Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

3. Проти вельмож 1-4; проти неправдивих пророків 5-8; Сіон буде зруйнований 9-12

1 І я сказав: – Слухайте ж, голови Якова й князі дому Ізраїля! Чи ж не належиться вам знати справедливість, – 2 вам, що ненавидите добро й любите зло; вам, що здираєте з них шкіру й тіло з костей їхніх, 3 і що їсте народу мого тіло й лупите з них шкіру та ламаєте їхні кості й кришите їх, наче в горщику, немов у казані м’ясо? 4 Тоді до Господа будуть взивати, та він не відповість їм; обличчя своє на той час від них сховає, тим, що лихі їхні вчинки. 5 Так говорить Господь проти пророків, що його народ обманюють, що, поки мають що зубами гризти, мир віщують, а тим, хто не дає їм у рот нічого, війну проголошують. 6 Тому ніч буде вам замість видіння, і темрява – замість вгадування. Сонце зайде над пророками, і день над ними потемніє. 7 І тоді засоромляться видющі, і застидаються ворожбити; усі вони покриють собі губи, бо не буде від Бога відповіді. 8 Я ж повний сили, духу Господнього, і справедливости й потуги, щоб виповісти Яковові його переступ та Ізраїлеві гріх його. 9 Слухайте ж, голови дому Якова й князі дому Ізраїля! Ви, що бридитеся справедливістю і викривляєте усе праве; 10 ви, що будуєте Сіон кров’ю, Єрусалим – злочином. 11 Проводирі його судять за гостинці, його священики вчать за плату, пророки його вгадують за гроші, та ще й на Господа здаються, кажучи: «Хіба Господь посеред нас не пробуває? На нас біда не прийде!» 12 Тому то, через вас, Сіон буде розораний, як поле, а Єрусалим стане звалищем, гора ж, де храм, – горою, вкритою лісом.

4. Майбутнє царство Господнє на Сіоні 1-6; облога, полон і визволення Сіону 9-14

1 І станеться: в останні дні гора дому Господнього буде встановлена як вершина гір і буде вивищена над пагорбами. Народи попливуть до неї. 2 Сила народів піде й скаже: «Ходіть, зійдемо на Господню гору, до дому Бога Якова: він своїх доріг навчить нас, і ми його стежками будемо ходити, бо то з Сіону закон вийде, Господнє слово – з Єрусалиму.» 3 Він між численними племенами буде судити, і про могутні народи буде вирішувати, ген-ген далеко. Вони перекують свої мечі на рала, на серпи – свої списи. Народ проти народу не буде меча піднімати, ані не будуть більше вчитися воювати. 4 І вони – кожний з них буде сидіти під своєю виноградною лозою, – і кожний під смоковницею, і ніхто не буде їх лякати, – бо уста Господа сил сказали. 5 Бо хай усі народи ходять кожний во ім’я бога свого, ми ж будемо ходити в ім’я Господа, Бога нашого, по віки вічні. 6 «В той день, – слово Господнє, – я зберу кульгавих і прогнаних далеко позбираю, і тих, що я був зажурив. 7 З кульгавих я зроблю останок, а з порозкиданих далеко – народ могутній. І Господь буде над ними царювати на горі Сіоні віднині і повіки.» 8 Ти ж, Мігдал-Едере, пагорбе дочки Сіону! До тебе вона прийде, знов повернеться влада перша, царство дочки Єрусалиму. 9 Чого ж ти так тепер голосиш? Хіба нема царя у тебе? Або загинув твій порадник, що тебе схопили болі, неначе породіллю? 10 Звивайсь від болю, кричи, дочко Сіону, неначе породілля, бо тепер мусиш вийти з міст і мусиш перебувати в чистім полі. Підеш аж у Вавилон; там будеш вирятувана, там Господь тебе викупить з руки твоїх ворогів. 11 Тепер сила народів зібралась проти тебе, які кажуть: «Нехай його осквернять, хай наші очі надивляться отак на Сіон.» 12 Але вони не відають думок Господніх, і наміру його не розуміють, що він їх зібрав, мов снопи на току. 13 Вставай же, молоти, дочко Сіону, бо зроблю ріг твій, мов із заліза, твої копита зроблю, немов з бронзи, і ти розітреш силу народів. Ти здобич їхню присвятиш Господеві, і їхнє багатство Владиці усього світу. 14 Тепер опережися валом, Бет-Гадере! Проти нас висипано насип; суддю Ізраїля б’ють по щоці києм.

5. Месія – пастир народу

1 Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий єси, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження із давніх-давен, з днів споконвічних. 2 Тому він лишить їх до часу, коли породить та, що має родити; і тоді останок їхніх братів повернеться до синів Ізраїля. 3 І він стоятиме й пастиме у Господній силі та величі імени Господа, Бога свого. Вони сидітимуть, бо він тоді буде великим аж до кінців землі. 4 Такий же буде мир: коли й Ашшур увійде в край наш і топтатиме в палацах наших, то ми сім пастухів поставимо проти нього, вісім князів між людьми. 5 Вони мечем будуть пасти Ашшур-край, Німрода-край мечем прегострим. Він визволить нас від Ашшура, коли той увійде в край наш і топтатиме в границях наших. 6 Тоді останок Якова буде посеред багатьох народів, немов від Господа роса, немов та злива на травицю, – він не надіється на людину й не очікує нічого від синів людських. 7 Тоді останок Якова буде серед народів, посеред багатьох народів, мов лев між лісовою звіриною, немов левеня серед отари, що, як приходить, ногами топче, роздирає, і нікому від нього рятувати. 8 Нехай твоя рука підійметься над противниками твоїми і всі вороги твої знищені хай будуть! 9 «Ось що того дня збудеться, – слово Господнє: я викоріню з-поміж тебе твої коні й знищу твої колісниці. 10 Я розвалю міста у твоїм краю, зруйную усі твої твердині. 11 Я вирву з рук у тебе чари, і віщунів не буде більш у тебе. 12 Я викоріню твої тесані кумири, і твої ідоли-стовпи з-посеред тебе, і ти не будеш більше поклонятися перед виробом рук твоїх. 13 Я вирву з-поміж тебе твоїх ашерів, знищу твоїх ваалів. 14 У гніві та обуренні я народам відплачу, бо вони були неслухняні.»

6. Господня відплата 1-8; проти ошуканців 9-16

1 Слухайте ж, що Господь говорить: «Устань, судись перед горами, нехай пагорби чують твій голос.» 2 Слухайте, гори, Господню розправу, і зважайте, ви, землі основи, бо в Господа розправа з своїм народом, і він правуватиметься з Ізраїлем. 3 «О мій народе, що я тобі зробив? Чим тебе скривдив? Відповідай мені! 4 Я вивів тебе з Єгипетського краю і викупив тебе з дому неволі. Послав я був перед тобою Мойсея, Арона та Марію. 5 Народе мій! Згадай но, що задумав був Балак, цар моавський, що йому відповів Валаам, син Беора; від Шіттіму до Гілгалу – знати праведні діла Господні.» 6 З чим мені перед Господом з’явитись, уклонитись перед Богом Вишнім? Чи мені стати перед ним із всепаленнями, з однолітними назимками? 7 Чи будуть Господеві довподоби тисячі баранів, десятки тисяч ручаїв олії? Чи маю йому дати мого перворідня за мої переступи, плід мого лона за гріхи душі моєї? 8 Тобі сказано, о чоловіче, що є добре й чого Господь від тебе вимагає: лише чинити справедливість, любити милосердя й покірно ходити перед твоїм Богом. 9 Голос Господній кличе до міста: «Слухайте, покоління та громадо міста! 10 Хіба я можу знести бат неправильний та ефу зменшену, огидну? 11 Хіба я можу виправдати вагу лукаву та тягарці підроблені у саквах? 12 Бо багачі його, його мешканці точать брехні, і їхній язик у них в устах зрадливий. 13 Тому я й почав тебе карати й пустошити за гріх твій. 14 Ти будеш їсти, та насититись не зможеш, твій голод буде у твоїм нутрі. Набік відкладеш, але не сховаєш; а що сховаєш, те віддам мечеві. 15 Ти будеш сіяти, але не жатимеш, будеш оливки давити, але олією маститися не будеш; і виноград, – але вина не питимеш. 16 Ти бережеш звичаї Омрі й усі діла дому Ахава; ви ходите за їхніми намислами, щоб я тебе віддав на поталу, а твоїх мешканців на насміх, – і ви нестимете ганьбу народу мого.»

7. Загальна несправедливість 1-7; оновлення народу 8-10; поворот з неволі 11-13; молитва за народ 14-17; кінцевий гимн 18-20

1 Горе мені, бо я став, мов останні літні плоди, немов той виноград по винозборі: ані однієї ягідки, щоб з’їсти, ані однієї спілої вчасно смокви, яких прагну. 2 Побожні зникли з краю, нема між людьми справедливих; на кров усі роблять засідки; один на одного сіті закидає. 3 До зла їхні руки спритні; князь вимагає, суддя чинить розправу за хабар, вельможа виявляє свої забаганки, правдою крутить. 4 Найліпший з них, неначе тернина, найправедніший – немов пліт з колючок. День, оповіщений твоїми вартовими, – твоя кара – настає; тепер прийде на них тривога. 5 Не довіряйте другові, на приятеля не звіряйтесь, ба й перед тією, що лежить на твоїм лоні, стережи двері уст твоїх. 6 Бо син батька зневажає, дочка повстає на матір, невістка на свекруху, і кожному його домашні – вороги. 7 Я ж на Господа буду споглядати, надіятись на Бога мого спасіння, і мій Бог мене почує. 8 Не тішся надо мною, о мій вороже, бо хоч я впав, але я встану; хоч перебуваю в темряві, – Господь є моє світло. 9 Я буду гнів Господній нести, бо я згрішив супроти нього, аж доки не розсудить мою справу, не вчинить суду надо мною. Він виведе мене на світло, я побачу його справедливість. 10 Тоді мій ворог те побачить і сором його окриє – його, що говорив до мене: «Де Господь, Бог твій?» Очі мої дивитимуться на нього; тепер його будуть топтати, немов на вулиці грязюку. 11 День будування твоїх мурів – той день буде усунений далеко. 12 Того дня прийдуть до тебе від Ашшуру аж по міста Єгипту, від Тиру аж по Річку, від моря й до моря, від гори аж по гору. 13 Земля стане пустинею через своїх мешканців, з-за їхніх учинків. 14 Паси народ твій ґирлиґою твоєю, овець спадщини твоєї, що самі перебувають у лісі серед саду. Нехай собі пасуться у Башані та Гілеаді, як то було за днів днедавніх! 15 Як за днів виходу з Єгипту, яви нам предивні речі. 16 Народи те побачать і засоромляться, дарма, що такі сильні; на уста покладуть собі руку, вуха в них оглухнуть. 17 Вони будуть лизати порох, мов гадюка; немов тваринки, що по землі в’ються, вони, тремтівши, повилазять із своїх притулків; прийдуть зо страхом до Господа, Бога нашого, – тебе будуть боятись. 18 Хто Бог, як ти, що провину прощаєш і даруєш переступ останкові твого спадкоємства? Він не затримає гнів свій повіки, бо любить милосердя. 19 Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні. 20 Ти явиш твою вірність Яковові, твою ласку Авраамомі, як ти поклявсь був батькам нашим ще за днів днедавніх.

Пророк Наум

1. Гнів Господній проти Ніневії

1 Пророцтво про Ніневію. Книга видіння Наума з Елкошу. 2 Господь – ревнивий Бог і месник! Господь відплачує, він повний гніву. Господь своїм противникам воздає, він плекає на ворогів своїх обурення. 3 Господь довготерпеливий і силою великий, але без кари винного не залишає. Господь, – його дороги в бурі й хуртовині, і хмари – порох під ногами в нього. 4 Він погрожує морю й сухим його робить, висушує всі ріки. В’яне Башан і Кармель, і цвіт Ливану в’яне! 5 Перед ним тремтять гори, і на пагорби тануть; земля перед ним піднімається, – усесвіт і всі його мешканці. 6 Хто встоїться перед його гнівом? Хто може витримати його обурення гаряче? Гнів його вогнем розливається, і скелі розпадаються перед ним. 7 Господь – благий, твердиня в день смутку, і знає тих, що на нього уповають. 8 Але він повінню, що з берегів виходить, дощенту знищить своїх противників, і пітьма буде гнатися за його ворогами. 9 Що ви намислюєте проти Господа? Він довершить руїну, і лихо більш не повториться. 10 Бо хоч вони, мов терня, що густо переплелося, хоч вони п’яні від своїх напоїв, – вони будуть пожерті цілковито, як суха солома. 11 Із тебе вийшов той, хто проти Господа зло намислює, – лихий дорадник. 12 Так каже Господь: «Хоч вони й повні сили, і їх багато, все одно будуть стяті, і зникнуть! Хоч я тебе й засмутив, та більше не засмучу. 13 Тепер розторощу його ярмо, яке тяжить на тобі, і розірву твої окови.» 14 Про тебе ж Господь заповідав: «Не буде більш потомства з твоїм ім’ям. Я викоріню з дому богів твоїх, тесаних і вилитих ідолів. Я приготую гріб твій, бо став єси нікчемним.»

2. Видовище падіння Ніневії

1 Ось на горах ноги посла доброї новини, що мир оповіщає! Святкуй, о Юдо, твої свята, виконуй твої обітниці, бо Беліял не буде через тебе більше проходити, – він згинув цілковито. 3 Бо Господь велич Якова відновить, як велич Ізраїля; пустошники бо їх спустошили, знівечили їхнє віття виноградне. 2 Пустошник вирушає на тебе. Стань на валу на варті, стережи шлях, підпережи стан свій, збери докупи всю твою потугу. 4 Щити витязів його червоні, вояки в кармазині, а колісниці у вогненному блиску криці, коли готуються до бою; хвилюються кипарисові списи. 5 По вулицях летять шалено колісниці, наввипередки котяться через майдани; на вигляд вони, неначе смолоскипи, неначе блискавки, біжать по всіх усюдах. 6 Він згадує своїх витязів, що спотикаються, бігши, кидаються під мури, і захист уже готовий. 7 Брами рік відкрито, палац зо страху вмліває. 8 Виводять царицю і ведуть у неволю, її слугині стогнуть жалібно, немов голубки, і б’ють себе в груди. 9 Ніневія, немов став, з якого води утікають. «Стійте бо, стійте!» Але ніхто й не озирнеться! 10 «Грабуйте золото, грабуйте срібло!» Ліку нема запасам, сила всілякого дорогоцінного посуду. 11 Спустошена, порожня, в руїнах! Аж серце мліє, трусяться коліна; у кожного біль у крижах, обличчя в усіх поблідли. 12 Де леговище левів, що в ньому левенята зростали, що в ньому походжали лев, левиця та левеня, і ніхто не полохав їх? 13 Лев рвав для своїх левенят кусні, душив для своїх левиць; він наповнював здобиччю свої сховки, й свої ж барлоги лупом. 14 «Оце я проти тебе, – слово Господа сил, – я пущу димом твої колісниці, меч пожере левенят твоїх. Я зітру з землі твою здобич, і голосу твоїх послів не буде більше чути.»

3. Проречення Ніневії горя

1 Ой, горе місту крови, повному брехень, грабіжницькому, – здирству кінця не видно! 2 Ось чути ляскіт бича, чути, як гуркотять колеса, басують коні, скачуть колісниці. 3 Летить кіннота, мечі блискають, вилискують ратища; сила поляглих, купи мертвих, трупам немає краю, – всі спотикаються об трупи. 4 А все це за велику силу блудів блудниці чудової вроди, спритної до чарів, що блудами своїми продає народи, і сім’ї – чарами своїми. 5 Оце я проти тебе, – слово Господа сил. Закину на обличчя тобі подолки твого плаття, твою голизну покажу народам і царствам – твій сором. 6 Жбурну на тебе брудом, я тебе знеславлю і виставлю на насміх. 7 І станеться: кожний, хто тебе побачить, утече від тебе й скаже: «Збурена Ніневія! Хто її пожаліє? Де мені для неї утішителів шукати?» 8 Хіба ж ти ліпша від Но-Аммону, що був розлігся на ріках, що воду мав навколо себе, що валом йому було море, і море було йому муром? 9 Етіопія і Єгипет були його потугою, і їй кінця не було; Пут та Лівія – його помічниками. 10 Та й він пішов у неволю, потяг у полон, а його немовлята теж були розбиті на перехрестях усіх вулиць; на його знатних кинуто жереб, і всіх його вельмож закуто в кайдани. 11 Ти теж уп’єшся, будеш непритомна; ти теж шукатимеш від ворога притулку. 12 Усі твої твердині будуть, наче смоковини зо спілими первоплодами: як їх потрясти, то падають у рот тому, що їх із’їсти хоче. 13 Глянь на народ твій: та то ж жіноцтво серед тебе! Ворота твого краю відкриті навстіж ворогам твоїм, вогонь жере твої засуви. 14 Черпай же собі воду на час облоги, скріпи твої твердині. Увійди у грязь і міси глину, візьми у руки форму на цеглини. 15 Там пожере тебе вогонь, меч посіче тебе, він пожере тебе, як гусінь! Множись, як сарана! 16 Розмножуй твоїх купців над зорі, що на небі! Гусінь розсіється і розлетиться. 17 Твої князі, неначе сарана; твої урядовці, неначе стрибунців рій, що розташовується табором на мурах за холодної днини, – але як зійде сонце, вона вмить зникає, і місця, де була, не знати. 18 Поснули пастирі твої, асирійський царю! Витязі твої відпочивають, народ твій по горах розбігся, і нікому його збирати. 19 На твою рану нема ліків, тяжке твоє нещастя! Хто лиш почує вість про тебе, заплеще в долоні над тобою: над ким бо не переходила безнастанно твоя злоба!

Пророк Авакум

1. Бог допускає прихід халдеїв як кару юдеям

1 Пророцтво, що бачив пророк Авакум. 2 Докіль, о Господи, буду взивати – і ти не вислухуєш? Кричатиму до тебе про насильство – і не рятуєш? 3 Чому показуєш мені несправедливість і дивишся на кривду? Передо мною грабування й насильство, постає сварка й здіймається незгода. 4 Тому закон утратив силу, ніде не панує право; грішник обступає праведника, тому й виходить право кривим. 5 Погляньте на народи, подивіться, і дивуйтесь дивом; бо я вчиню за ваших часів таке діло, що ви й не повірите, як вам оповідатимуть про нього. 6 Бо ось я підійму халдеїв, народ жорстокий і палкий, який розійдеться широко по земних просторах, щоб захопити житла, що йому не належать. 7 Жахливий і страшний він! Лише від нього походить його право і його велич. 8 Прудкіші його коні від леопардів, лютіші, ніж вовки під вечір. Кидаються його верхівці, приходять їздці його здалека, летять орлом, що раптом спадає, щоб пожерти. 9 Усі вони, всі пруться до насильства, обличчя в них горить, як палкий вітер; вони, немов пісок, збирають бранців. 10 Він і з царів кепкує, князі – то сміх для нього. З усіх твердинь сміється: вал насипає і бере їх. 11 Потім буря проходить і зникає. Злочинець той, хто з своєї сили робить собі бога! 12 Чи ж ти, о Господи, не споконвіку, Бог мій, Святий мій? Ми не помремо! Ти, Господи, навів його лише для суду; ти, Скеле, призначив його на кару. 13 Очі твої занадто чисті, щоб на зло глядіти; дивитися на утиск ти не можеш. Чому б ти мав дивитись на злочинців, мовчати, коли злий пожирає справедливішого за себе? 14 Обходишся з людьми, немов з тією рибою в морі, неначе з плазунами, що без володаря над собою. 15 Він витягає всіх їх вудкою своєю; ловить їх сіткою своєю, збирає у свій невід, тому й радується-веселиться. 16 Тому приносить своїй сітці жертви, палить кадило неводові, бо має від них пай свій ситний і смаковиту страву. 17 Невже він завжди випорожнюватиме свою сітку й немилосердно ввесь час народи вбиватиме?