Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

14 Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, 15 де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: “З Єгипту я покликав мого сина.”

16 Тоді Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. 17 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: 18 “В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає.”

19 Якже вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові в Єгипті 20 і каже: “Встань, візьми дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка.” 21 Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю, 22 але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони 23 і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

3. Св. Йоан Христитель 1-12; хрищення Ісуса 13-17

1 Того часу з’явивсь Йоан Христитель і проповідував у пустині Юдейській. 2 Він говорив: “Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство.” 3 Це ж той, що про нього говорив пророк Ісая: “Голос вопіющого в пустині: Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки його.” 4 А той Йоан мав одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж його була – сарана й мед дикий. 5 Тоді виходили до нього Єрусалим і вся Юдея, і вся околиця йорданська 6 і приймали хрищення від нього в річці Йордані, сповідаючись у своїх гріхах. 7 Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде на хрищення до нього, він до них мовив: “Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? 8 Принесіть же плід, гідний покаяння, 9 і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама. 10 Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть. 11 Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити йому взуття. Він вас христитиме Духом Святим і вогнем. 12 Лопата вже в руці в нього, і він очистить тік свій та збере свою пшеницю до засіків, а полову спалить вогнем незгасним.” 13 Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього; 14 але Йоан спротивлявся йому, кажучи: “Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?” 15 Ісус у відповідь сказав до нього: “Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.” І тоді він залишив його. 16 А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. 17 І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, що його я вподобав.”

4. Спокуси Ісуса 1-11; Ісус у Галилеї; перші учні 12-25

1 Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, щоб диявол спокушав його. 2 Він постив сорок день і сорок ночей і нарешті зголоднів. 3 Тоді підійшов до нього спокусник і сказав: “Коли ти Син Божий, звели, щоб це каміння та й стало хлібом.” 4, А той. відповів: “Написано: Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих.” 5 Тоді диявол бере його у святе місто, ставить на наріжник храму 6 і каже: “Коли ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: Він ангелам своїм волітиме про тебе, і вони візьмуть тебе на руки, щоб ти своєю ногою часом не спотикнувсь об камінь.” 7 А Ісус сказав до нього: “Написано також: Не будеш спокушати Господа, Бога твого.” 8 Знову бере його диявол на височенну гору й показує йому всі царства світу і їхню славу, 9 кажучи: “Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся.” 10 Тоді Ісус сказав до нього: “Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити.” 11 Лишив тоді його диявол. І ось ангели приступили й почали йому слугувати.

12 Почувши, що Йоана ув’язнено, Ісус повернувся в Галилею 13 і, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі, 14 щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая: 15 “О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! 16 Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, – зійшло їм світло.” 17 З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько.” 18 А йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: 19 “Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей.” 20 І ті негайно кинули сіті й пішли за ним. 21 Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. 22 Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним. 23 І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі. 24 Чутка про нього розійшлась по всій Сирії, і приносили до нього всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданням, біснуватих, сновид, розслаблених, і він оздоровлював їх. 25 А йшла за ним велика сила людей з Галилеї, з Десятимістя, з Єрусалиму, з Юдеї та з Зайордання.

5. Нагірна проповідь 1-12; сіль землі та світло світу 13-16; виконання закону 17-20; нова справедливість 21-48

1 Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні; 2 а він, відкривши уста, почав навчати їх: 3 “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. 4 Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. 5 Блаженні засмучені, бо будуть утішені. 6 Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. 7 Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. 8 Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. 9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. 10 Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. 11 Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. 12 Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.

13 Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди. 14, Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. 15 І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. 16 Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі. 17 Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити. 18 Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться. 19 Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві. 20 Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарасеїв, не ввійдете в Царство Небесне. 21 Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб’є, той підпаде судові. 22 А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! – той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний. 23 Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, 24 зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій. 25 Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. 26 Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага. 27 Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. 28 А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці. 29, І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло. 30 І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло. 31 Сказано теж: Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний. 32 А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, – хіба у випадку розпусти, – той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб. 33 Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправдиво, і – Виконаєш твої клятви Господеві. 34 А я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога; 35 ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя. 36 Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним. 37 Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого. 38 Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб. 39 А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. 40 Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. 41 І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві. 42 Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся. 43 Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. 44 А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; 45 таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. 46 Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять? 47 І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять? 48 Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий.”

6. Чистота наміру; милостиня 1-4; молитва 5-15; піст 16-18; багатства 19-24; покладайся на Провидіння Боже 25-34

1 “Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі. 2 Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 3 Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: 4 щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. 5 А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять навидноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 6 Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. 7 А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані. 8 Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього. 9 Тож моліться так: Отче наш, що єси на небі! Нехай святиться твоє ім’я. 10 Хай прийде твоє царство, нехай буде воля твоя як на небі, так і на землі. 11 Хліб наш щоденний дай нам нині. 12 Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим, 13 Не введи нас у спокусу, і але визволь нас від злого. 14 Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. 15 А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших. 16 Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 17 Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, 18 щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. 19 Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. 20 Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. 21 Бо де твій скарб, там буде і твоє серце. 22 Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. 23 А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде! 24 Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні. 25 Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі 26 Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші? 27 Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть? 28 І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. 29. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. 30 І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні? 31 Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? 32 Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33 Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться. 34 Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха.”

7. Несправедливий суд 1-5; заклик не оскверняти святих речей 6; сила молитви 7-11; золоте правило 12-14; лжепророки 15-20; правдиві учні 21-29

1 “Не судіте, щоб вас не судили; 2 бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють. 3 Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш? 4 Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а он же колода в твоїм оці? 5 Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку. 6 Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли. 7 Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. 8 Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють. 9 Чи ж є між вами хтось такий, що, коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? 10 Або коли попросить рибу, дасть йому гадюку? 11 Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять. 12 Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм, – це ж бо закон і пророки. 13 Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. 14 Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять. 15 Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі. 16 Ви пізнаєте їх за плодами їхніми; хіба збирають виноград з тернини або з будяків – смокви? 17 Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані. 18 Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих. 19 Всяке дерево, що не родить доброго плоду, рубають і в вогонь кидають. 20 За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх. 21 Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі, 22 Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували? Хіба не твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім’ям силу чудес творили? 23 І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня! 24 Кожний, хто слухає ці мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі. 25 Полила злива, потоки розлились, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі. 26 А кожний, хто слухає ці мої слова й не виконує їх, подібний до необачного чоловіка, який збудував свій дім на піску. 27 Полилася злива, розіллялися ріки, подули вітри й ударили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика.” 28 І як Ісус скінчив ці слова, народ не міг надивуватись його навчанню, 29. бо він навчав їх як повновладний, а не як книжники їхні.

8. Оздоровлення: прокаженого 1-4; – слуги сотника 5-13; – тещі Петра та інших 14-22; утихомирення бурі 23-27; оздоровлення гадаринських біснуватих 28-34

1 Коли ж Ісус сходив з гори, йшла слідом за ним сила народу. 2 І приступив до нього прокажений, вклонивсь йому і мовить: “Господи, коли захочеш, зможеш мене очистити.” 3 Ісус простягнув руку й доторкнувсь до нього, кажучи: “Хочу, очисться!” І він негайно же очистився від прокази. 4 Тоді Ісус промовив до нього: “Гляди, не кажи нікому, а йди, покажися священикові й принеси дар, приписаний Мойсеєм, їм на свідоцтво.” 5 Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його словами: 6 “Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.” 7 Ісус каже до нього: “Я прийду й оздоровлю його.” 8 Тоді сотник у відповідь мовив: “Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. 9 Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, – і йде, а тому: Ходи, – і приходить; і слузі моєму: Зроби це, – і він робить.” 10 Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри. 11 Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, 12 а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів.” 13 І сказав Ісус сотникові: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” І видужав слуга тієї ж години. 14 А як Ісус прийшов до Петра в хату, то побачив його тещу, що лежала в гарячці. 15 Він доторкнувсь до її руки, і полишила її гарячка; а вона встала й услугувала йому. 16 І як настав вечір, принесли до нього багато біснуватих, і він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих, 17 щоб збулося сказане пророком Ісаєю: “Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби.” 18 Побачивши силу народу навколо себе, Ісус звелів відплисти на другий бік. 19 І приступивши один книжник, сказав до нього: “Учителю, куди б ти не пішов, я піду за тобою.” 20 А Ісус каже до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити.” 21 Другий з учнів сказав до нього: “Господи, дозволь мені піти спершу поховати батька мого.” 22 Ісус же сказав до нього: “Іди за мною, і зостав мертвим ховати своїх померлих.” 23 Як він увійшов до човна, слідом за ним увійшли його учні. 24 Аж ось зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен. Він же спав. 25 Ті кинулись до нього, збудили й кажуть: “Рятуй, Господи, ми гинемо!” 26 А він до них каже: “Чого ви лякливі, маловіри?” Тоді встав погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша. 27 І здивувались люди та й заговорили між собою: “Хто це такий, що і вітри і море йому слухняні?”

28 Коли ж він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою. 29. І почали кричати: “Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?” 30 Оподаль же від них паслося велике стадо свиней. 31 Біси попросили його: “Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней.” 32 “Ідіть” – сказав їм. І вийшли з них, і ввійшли у свиней. Тоді то все стадо кинулося з кручі в море й утопилося в хвилях. 33 А пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли, а й про біснуватих. 34 Тоді все місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць.

9. Оздоровлення розслабленого 1-8; покликання Матея 9-13; про піст 14-17; оздоровлення кровоточивої та воскресіння дочки начальника 18-26; оздоровлення двох сліпих 27-31; і німого біснуватого 32-38.

1 Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто. 2 І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.” 3 Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.” 4 Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших? 5 Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи! 6 Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому.” 7 Встав той і пішов до свого дому. 8 Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям. 9 Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім’я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Іди за мною!” Той устав і пішов слідом за ним. 10 Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, то й посідали з ним і з його учнями. 11 Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням: “Чого це ваш учитель їсть з митарями та грішниками?” 12 Почувши те, озвався: “Здорові не потребують лікаря, лише хворі. 13 Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних.” 14 Тоді приступили до нього учні Йоана й кажуть: “Чому ми й фарисеї постимо (багато), а твої учні не постять?” 15 Ісус відповів їм: “Чиж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити. 16 Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша. 17 І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться і вино розіллється та й бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться.” 18 Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: “Дочка моя тількищо померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе.” 19 Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його. 20 І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. 21 Казала бо сама до себе: “Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю.” 22 Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: “Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе.” І видужала жінка від тієї ж години. 23 А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану, 24 сказав: “Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить.” І насміхалися з нього. 25 Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. 26 Чутка про це розійшлась по всій тій країні. 27 І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, сину Давидів!” 28 І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: “Чи віруєте, що я можу це зробити?” – “Так, Господи!” – кажуть йому ті. 29. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!” 30 І відкрились їхні очі.