Розділ 3. СПЕЦІАЛЬНІ СОЦІОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ

Субкультура — моделі переконань, цінностей, норм, зразків поведінки, характерних для певної соціальної спільноти, які відрізняють цю спільноту від суспільства в цілому.

Це соціальне об'єднання, що характеризується, тим, що кожен з його представників зараховує себе до нього, тобто ідентифікує себе з ним. Члени такого угрупування можуть формувати групи безпосереднього спілкування (компанії, клуби, тусовки), але їхній зв'язок одне з одним може відбуватися і віртуально, завдяки захопленню одним героєм. Наприклад, субкультура "толкієністів", які грають в рольові ігри за мотивами фентезі-повістей Толкієна, найчастіше мають власні клуби, а "потерромани" (фанати Гаррі Поттера), як одна з наймолодших субкультур, що тільки формується, згуртовані лише віртуально, завдяки книжкам Джоан Роулінг.

Найчастіше субкультури виникають довкола певного центру чи ініціатора, який проповідує певні новації у сфері музичних стилів, способу життя, ставлення до певних соціальних явищ. Ідейний центр формує цілісну картину світу, ставлення до нього, випрацьовує спеціальні тексти, які набувають статусу культових (або у когось запозичує ці тексти і проголошує їх такими, що пасують до їхнього вчення, як це було з роботами Карлоса Кастанеди, які писалися зовсім не для хіпі, але, які хіпі визнали за свої).

Субкультура може бути як позитивним так і негативним явищем, що утворюється в результаті відповідного відношення певної групи населення до процесів, що відбуваються у соціальній структурі суспільства та у домінуючій у ньому культурі. Кожне суспільство має багато субкультур, спричинених відмінністю соціального походження різних груп, класів і прошарків, різноманіттям їх духовних потреб, видів діяльності. Більшості суспільств притаманні такі субкультури як молодіжні; людей похилого віку; професійні; релігійні; кримінальні.

Зупинимось коротко на характеристиці молодіжної субкультури. Молодь у субкультурах при ваблює в основному можливість спілкуватися з собі подібними, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливість демонструвати свою позицію в соціумі. Основними характеристиками молодіжної субкультури другої половини XX ст. - початку XXI ст. є: специфічний стиль життя і поведінки; наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді; нонконформізм, протиставлення себе решті суспільства; зовнішня атрибутика, яка має символічне значення; ініціативний центр, який генерує тексти.

Якщо типологізувати молодіжні субкультури, то їх типологія буде виглядати наступним чином:

• романтико-ескапітські субкультури (хіпі, толкієністи, байкери інші);

• гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери інші);

• кримінальні (гопники, скінхеди інші);

• анархо-нігілістичні (панки та інші).

Отже, молодіжна субкультура – це будь-яке об'єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме: мову (сленг), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, тексти, норми і цінності. Як не парадоксально з одного боку, вони протестують проти суспільства дорослих, його цінностей та авторитетів, а з іншого – покликані сприяти адаптації молоді до цього дорослого суспільства.

Контркультура — різновидність субкультури, яка знаходиться в стані конфлікту по відношенню до пануючої культури. Термін "контркультура" вперше вжив Т. Роззак після студентських бунтів 1960-х років, особливо у Франції.

Вона виникла на противагу масовій культурі у 60-70-ті pp. XX ст. Особливістю контркультури було войовниче неприйняття загальновизнаних норм і цінностей масової культури. Носіями контркультури є гомогенні вікові групи молоді. Вічно існуюча проблема батьків і дітей змушує останніх створювати неформальні малі групи однолітків, рівних не тільки за віком, а й за соціальним статусом, за поглядами і нормами поведінки. Суть існування молоді в таких групах полягає в пошуках соціального статусу у тому віці, коли світ дорослих не сприймає її за рівну собі. Таким чином, молодіжна контркультура спрямована на задоволення потреб. Основним гаслом контркультури є щастя людини, яке розуміється як свобода від моралі.

До носіїв контркультури зараховували "хіпі". Мешкали представники контркультури в численних комунах. їхній зовнішній вигляд був запозичений з різноманітних екзотичних джерел східних культур.

На противагу хіпі — "дітям-квітам", основна частина молоді, наприклад, США прагнула стати яппі — працівниками складної розумової діяльності, які демонструють висхідну мобільність. Життя їх сплановане наперед: чотирирічне навчання у вузі, зайнятість у сфері складної розумової або управлінської роботи і відносно високий прибуток домогосподарства.

Деякі прихильники контркультури вважають її справжньою революцією, яка приведе до якісно нового суспільства. Адже лише рух молоді породжує новий тип революції і нове суспільство.

У сучасному суспільстві у зв'язку з розвитком засобів масової інформації виникає ще одна форма — масова культура або популярна культура — це культура, сутність якої полягає в тому, що вона створюється з метою споживання, для розваг. Вона є масовою за обсягом, тобто за охопленням аудиторії, і за часом, тобто виробляється постійно, кожного дня.

Термін "масова культура" вперше вжив в 20-х роках XX ст. іспанський філософ Х. Ортега-і-Гассет. Далі вживалося слово "кітч" (від німецького — несмак, дешева продукція, розрахована на зовнішній ефект) або "маскульт" з тим же значенням.

Термін "маскульт" з першої половини 50-х років був занесений з США до європейських країн. Отже, батьківщиною масової культури є Америка. Ця культура приваблює насамперед маргінальні верстви людей. Це жителі села, що опинились в місті, емігранти, ті, хто змушений змінити спосіб життя через втрату роботи та знаходиться в пошуку нових світоглядних та духовних орієнтирів. А США, як ми знаємо, називають країною емігрантів, країною, де не склалося традиційної народної культури та повноцінного фольклору. Саме тут виникли шоу-бізнес, бестселер, Голівуд, Диснейленд та численні інші феномени маскультури, що заполонили весь світ. Тому у свідомості багатьох європейців Америка — країна суцільного маскульту, бездуховності та прагматизму. Певна рація в цьому є, але це не зовсім так. Американські діти дійсно знають краще Мікі-Мауса, ніж казки Андерсена та братів Грімм, однак той же У. Дісней своїми геніальними фільмами зробив Білосніжку і Снігову Королеву улюбленцями всього світу.

Найхарактернішою рисою масової культури є її комерційний характер. У ринковому суспільстві ця культура, розрахована на основну масу населення, обов'язково виступає в ролі продукту, споживання якого має приносити прибуток. Існує досить розгалужена система індустрії масової культури, що включає в себе такі підрозділи: