Розділ 3. СПЕЦІАЛЬНІ СОЦІОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ

• ЗМІ;

• система організації та стимулювання масового попиту на продукцію (реклама на вулицях, транспорті, індустрія моди);

• індустрія здоров'я (формування іміджу здорового способу життя);

• індустрія дозвілля (туризм, книговидання, популярна музика тощо);

• міжнародна комп'ютерна мережа Internet;

• масова соціальна міфологія (цікаво спостерігати за розвитком цього жанру останнім часом в Україні: виходять численні матеріали про життя кумирів, поширюються міфи, псевдонаукові вчення, де складні або недостатньо досліджені проблеми зводяться до простих пояснень, типу: вплив прибульців з космосу, зірок, знаків зодіаку, передбачення Нострадамуса) [7, с. 118].

Який же він, продукт сучасної масової культури?

По-перше, він подається як якісний. Якщо це роман чи художній фільм, тут важливий цікавий сюжет, інтрига, красиві герої, бурхливі почуття. Обов'язково при цьому потрібно дотримуватися чіткості жанру в розрахунку на певну категорію споживачів: для жінок "бальзаківського віку" - мелодрама, для чоловіків — бойовик, для домогосподарок — "мильна опера". Хочеш розважитись — комедія, хочеш скинути напруження і стрес після трудового дня — трилер, для інтелектуалів — детектив та кросворд.

По-друге, твір масової культури повинен бути зрозумілим. Масова культура і мистецтво покликані розслабити втомлений мозок людини, відновити її порушену душевну рівновагу. На відміну від справжнього мистецтва, яке стьобає і без того напружені нерви, масове мистецтво занурює споживачів у блаженство відпочинку. Оскільки це відбувається регулярно, то відбувається отупіння людини.

Якщо в минулому людина відпочивала в свята, то в наш час вона потребує такого відпочинку щодня. Виправдання масової культури в тому і полягає, що вона почала задовольняти такі потреби суспільства, перетворившись на могутню індустрію розваг. Масова культура - це культура більшості, вона демократична. Досить часто її називають культурою для неосвічених.

Зазначимо, що у тоталітарному суспільстві, незважаючи на його колективістський характер, справжньої масової культури не існує. Декларована як масова, культура такого суспільства по суті є елітарною, оскільки її створює художня еліта на замовлення політичної верхівки. У такій художній культурі мало уваги приділяється особистим почуттям та індивідуальним інтересам, здебільшого йдеться про колектив та державу. Більшість творів соціалістичного реалізму, що виходили в СРСР масовими тиражами, не користувалися справжнім попитом, проте великий ажіотаж викликала поява окремої продукції західної масової культури (фільм "Тарзан" у кінці 40-х років, мультфільми У. Діснея, детективи А. Крісті).

На сьогоднішній день більшість людей сприймає світ за допомогою стереотипів, які створюються ЗМІ. Це книжки, періодичні видання, музика тощо.

ЗМІ здійснюють серйозний вплив на суспільство, його стан і розвиток. Вони можуть сприяти прогресу або гальмувати його.

Зазвичай у різних конкретних суспільствах діяльність ЗМІ залежить від багатьох соціально-політичних чинників, але можна визначити і їх спільні функції: пізнавальну; контролю і спостереження за діями суб'єктів суспільних відносин; соціалізації (участь у процесі засвоєння індивідом знань, норм і цінностей суспільства).

Крім загальних функцій, засоби масової інформації мають ще свої специфічні функції, властиві лише їм, а не іншим суб'єктам масових інформаційно-комунікаційних процесів. До них належать функції редагування (відбір і коментування інформації) та оцінювання, що істотно впливає на формування громадської думки та суспільних настроїв.

Головною метою ЗМІ є оперативне інформування окремих осіб, соціальних груп населення в цілому про події та явища у світі, конкретній країні, певному регіоні. Цієї мети вони досягають, виконуючи притаманні їм соціальні функції. Розрізняють "старі" та "нові" ЗМІ. До перших відносяться друковані ЗМІ, тобто газети, журнали, бюлетені тощо. Національне друкування газет розпочалося в 1749 році у Львові. Нині в Україні зареєстровано близько 8 тис. видань, більшість з яких складають газети.

До "нових" ЗМІ в першу чергу відносять електронні — радіо, телебачення та Інтернет. Разом з кіно вони складають групу аудіовізуальних ЗМІ.

Регулярні передачі радіомовлення в світі розпочалося у 1919-1920 pp. Перші кроки, пов'язані насамперед з розвитком радіо, спричинили встановлення державного контролю над цією сферою. Заснована у 1922 р. британська Служба радіомовлення БІ-БІ-СІ була першою у цьому ряді. Впродовж наступних чотирьох років Італія, Швеція, Ірландія, Фінляндія, Данія скопіювали британську модель. В Україні ж регулярне радіомовлення започатковане 16 листопада 1924 р. Передачі телебачення за електронною схемою у світі розпочалися напередодні Другої світової війни, регулярні в Україні - з 1951 р.

У сучасному світі дедалі більшого значення набувають комп'ютерні мас-медіа. Вони створили умови для постійних обопільних зв'язків, що дозволяє не лише отримувати інформацію, але й висловлювати своє ставлення до неї. Всесвітня інформаційна мережа Інтернет, початки якої було закладено 1969р.,різко підвищила можливості отримання інформації реципієнтами.

Сьогодні, поряд із звичним поняттям "друкована преса", із появою і розширенням мережі Інтернет з'явилося інше поняття — "електронна преса". Інтернет дозволяє пов'язати найвіддаленіші куточки земної кулі в єдиний інформаційний простір, і світ поступово зближується, що дозволяє дослідникам вести мову про ефект "світового села".