Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

1 От що Господь Бог показав мені у видінні: Ось кошик з літніми плодами. 2 І він спитав: «Що ти, Амосе, бачиш?» Я відповів: «Кошик з літніми плодами.» Господь сказав до мене: «Настав кінець моєму народові Ізраїлеві: я не прощу йому вже більше. 3 І співи храму стануть того дня квилінням, – слово Господа Бога; багато трупів буде; на кожне місце кинуте буде мовчання!» 4 Слухайте це, ви, що раді б бідного пожерти і вигубити вбогих краю, 5 кажучи: «Коли мине той новий місяць, щоб нам продати хліб наш? І субота, щоб нам засіки відчинити, і, зменшивши міру й збільшивши ціну шекля, невірною вагою шахрувати? 6 Щоб нам купити бідолах за гроші, вбогого за пару капців, продати висівки пшенишні?» 7 Господь поклявсь гординею Якова: Повіки не забуду ані одного з їхніх учинків. 8 Хіба не затрясеться через це країна; і не затужить кожен, хто живе в ній? Уся вона, немов ріка, піде вгору і скаламутиться, і знов осяде, як ріка Єгипту! 9 «І станеться в той день, – слово Господа Бога, – я сонцю заповім заходити опівдні, нашлю серед ясного дня пітьму на землю. 10 Оберну ваші свята в смуток, усі ваші пісні в лемент. Я наведу на кожен стан вереття, на кожну голову – лисину. Наведу плач, немов по синові одинакові: так воно буде до кінця, немов гіркий день. 11 Ось дні надходять, – слово Господа Бога, – і я пошлю на землю голод; не голод за хлібом, не спрагу за водою, лише за слуханням слова Господнього. 12 І вони будуть плентатись від моря і до моря, від півночі до сходу сонця будуть туди й сюди тинятися, шукаючи слова Господнього, але його не знайдуть. 13 Того дня гарні дівчата й хлопці будуть від спраги умлівати. 14 Ті, що кленуться гріхом Самарії і кажуть: Так певно, як живе твій Бог, о Дане! – або: Так певно, як живе дорога Версавії, – вони впадуть і більш не встануть.»

9. Доля Ізраїля вже призначена 1-10; він очищений дочекається Месіянської ери 11-15

1 Я бачив Господа, що стояв при жертовнику. І він мовив: «Удар по главнях, щоб аж одвірки захитались! Я всім їм голови порозбиваю, а тих з них, що зостануться, мечем повбиваю; ані один з них не втече, ані один з них не спасеться. 2 Хоч би в Шеол зарились, то й звідти їх моя рука добуде. Хоч би знялись на небо, я їх і звідти поскидаю. 3 Хоч би сховались на вершині Кармелю, я їх шукатиму і візьму звідти. Хоч би запроторились від мого ока на дні моря, я і там звелю змієві, і він їх кусатиме. 4 Хоч би пішли перед своїми ворогами у неволю, я й там повелю мечеві, й він уб’є їх. Оберну на них мої очі, – та на лихо, не на благо.» 5 Бо Господь, Бог сил, – то він, що землі торкнеться, і вона тане, і всі її мешканці тужать; і вся вона, немов ріка, здіймається вгору й осідає знову, як ріка Єгипту. 6 Він збудував на небі свої високії палаци, він заснував своє склепіння над землею. Він кличе води моря, і на поверхню землі їх розливає; Господь – ім’я йому! 7 «Чи ж ви мені не як кушіїв діти, о діти Ізраїля, – слово Господнє? Чи ж я Ізраїля не вивів з Єгипетського краю, і філістимлян із Кафтору та арамійців із Кіру? 8 Ось очі Господа Бога на грішнім царстві, і я вигублю його з обличчя землі. Однак, не вигублю я зовсім Яковового дому, – слово Господнє. 9 Бо ось ізвелю я і просію дім Ізраїля проміж усі народи, як то просівають у решеті, але й зернятко не впаде на землю. 10 Усі грішники мого народу від меча поляжуть, вони, що кажуть: Не наблизиться, не прийде на нас лихо! 11 Того дня я підведу розвалену Давидову халупу, поправлю в ній проломи, підійму її румовища. Я відбудую її, як була за днів днедавніх, 12 щоб вони заволоділи останком Едома і всіма народами, що на них було призване моє ім’я, – слово Господа, який це зробить. 13 Настане час, – слово Господнє, – коли орач женця застане, а той, що топче грона, – того, що зерно розсіває. Гори точитимуть сік винний, і всі пагірки розтануть. 14 Я відновлю Ізраїля, народ мій, і вони відбудують спустошені міста й будуть у них жити. Насадять виноградники й будуть вино з них пити, і розведуть сади, і їстимуть плоди з них. 15 Я посаджу їх на землі їхній, і їх не вирвуть уже з землі їхньої, що я їм дав», – каже Господь, Бог твій.

Пророк Авдій

1. Видіння про Едом: його провина та покарання

1 Видіння Авдія. Так каже Господь-Ягве про Едома. Вість ми від Господа почули, посол був посланий між народи: Вставайте! Підемо війною проти нього! 2 Ось я зроблю тебе поміж народами маленьким, тобою будуть нехтувати вельми! 3 Гординя твого серця тебе обманула! Тебе, що живеш у щілинах скелястих, у твоїм високім житлі, і що міркуєш собі в серці: Хто мене скине вниз додолу? 4 Та хоч би ти, немов орел, піднявсь високо, хоч би ти вимостив собі гніздо між зорями, я й звідти скинув би тебе, – слово Господнє! 5 Якби до тебе вдерлися злодії або уночі розбишаки, чи не украли б тільки те, чого їм досить? Якби до тебе увійшли збирачі винограду, чи не зоставили б грон бодай кілька? 6 Як же обшукано Ісава, обшарено всі його скриті скарби! 7 Аж до границі вигнали тебе всі твої союзники; тебе обманули, перемогли тебе друзі твої! Тії, що хліб твій їли, петлю на тебе ставлять. 8 Хіба я того дня, – слово Господнє, – не вигублю мудрих з Едома, розум з гори Ісава? 9 Страхом побиті будуть вояки твої, Темане, щоб винищити всіх з гори Ісава. 10 За різанину, за насильство над твоїм братом Яковом сором тебе окриє, і ти повіки зникнеш. 11 Тоді, коли ти стояв збоку, коли чужинці його багатство геть забирали, і варвари вривалися в його ворота, на Єрусалим кидали жереб, – ти теж був як один з них! 12 Та не годилось було тобі дивитись на день брата твого в день його горя; ані радіти злісно над синами Юди в день їхньої руїни, ані роззявляти рота в день нещастя. 13 Та й не годилось було тобі вдиратися в ворота люду мого в день його лиха. Ні, не годилось було дивитися тобі на його злидні в день його лиха, ні зазіхати на його майно в день його лиха, 14 ані ставати на перехресті, щоб утікачів його вбивати, ні видавати тих, що заціліли в день нещастя. 15 Бо близько день Господній на всі народи! Що ти чинив, те вчинять і з тобою: твої вчинки впадуть тобі ж на голову! 16 Бо так, як ви пили на моїй святій горі, усі народи будуть пити завжди; будуть пити й глитати, і будуть, наче б їх не було. 17 А на Сіон-горі будуть ті, що заціліють, – вона буде святою – і дім Якова їхні посілості посяде. 18 Яковів дім буде вогнищем, Йосифів дім – полум’ям, а дім Ісавів – соломою. Вони його запалять і пожеруть. Ніхто не лишиться з дому Ісава, – бо Господь сказав.» 19 Ті, що на півдні, займуть Ісав-гору, а ті з поділля – філістимлян; вони займуть край Ефраїма і край Самарію, а Веніямин займе Гілеад. 20 І полонені цього війська, сини Ізраїля, які серед ханаанян аж до Сарепти, і єрусалимські полонені, які у Сефараді, – займуть міста на півдні. 21 Збавителі зійдуть на Сіон-гору, щоб судити Ісав-гору, – і Господнє буде царство.

Пророк Йона

1. Непослух Йони

1 Слово Господнє надійшло до Йони, сина Амітая: 2 «Встань, іди в Ніневію, оте велике місто, і проповідуй проти нього, бо злоба їхня піднялася до мене.» 3 Та Йона встав, щоб утікати в Таршіш, далеко від Господа. Прийшов він до Яффи, знайшов корабель, що плив у Таршіш, заплатив за переправу й вступив до нього, щоб відплисти з ними у Таршіш, далеко від Господа. 4 Але Господь кинув на море великий вітер, і на морі знялася страшна хуртовина, тож корабель ось-ось мав уже розбитись. 5 Злякались моряки і закричали кожен до свого бога, а щоб облегшити корабель, викинули вантаж, що був на ньому, в море. Йона ж зійшов у саму середину судна, ліг і заснув глибоко. 6 І підійшов до нього головний над моряками та й каже: «Як тобі спати? Вставай, візви до твого Бога, може він зглянеться над нами й ми де загинемо.» 7 І говорили один до одного: «Ось киньмо лишень жереб, щоб довідатись, через кого сталось нам це лихо.» Кинули вони жереб і жереб упав на Йону. 8 І кажуть вони до нього: «Скажи нам, будь ласка, через кого сталось нам це лихо? Яке твоє зайняття? Звідки ти йдеш, який твій край, з якого ти народу?» 9 Він відповів їм: «Я – єврей і почитаю Господа небес, що сотворив море й землю.» 10 Злякались люди вельми й сказали до нього: «Що це ти зробив?» – довідались бо, що він утікав далеко від Господа, бо він їм признався. 11 Далі його спитали: «Що нам з тобою чинити, щоб море, яке на нас розлютилось, утихло?» Море бо дедалі більше піднімалось і бушувало. 12 Він відповів їм: «Візьміть і киньте мене в море, й море перестане проти вас бушувати, бо я знаю, що то через мене прийшла на вас велика оця хуртовина.» 13 І заходились люди веслувати до берега, та не могли, бо море дедалі більше піднімалось і проти них бушувало. 14 Тоді вони візвали до Господа й сказали: «О Господи, не дай, благаємо тебе, щоб ми загинули за життя цього чоловіка, й не допусти, щоб на нас упала кров невинна, бо ти, о Господи, вчинив, як тобі було завгодно.» 15 Взяли вони Йону та й кинули в море, і море перестало бушувати. 16 Люди вельми налякались Господа й принесли Господеві жертву та обреклись обітом.

2. Йона в нутрі риби

1 Господь наготував велику рибу, щоб вона проглинула Йону. І пробув Йона .в нутрі риби три дні й три ночі. 2 З нутра риби Йона почав молитися до Господа, Бога свого. 3 Він мовив: «У моїй скруті до Господа візвав я, й він відповів мені. З нутра шеолу закричав я, і ти почув мій голос. 4 Ти кинув мене у безодню, у серце моря, і води мене оточили. Усі твої буруни й твої хвилі пройшли надо мною. 5 Я мовив: Відкинутий я з-перед очей у тебе! А все ж таки я знову глядітиму на святий храм твій. 6 Води мене обняли аж по горло, безодня мене оточила, водорість голову мені повила. 7 Аж до стіп гір спустивсь я; земля засувами повік мене замкнула, але ти вивів моє життя з ями, о Господи, мій Боже. 8 Коли моя душа в мені умлівала, про Господа згадав я, і моя молитва долинула до тебе, до храму до святого твого. 9 Тії, що пустих марнощів пильнують, кидають власну ласку. 10 Я ж голосом подяки принесу тобі жертву. Чим я обрікся, те я виконаю. Від Господа спасіння.» 11 Господь повелів рибі, й вона виблювала Йону на сушу.

3. Навернення Ніневії

1 І надійшло слово Господнє до Йони вдруге: 2 «Встань, іди в Ніневію, у те велике місто, й проповідуй йому те, що я скажу тобі.» 3 Устав Йона й пішов за Господнім словом, у Ніневію. Ніневія ж була надзвичайно велике місто: на три дні ходи. 4 І Йона почав увіходити в місто, один день ходи. Він об’явив, кажучи: «Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована.» 5 І повірили ніневітяни Богові: оголосили піст і понадягали веретища, від найбільшого до найменшого. 6 Вістка про це дійшла до ніневійського царя; він устав з престолу свого, скинув одежу з себе, покривсь веретищем і сів на попелі. 7 Далі, на наказ царя і його вельмож, було голосно оповіщено в Ніневії: «Ні людина, ні скотина, ні воли, ні вівці – нічого не сміють їсти, ні споживати, та й води не сміють пити. 8 Та щоб усі – від людини до скотини – понакривались веретищами й чимдуж взивали до Бога, і щоб кожен покинув свою нікчемну поведінку й насильство рук своїх. 9 Хто зна, чи Бог іще не повернеться та не роздумає й не відверне від нас палаючий гнів свій, тож ми й не загинемо?» 10 Побачив Бог їхні вчинки, що вони відвернулись від своєї нікчемної поведінки, й роздумався щодо лиха, яке був погрожував їм учинити, – і не вчинив його.

4. Досада Йони; відповідь Божа

1 І не вподобалось те Йоні вельми; запалав він гнівом, 2 і почав молитися до Господа, і мовив: «О Господи! Хіба ж не це я говорив, бувши ще у моїй країні? Тому ж я й утік був напочатку до Таршішу; знав бо, що ти – Бог милостивий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, й уболіваєш над злом. 3 Тож візьми, благаю, Господи, тепер у мене мою душу, бо ліпше мені вмерти, аніж жити.» 4 А Господь сказав: «Чи ж слушно ти розсердився?» 5 Вийшов Йона з міста й сів зо східнього боку міста. Зробив він собі там халупку, й сів під нею у холодку, визираючи, що станеться з містом. 6 А Господь Бог виростив тикву й вона знялась над Йоною, щоб була тінь над його головою та щоб позбавити його досади. Йона вельми зрадів тикві. 7 Але другого дня, як почала зоря зоріти, звелів Бог черв’якові, й він підточив тикву й вона всохла. 8 А як зійшло сонце, послав Бог посушний східній вітер, і сонце вдарило у голову Йоні так, що він зомлів, тож і побажав сам собі смерти, кажучи: «Ліпше мені вмерти, аніж жити.» 9 Бог промовив до Йони: «Чи слушно ти розсердивсь із-за тикви?» Він відповів: «Я розсердивсь через тикву так слушно, хоч би й умерти.» 10 Тоді Господь сказав: «Тобі жаль тикви, дарма що ти не поравсь коло неї й не зростив її, – що за одну ніч виросла і за одну ніч пропала. 11 А мені б то не жаль було Ніневії, великого міста, в якому живе більше ста двадцяти тисяч душ, що не вміють розрізнити правиці від лівиці, – й худоби безліч?»

Пророк Міхей

1. Суд над Самарією 1-7; і над містами Юдеї 8-16

1 Слово Господнє, що було до Міхея з Морешету, за Йотама, Ахаза й Єзекії, юдейських царів, що він сприйняв, – про Самарію і Єрусалим. 2 Слухайте, усі народи! Уважай, земле, й що її сповнює! Нехай буде Господь Владика проти вас свідком, Господь зо святого храму свого. 3 Бо ось Господь виходить з місця свого, і зійде вниз, візьме під ноги землі висоти. 4 Гори під ним розтануть, розсядуться долини, неначе від вогню віск, немов вода, що вилита на хвилі. 5 А все воно за Якова провину і за гріхи дому Ізраїля. Яка ж та Якова провина? Хіба не Самарія? Який гріх дому Юди? Хіба не Єрусалим? 6 Тому зроблю з Самарії звалище в полі; місце, щоб там садовити виноградник. Скочу її каміння у долину, й оголю її основи. 7 Всі ідоли її будуть розбиті, усі її заробітки будуть вогнем спалені, усі її кумири розіб’ю на скалки; вона бо назбирала їх заробітками блудниці, і вони стануть знов заробітками блудниці. 8 Над цим буду ридати-голосити, буду ходити босий-голий; немов шакали, буду вити і склиглити, неначе струсі. 9 Бо її рана невигойна, вона сягає аж до Юди, дійшла аж до воріт народу мого, до Єрусалиму. 10 Не сповіщайте про це в Гаті, не голосіте гірко, у Бет-Леафрі у поросі качайся. 11 Пройди в голизні й соромі, о мешканко Шафіру! Вона не вийшла, мешканка Цаанану. Плач у Бет-Ецелі візьме у вас місце його постою. 12 Як їй надіятись на щастя, тій, що живе у Мароті? Лихо бо від Господа зійшло аж до воріт Єрусалиму. 13 Запрягай у колісниці бистрих, о мешканко Лахішу! Вона була почином гріха для дочки Сіону, бо в тобі знайдено Ізраїля провини. 14 Тому мусиш прощальні дари дати для Морешет-Гату; доми Бет-Ахзіву будуть оманою для царів ізраїльських. 15 Я ще нашлю здобичника на тебе, о мешканко Мареші! Слава Ізраїля досягне аж до Адулламу. 16 Обстрижись, обголися по твоїх дітях, щиро коханих. Пошир твою лисину, як яструб, бо вони пішли геть від тебе у неволю.

2. Проти загарбників 1-5; спротив пророкові 6-11; кращі вигляди на майбутнє 12-13

1 Горе тим, що замишляють беззаконня і чинять зло на своїх ложах! Вони, як лиш засвітає ранок, його коять, бо мають в себе в руках силу. 2 Нив забажають – і їх грабують; будинків – і їх віднімають. Загарбують людину з її домом, чоловіка разом з його спадщиною. 3 Тому Господь так каже: «Ось я задумую на рід цей лихо; від нього ви не зможете відхилити ший ваших, і не здолаєте ходити просто, бо то буде лихий час.» 4 Того часу на вас укладуть приповідку, і гірким плачем будуть плакати та промовляти: «Зруйновано нас з усім! Частку мого народу він міняє; як він її від мене усуває! Замість поля наші повернути, він їх ділить. 5 Тому не буде у вас нікого, хто б кидав на пай жереб у громаді Господній.» 6 «Не проповідуйте», – проповідують. «Нехай не проповідують цього! Ганьба нас не осягне!» 7 Дім Якова говорить: «Хіба у Господа терпець урвався? Хіба такі його вчинки? Хіба слова його добра не чинять тому, хто праведно діє?» 8 Та мій народ устає вже здавна, немов ворог. Ви ж із жупаном здираєте й сорочку з тих, що приходять тихо, що й гадки про війну не мають. 9 Жінок мого народу ви проганяєте з їхніх домів милих; у дітей їхніх геть берете мою честь навіки. 10 Уставайте і йдіть геть: бо це не край спочинку, – через нечистоту, що вас руйнує руїною тяжкою. 11 Якби з’явився якийсь вітрогон і брехню придумав: «Я буду про вино вам і напої проповідувати»! – він став би проповідником цього народу. 12 Зберу тебе напевно, Якове, усього. Зберу рештку Ізраїля напевно. Згуртую їх, немов отару, до кошари; неначе череду, серед їхнього пасовиська; аж загуде від безлічі народу. 13 Проломщик піде перед ними; вони проломлять, пройдуть крізь ворота й вийдуть ними. І цар їхній пройде перед ними, і Господь на чолі у них.