Міжнародно-правові механізми захисту релігійної свободи в Україні

Релігійний фактор у міжнародних відносинах

5 жовтня 2005 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила Резолюцію № 1466 (2005), якою передбачила продовження моніторингу виконання обов'язків і зобов'язань Україною, взятих нею при вступі до Ради Європи. При цьому ПАРЄ у цьому документі визначила понад 30 конкретних позицій, виконання яких пов'язано із прискоренням реформ, необхідних для того, аби перетворити Україну на міцну і стабільну європейську демократію, що дотримується принципу верховенства права.

Слід відзначити, що у згаданій вище Рекомендації "Про виконання Україною своїх зобов'язань" пропонується Україні активізувати співпрацю із РЄ та забезпечити відповідність законодавства та практики відповідно до принципів та стандартів РЄ.

На окрему увагу заслуговує Рекомендація 1396 з релігії та демократії, прийнята Асамблеєю 27 січня 1999 р. В документі відзначено: "Асамблея свідома того, що навіть у демократичних країнах існує певна напруга між релігійними проявами та політичною владою".

Релігія – це соціальний феномен і її важко відокремити від культури. У Центральній та Східній Європі після демократичних революцій відкрито шлях релігійному відродженню і, залежно від країни, – новим, інколи напруженим відносинам між релігійними організаціями та державами, міжконфесійними конфліктами та зростанню нових конфесій.

Асамблея рекомендує, щоб Кабінет Міністрів запропонував урядам країн-членів гарантувати свободу совісті та релігійних виявів у рамках умов, визначених Європейською Конвенцією Прав Людини для всіх громадян, перш за все:

• викривати будь-які спроби розпалювання внутрішньо- та міжрелігійних конфліктів для досягнення вузькопартійних цілей;

• сприяти розвитку знань про релігію, особливо заохочувати вивчення історії і філософії релігій та дослідження цих предметів в університетах паралельно з теологічними дослідженнями;

• сприяти викладанню у школах порівняльної історії різних релігій, звертаючи увагу на їх походження.

В Європі найбільш ефективною формою захисту порушених прав є Європейський Суд з прав людини, який знаходиться у Страсбурзі (Франція). Європейський Суд складається з такої кількості суддів, що дорівнює кількості членів Ради Європи – по одному від кожної держави. Сфера юрисдикції Суду – усі відносини, що стосуються застосування і тлумачення Європейської конвенції про захист прав людини. Передавати справи до Європейського Суду мають право Європейська Комісія та Високі Договірні Сторони. У межах Генерального секретаріату Ради Європи утворюється канцелярія Комісара з прав людини. 5 березня 1996 року у Страсбурзі було підписано Європейську угоду про осіб, які беруть участь у процесі Європейського Суду з прав людини.

Саме Європейський Суд покликаний забезпечити неухильне дотримання та виконання норм конвенції її державами-учасниками. Він здійснює це завдання шляхом розгляду та вирішення конкретних справ, прийнятих ним до виконання на основі індивідуальних скарг, поданих фізичною особою, групою осіб чи громадською організацією. Позов у суді може бути прийнятий, якщо предметом скарги є порушені права, які гарантовані Конвенцією чи її протоколами. Скарга може виходити тільки від самого потерпілого і не пізніше ніж через шість після розгляду питання компетентними державними органами, перелік яких є вичерпним при захисті порушених прав.

На сьогоднішній день не зафіксовано жодного випадку невиконання державами-членами Ради Європи рішень Суду. І це зрозуміло, бо згідно з Статутом Ради Європи, невиконання рішень Суду тягне за собою призупинення членства держави, а потім і його виключення.

До рекомендацій Європейського Суду змушена прислухатися і Україна. Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини було прийнято в 2006 році з метою регулювання відносин, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського Суду з прав людини у справах проти України, а також необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до неї, подальшим впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.

14 червня 2007 року у Страсбурзі Європейський Суд з прав людини розглянув справу "Свято-Михайлівська Парафія проти України" (Заява № 77703/01). Справу порушено за заявою, поданою проти України релігійною громадою – Свято-Михайлівська Парафія.

Свято-Михайлівська Парафія у січні 2001 року звернулася до Європейського Суду з прав людини із заявою, в якій просила суд визнати, що Україна в особі Київської міської державної адміністрації (КМДА), відмовивши у реєстрації змін та доповнень до статуту Парафії, порушила ст. 9 Конвенції. Зазначені доповнення до парафіяльного статуту мали закріпити зміну конфесійної належності релігійної громади: вона бажала вийти з-під юрисдикції Української Православної Церкви Московського Патріархату та увійти до складу Української Православної Церкви – Київського Патріархату.

У рішенні було зазначено, що релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту. Зміни і доповнення статутів релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів.

У реєстрації статуту релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут або діяльність суперечать чинному законодавству. Рішення про відмову реєстрації статуту релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін.

Діяльність релігійної організації може бути припинена у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Реєстрація новоутворених релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Україна зобов'язалася запровадити нову недискримінаційну систему реєстрації церков.

Як зазначив Європейський Європейський Судуд з прав людини, що незважаючи на те, що Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" вважався одним із найкращих законів про свободу віросповідання у регіоні, деяким з його положень бракує ясності. Цим законом обмежуються форми, у яких можуть створюватися релігійні організації, встановлюється обмеження на мінімальну кількість засновників, які можуть зареєструвати статут організації у кількості 10 осіб, забороняється створювати місцеві або регіональні відділення без статусу юридичної особи релігійним об'єднанням, проводиться дискримінація іноземців та осіб без громадянства. Прозорості бракує і в питанні того, які організації реєструються обласними державними адміністраціями, а які – Державним комітетом України у справах релігій. Закон також містить ряд інших нечітких положень, які залишають широкий вибір виконавчим органам. Тому досить прогресивний закон на час його прийняття потребує значних змін. Водночас існуючий принцип реєстрації статутів релігійних організацій для отримання статусу юридичної особи та відсутність вимог до реєстрації релігійної організації як такої слід зберегти у відповідності з Рекомендацією Парламентської Асамблеї № 1556 (2002).

Європейський Суд з прав людини ухвалив рішення, згідно з яким визнано, що Україною мало місце порушення статті 9 Конвенції.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Релігійний фактор у міжнародних відносинах» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародно-правові механізми захисту релігійної свободи в Україні“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація релігій

  • Функціональний вияв релігії в міжнародних відносинах

  • ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ТА ОСОБЛИВОСТІ ВІРОВЧЕННЯ СВІТОВИХ РЕЛІГІЙ. РЕЛІГІЯ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ

  • Роль Християнської Церкви в міжнародних відносинах у епоху Середньовіччя

  • Сила і привабливість християнства

  • Біблія як головне джерело християнського віровчення, її структура

  • Догматичні та культові особливості католицизму

  • Буддизм

  • Віровчення буддизму

  • Іслам

  • Віровчення ісламу

  • Основні принципи ісламу

  • Мусульманське право

  • Релігія Давньої України. Боги Праукраїни

  • ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ РОЛІ РЕЛІГІЙНОГО ЧИННИКА В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ І СВІТОВІЙ ПОЛІТИЦІ

  • ПОНЯТТЯ РЕЛІГІЙНОГО КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО РОЛЬ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ

  • ФАКТОР МУСУЛЬМАНСТВА У МІЖДЕРЖАВНИХ ВЗАЄМИНАХ

  • МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕЛІГІЙНОЇ СВОБОДИ

  • Вимоги міжнародних актів до права на свободу віросповідання

  • Правоздатність релігійних організацій і віруючих за міжнародним правом

  • Міжнародно-правові механізми захисту релігійної свободи в Україні
  • МОДЕЛІ ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ: ПРИНЦИПИ ТИПОЛОГІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНО- ПРАВОВІ ТА МІЖНАРОДНО-ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ

  • МОДЕЛІ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

  • ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНІ ВІДНОСИНИ У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ: ГОЛОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ДИНАМІКА ЗМІН

  • Конституційно-правовий статус церкви в Польщі

  • Специфіка угорської моделі державно-конфесійних відносин

  • Взаємини держави і церкви в Чеській Республіці

  • Особливості державно-конфесійних відносин у Словаччині

  • АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНО- ЦЕРКОВНИХ І МІЖКОНФЕСІЙНИХ ВЗАЄМИН В УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНІ ТА МІЖНАРОДНО- ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ

  • Помісна Українська православна церква – потреба нації

  • ПЕРСПЕКТИВИ ГЛОБАЛЬНОГО РЕЛІГІЙНОГО ДІАЛОГУ

  • Проблема міжхристиянського порозуміння

  • Діалог релігій як форма толерантизації міжрелігійних відносин

  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

  • КОРОТКИЙ СЛОВНИК ТЕРМІНІВ