідальної роботи, через це їх не призначають на керівні посади. Останні дослідження підтверджують, що успішний керівник має мати, на думку оточуючих, риси особистості, які вважаються швидше чоловічими, ніж жіночими. Більшість людей, коли їх просять подумки намалювати портрет керівника, уявляють чоловіка, а не жінку. Цей початковий образ лідера може впливати на відношення працедавця до жінок, які претендують на лідерські посади. Так, наприклад, влада у нас асоціюється в основному з чоловіками, а не з жінками. Програвати жінці в змаганні, особливо чоловікові з традиційними, консервативними поглядами на стосунки між статтями, майже завжди означає заниження самооцінки, у відповідності із стереотипами, які існують в культурі суспільства. Зарубіжні дослідження зафіксували різницю у сприйнятті особистості керівника в залежності від статті. Про чоловіка-керівника найчастіше висловлюються позитивно, ніж про жінку. Тому жінці, яка стала керівником, потрібно кожного дня підтверджувати свої професійні та особистісні якості. Вимоги до неї значно більші, ніж до чоловіка-керівника.

18.3. Проблеми гендерної рівності на сучасному етапі

Сьогодні ми живемо в часи швидких змін. Звісно ж змінюються і взаємовідносини між чоловіками та жінками в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Утвердження гендерної рівності — важливий напрямок в Україні за останні роки. Це питання проходить крізь всі проблеми сьогодення і є актуальним в житті кожного з нас. На суспільному рівні декларовані права та можливості особистості, незалежно від статі, реально не дотримуються, упереджене ставлення й гендерна дискримінація продовжують відтворюватися, жінки та чоловіки як соціальні спільноти загалом мають неоднаковий доступ до соціальних статусів, ресурсів, привілеїв, престижу, влади. Інтеграція української держави у світове співтовариство вимагає переосмислення місця і ролі жінок у суспільстві, їх рівноправну участь у всіх сферах життєдіяльності, і, зокрема, в політиці і державотворенні. Однак, сучасне становище чоловіків і жінок у суспільстві, змісті суть тендерних стереотипів, поширених серед населення, офіційна тендерна політика дають підстави вважати, що станеться це не скоро. Підґрунтям для такого висновку є стан тендерних відносин в економічній, соціальній, правовій та політичній сферах українського суспільства, а також стан громадської свідомості, де досі успішно відтворюється низка глибоко вкорінених тендерних стереотипів.

Соціальна дискримінація означає обмеження або втрату прав за тендерною ознакою у всіх сферах життя: трудовій, соціально-економічній політичній, духовній, побутовій. Соціальна дискримінація призводить до зниження соціального статусу і є однією з форм насилля над особистістю.

Витоки соціальної дискримінації потрібно шукати ще в стародавні часи. Вже тоді вчені та політики прикривали нерівноправне положення жінки в суспільстві дискусіями про те, чи є жінка людиною і чи має вона душу. Погляд на жінку як неповноцінну істоту знайшов своє відображення в теологічних і філософських працях стародавнього світу. Так, наприклад, Сократ говорив: "Три речі можна вважати щастям: що ти не дика тварина, що тигрек, а не варвар, і що ти чоловік, а не жінка" [2, с. 30].

З часів Сократа вже пройшло два з половиною тисячоліття але дана проблема не втратила свою актуальність. Це, зокрема, підтверджує і прийняття світовою спільнотою певних нормативних документів, що мають на меті зрівняння чоловіків та жінок у можливостях.

Загалом можна прослідкувати таку хронологію подій щодо вивчення світовим співтовариством становища жінок в суспільстві.

1946 p.- створена Комісія ООН для спостереження за положенням жінок і сприяння реалізації їх прав. 1975 p.— міжнародний рік жінки.

1979 р. — Генеральна Асамблея ООН приймає Конвенцію 11 Про ліквідацію всіх форм дискримінації відносно жінок". Україна ратифікувала дану Конвенцію в 1980 р.

Реальним поштовхом для активізації державної політики щодо підвищення статусу жінки в суспільстві була 4 всесвітня конференція ООН з проблем жінок (1995), яка проходила в Пекіні. Уряди країн учасниць взяли на себе зобов'язання щодо впровадження затвердженої на конференції Пекінської декларації. В ній проголошувалось:

1) в державах повинна дотримуватись рівність прав жінок і чоловіків у всіх сферах життя;

2) жінки повинні розглядатися не лише як об'єкти, але й суб'єкти змін;

3) кожне суспільство повинне використовувати модель розвитку з врахуванням тендерного фактору - розширенням вибору для жінок і чоловіків на рівній основі.

1996 р. — прийнято національний план дій на 1997-2000 pp. по покращенню положення жінок і підвищення їх статусу у суспільстві.

1997 р. — створено Координаційну раду по питаннях жінок при Міністерстві України у справах сім'ї та молоді.

1998 р. – реорганізація Координаційної ради в Раду рівних можливостей (Гендерна раду).

2000 р. — спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН приймає документ "Жінки в 2000р.: рівність між жінками і чоловіками, розвиток і мир у XXI ст."