Розділ «Українська мітологія»

Кидається в вічі, що серед Вищих Сил у нас вдавнину було сотворено багато персоніфікованих шкідливих осіб, як Біда, Голод, Мара, Мороз, Посуха й т. ін. Вони скрізь підстерігали людину й шкодили їй.

6. Згадки про божків по давніх пам'ятках

Деякі давні пам'ятки, а їх немало, згадують різних наших стародавніх богів. Так, у договорі кн. Олега з греками 907-го року згаданий Перун і Велес; у договорі 944 р. Ігоря з греками згаданий Перун, а в договорі з ними ж кн. Святослава 971 р. знову Перун і Волос. Під 980 р. Початковий Літопис розповідає, що князь Київський Володимир, почавши княжити, поставив у Києві на холмі поза своєю палатою ідоли богів: «Перуна і Хбрса, Даждьбога і Стрйбога, і Симарегла, і Мбкошь», — це вже Київський Олімп.

В «Слові о полку Ігоревім», пам'ятці певне 1187 року, згадані боги: Стрибог, Даждьбог, Велес, Хоре, Див, Обида, Желя, Троян. В апокрифі XII віку «Хожденіє Богородиці по мукам» читаємо, що люди «человіческіє імена Трояна, Хбрса, Велеса, Перуна на боги обратиша» (видання Срезневського в «Изв. Акад. Н.» т. 10).

У «Слові нікоєго Христолюбця» XI віку найповніше подано списка слов'янського Олімпу: «Вірують в Перуна, і в Хбрса, і в Мокошь, і в Сима, і в Регла, і в Вили, їх же числом тридевять сестриниць глаголять (кажуть) невігласи, і мнять богинями…, і огневі моляться, зовуще єго Сварожичем… і Вилам, і Мокоші, і Симу, і Реглу, і Перуну, і Рбду, і Рожаниці, і всім тим, іже суть тим подобні».[55]

Пам'ятка десь чи не XII віку, але відома «нам у спискові XVI віку: «Слово і откровеніє Св. Апостол» твердить, що люди звуть «боги многи: Перуна і Хорса, Дія і Трояна, і інії многі… То человіци били суть старійшиі… Хоре в Кипрі». В Густинському Літопису XVII віку згадуються ще Купайло, Ладо, Коляда, Позвизд.[56]

Є багато ще й дрібніших згадок про слов'янських богів по різних давніх пам'ятках. У Житті князя Володимира: «А Волоса, єго же іменоваху яко скотіа бога, повелі в Почайну ріку воврещи». Проложне життя його ж: «Ізбі вся ідоли: Перуна, Хорса». У Житті Авраамія, Ростовського Чудотворця, читаємо, що при ньому «чюдський конец (пригород) поклоняшеся ідолу каменному Велесу». Паісіїв Збірник XIV в. ганьбить тих, хто вірує «в Перуна, і в Хорса» (Пам. Учит. лит. III. 224). «Бесіда трьох Святителів» подає, що «два ангела громная єсть: елленьский старец Перун і Хоре жидовин».[57]

В Уставі Св. Сави ставиться питання: «Ли (чи) молилася еси Вилам, ли Роду й Роженницам, і Перуну, і Хурьсу». Слово Св. О. нашого Івана Златоустого: «А друзі віруюють в Стрибога, Даждьбога і Переплута» (Памятники учит. лит. НІ. 258). Слово Св. Григорія Богослова: «І нині по українам (по окраїнах) моляться ему, проклятому богу Перуну, Хорсу, Мокоші» (Памятники, III. 235).

Оце головні найдавніші джерела, в яких згадується про наших стародавніх богів. Джерела ці не все певні, але їх не мало. Наукова література про них не мала,[58] але все таки вони ще чекають глибшого вивчення, головно всі разом, цебто мітологія в цілості.

Богів було в нас багато, на що не раз натякають пам'ятки, — це все були малі боги, може й місцевого почитання. «Бозі ваші — древо суть», говорить князю Володимирові папський посланець, натякаючи цим на численність цих богів. Як твердить проф. Е. Аничков (ст. 352), біля Києва, недалечко села Берестова, був священний гай, а на схилах під цим гаєм знаходилися печери, в яких береглися Київські боги.