Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

2. Проти насильства та ідолопоклонства

1 Я стану на моїй сторожі, стоятиму на моїй башті і виглядатиму, щоб подивитись, що він мені скаже й що мені відповісти з приводу моєї скарги. 2 І відповів мені Господь і мовив: «Запиши видіння і вирізьби його виразно на таблицях, щоб у бігу можна було прочитати. 3 Бо це видіння – на означений час. Воно віщує про кінець, і не обмане; та хоч би й забарилось, ти його жди: воно бо збудеться напевно, не спізниться.» 4 Ось воно бундючне, воно нещире – його серце; а праведний з віри своєї буде жити. 5 Яке ж воно зрадливе, те багатство! Втрачає голову й спокою не має чоловік, що роззявляє, немов пекло, свою пельку, що немов смерть, завжди ненаситний, що загортає до себе всі народи, всі племена загарбує собі. 6 Хіба вони не складуть усі про нього приповідку, глумливу загадку проти нього, і не скажуть: «Горе тому, хто накопичує те, що йому не належить, і хто себе обтяжує заставами?» 7 Хіба не встануть притьмом твої позикодавці, не збудяться, не будуть торгати тебе? Ти станеш їх здобиччю! 8 Тому, що ти народів безліч грабував, усі, що зосталися з народів, тебе ограбують: за людську кров пролиту, за насильства над краєм, над містом та всіма тими, що живуть у ньому. 9 Горе тому, хто лихі здирства чинить для свого дому, щоб на висоті гніздо для себе звити, щоб забезпечити себе від кігтів лиха. 10 Ти вигадав ганьбу твоєму домові; вигублювавши багато народів, накликав гріх на свою душу. 11 Бож і каміння зо стін буде кричати, сволоки з риштування будуть їм відповідати. 12 Горе тому, хто будує місто в крові, хто засновує город на злочині! 13 Хіба ж то не від Господа сил, що народи для вогню працюють, що люди трудяться надармо? 14 Бо земля сповниться знанням Господньої величі, як води вкривають море. 15 Горе тому, хто своїх сусідів напуває, хто наливає їм отрути, доки не уп’ються, щоб голизну їхню оглядати! 16 Стидом наситився ти замість слави! Пий же й ти та покажи твій сором! Повернеться до тебе кубок Господньої правиці, ганьба впаде на твою славу! 17 Насильства бо, яких зазнав Ливан, тебе окриють, і знищення тварин тебе злякає – за людську кров пролиту, насильства над землею, над містом і всіма тими, що живуть у ньому. 18 Яка користь із кумира, що його вирізьбив майстер, з вилитої подоби, з брехливого вчителя? Щоб майстер, що його виробляє, покладавсь на нього та виробляв німих кумирів? 19 Горе тому, хто промовляє до дерева: «Прокинься!» «Вставай!» – до каменя німого. Чи ж він може навчитися? Таж він оббитий золотом і сріблом, і духу ніякого в собі не має. 20 А Господь у храмі святому своєму, – мовчи перед ним, уся земле!

3. Молитва пророка – рятунок у вірі

1 Молитва Авакума пророка. На жалобний тон. 2 О Господи! Почув я вість про тебе. О Господи! Злякавсь я твого діла. За наших часів оживи його, за наших часів дай його знати! У гніві згадай про милосердя! 3 Бог від Теману прибуває, Святий – від Паран-гори. Його велич небо окриває, і земля повна його слави. 4 Сяйво його, немов світло денне, з рук у нього блискає проміння; там – сховок його сили! 5 Перед ним іде зараза, а поза ним виходить трясця. 6 Встає він – і трясе землею; глядить він – і дрижать народи. Гори вічні розвалюються, і хиляться горби відвічні – його дороги споконвічні. 7 Я бачив, як кушанські шатра посумніли, намети Мідіян-краю затремтіли. 8 Хіба на ріки, Господи, палає гнів твій? Хіба на ріки, на море – твоє обурення, що ти сідаєш на коней твоїх верхи, на твої переможні колісниці? 9 Ти добуваєш лук твій, ти насичуєш стрілами його тятиву. Ти розриваєш землю ручаями. 10 Гори, побачивши тебе, трясуться; навала вод проходить, безодня стогне вголос, здіймає руки свої вгору. 11 Сонце і місяць спинились у своїм житлі; при світлі стріл твоїх вони тікають, при сяйві блискавиці твого списа. 12 Ти в гніві по землі ступаєш, в обуренні народи топчеш. 13 Ти вирушив народ твій рятувати, помазаника твого спасати. Ти розбив дім нечестивця, ти оголив його підвалини до скелі. 14 Ти прошив списами голову його вояків, що кинулися бурею, щоб нас розігнати, щоб з радістю пожерти бідолаху в тайнім місці. 15 Твоїми кіньми топчеш море, – шумовиння вод великих. 16 Почув я це, і затремтіло моє нутро; на вість про це уста в мене задрижали. Біль проймає мої кості, і ступні мої підо мною захитались. Я жду спокійно на день нещастя, щоб упало на народ, який на нас нападає. 17 Та хоч би й не цвіла смоківниця вже більше, у виноградниках не було врожаю; хоч би й завів плід дерева оливкового, і ниви не родили більше хліба, зникли з кошари вівці, і не було в хлівах товару, – 18 я все ж таки в Господі буду радіти, і веселитись у Бозі, моїм Спасителі. 19 Господь – мій Владика, він моя сила. Він робить мої ноги, немов у сарни, і на верховини він виведе мене. Провідникові хору. На струнних приладах.

Пророк Софонія

1. Погрози на судний день

1 Слово Господнє, що надійшло до Софонії, сина Куші, сина Гедалії, сина Амарії, сина Єзекії, за часів юдейського царя Йосії, сина Амона. 2 «Я вигублю цілком усе з обличчя землі, – слово Господнє. 3 Я вигублю людину й скотину, вигублю птаха в небі й рибу в морі, спокуси разом із злими, викоріню з обличчя землі людину, – слово Господнє. 4 Я простягну руку мою проти Юдеї і проти всіх мешканців Єрусалиму. Я викоріню з цього місця те, що зосталось від Ваала, навіть ім’я жерців разом з єреями; 5 і тих, що на покрівлях припадають перед воїнством небесним, і тих, що припадають, що кленуться Господеві, та й Малкомом кленуться, 6 і тих, що відвертаються від Господа, і тих, що не шукають Господа й про нього не питають.» 7 Замовкни перед Господом Богом, бо близько день Господній, Господь бо приготував жертву і посвятив своїх запрошених. 8 І буде в день Господньої жертви: я покараю князів і синів царських, і всіх тих, що вдягаються у чужоземну одіж. 9 Я скараю того дня всіх, що через поріг скачуть, що наповнюють дім свого Владики насильством і шахрайством. 10 І буде в той день, – слово Господнє, – крик голосний піде від Рибної Брами, лемент з Нового Міста, з горбів страшенний гуркіт. 11 Ой, голосіть, мешканці Мектешу, бо згинуло все купецтво, пропали всі, хто важать срібло! 12 І того часу буде: я обшукаю Єрусалим зо світлом і покараю тих, що задубіли на своїм виннім осадку, і що говорять у своїм серці: «Господь ані добра, ні зла не чинить!» 13 Тому багатство їхнє піде на розграбунок, а їхні доми на руйнування. Доми збудують вони, та жити в них не будуть; насадять виноградники, але вина не будуть з них пити. 14 Господній день великий близько! Близько, надходить вельми швидко! О голос у день Господній! Навіть сміливець тоді кричатиме гірко! 15 День гніву – день той, день смутку й печалі, день нищення і руйнування, день темряви і мряки, день хмари й густої пітьми, 16 день сурми та бойового крику проти твердинь-міст та проти башт високих. 17 Я наведу на людей лихо; вони, немов сліпі, ходитимуть, бо проти Господа згрішили. Кров їхня розіллється, як порох; тіла їх стануть гноєм. 18 Ані їхнє срібло, ні золото їхнє не зможуть їх урятувати в день Господнього гніву; а вогонь його горливий пожере всю землю, бо він кінець учинить, кінець жахливий усіх землі мешканців.

2. Заклик до каяття

1 Збирайтеся докупи, збирайтесь, народе безсоромний, 2 докіль ще рішення не привело того дня, коли всі зникнуть, мов полова; докіль на вас не зійшов палкий гнів Господній, докіль на вас не прийшов день Господнього гніву. 3 Шукайте Господа, ви всі, смиренні краю, що його веління виконували; шукайте справедливости, смиренности шукайте: може, знайдете захист у день Господнього гніву. 4 Бо Газа збезлюдніє, Аскалон опустіє, опівдні з Ашдоду всіх повиганяють, а Екрон викорінений буде. 5 Ой, горе мешканцям помор’я, народові-керетіям! Слово Господнє проти вас, о Ханаане, краю філістимлянський! Я тебе знищу так, що не буде мешканців. 6 Помор’я стане пасовиськом, для пастухів луками, кошарою для овець. 7 Воно дістанеться останкам дому Юди, і вони там пастимуть. Увечорі відпочиватимуть у будинках аскалонських, бо Господь, Бог їхній, до них навідається, і поверне їх з неволі. 8 Я чув наругу Моава та образи синів Аммона, коли вони знущалися над моїм народом і величалися своїм краєм. 9 Тому так певно, як живу я, – слово Господа сил, Бога Ізраїля, – Моав напевне, як Содом, буде, сини ж Аммона, як Гомора: кропиви займищем, проваллям соли, пустинею навіки. Останок мого люду займе їх як здобич, решта мого народу їх забере у спадщину. 10 Це буде їм за їхню гординю, за те, що глузували й величались над народом Господа сил. 11 Страшним Господь їм стане, бо вигубить усіх богів землі, й тоді всі острови народів поклоняться йому, кожен із свого місця. 12 І ви, етіопи, теж поляжете від меча мого. 13 Він і на північ простягне свою руку і знищить Асирію. Він з Ніневії зробить руїну, суху, немов пустиня. 14 І всі звірі різноманітні стадами спочиватимуть посеред неї. І пелікан і чапля ночуватимуть на різьбових її окрасах, і сови співатимуть у вікнах, і опустіння буде на одвірках, бо окладини кедрові зникнуть. 15 Оце – воно те місто, те веселе, що сиділо собі безпечно й що мовляло у своїм серці: «Я! Немає більш нікого побіч мене!» І як же воно стало руїною, леговищем для звірів? Хто лиш проходитиме попри нього, – засвище й махне рукою.

3. Гріхи Єрусалиму 1-9; обітниця відновлення 10-20

1 Горе бунтівничому, сплюгавленому місту, що утискає. 2 Воно голосу не слухалося, науки не приймало, на Господа не покладалось, до свого Бога не наближалось. 3 Князі його посеред нього – рикаючі леви, судді його – вовки степові, які до ранку не матимуть що гризти. 4 Його пророки чванливі й зрадливі, священики його святе осквернили, закон зґвалтували. 5 Господь посеред нього – справедливий, неправди він не чинить. Щоранку суд свій він на світ виводить, його ніколи не бракує, – та нечестивий сорому не знає. 6 Я вигубив народи, зруйновано їхні башти; зробив безлюдними я вулиці їхні, ніхто ними не ходить; спустошено міста їхні, нема людей, немає мешканців. 7 Я мовив: «Бодай мене будеш боятись, приймеш мою науку. Тож не буде знищена його оселя, дарма, що я навідався з усім тим до нього. Але вони лише про те й дбали, щоб зіпсувати всі свої учинки. 8 Тому чекайте мене, – слово Господнє, – до дня, коли я встану на свідчення; бо я постановив згромадити народи та зібрати царства, щоб вилити на них моє обурення, ввесь палкий гнів мій; бо мій вогонь горливий пожере всю землю. 9 Тоді бо я поверну народам мову чисту, щоб усі ім’я Господнє призивали та щоб служили йому однодушно. 10 З тамтого боку рік етіопських мої приклонники – моїх розсіяних потомки – принесуть мені офіру. 11 Того часу не будеш соромитись усіх твоїх лихих учинків. Тоді бо я усуну з-поміж тебе твоїх веселунів зарозумілих, і ти бунтуватися більше не будеш на моїй святій горі. 12 Зоставлю серед тебе народ убогий та смиренний, і він шукатиме притулку в імені Господнім. 13 Ізраїля останок не вчинятиме злочину й брехні не буде говорити, і не знайдеться в їхніх устах язик зрадливий. Вони будуть пастись і на землі лежати, ніхто їх не лякатиме.» 14 Виспівуй, о дочко Сіону! Вигукуй радо, Ізраїлю! Радуйся й веселися з усього серця, дочко Єрусалимська! 15 Господь усунув засуди проти тебе, прогнав ворога твого. Цар Ізраїля – Господь – посеред тебе: не будеш більш боятись лиха. 16 Того дня Єрусалимові скажуть: «Не бійся! О Сіоне, нехай не опадають руки в тебе! 17 Господь, твій Бог, посеред тебе, могутній, що врятує. Він буде вельми радуватися тобою, він відновить тебе любов’ю своєю. Він буде веселитися тобою під веселі співи, 18 неначе під час свята.» Я віддалив від тебе лихо, ти не нестимеш більше ганьби. 19 Ось я візьмусь того часу за всіх тих, що тебе гнітять. Я спасу кульгавих, і розпорошених зберу докупи; зроблю їх славними та іменитими, їх, що по всій землі була ганьба їхня. 20 Того часу я приведу вас, того часу зберу вас, зроблю вас іменитими й славними між усіма народами землі, як поверну ваших бранців У вас перед очима, – каже Господь.

Пророк Аггей

1. Відбудова храму

1 Другого року царя Дарія, першого дня шостого місяця, надійшло через пророка Аггея до Зоровавела, сина Шалтієла, правителя Юдеї, і до Ісуса, сина Йоцадака, первосвященика, таке слово Господнє: 2 «Так говорить Господь сил: Цей народ каже: Не настав ще час відбудувати дім Господній.» 3 І надійшло через пророка Аггея таке слово Господнє: 4 «То це вам сидіти час у ваших вигідних домах, тоді як дім цей лежить у руїнах?» 5 Оце ж так каже Господь сил: «Розважте добре путі ваші! 6 Ви сіяли багато, але зібрали мало; їсте, але не до наситу, п’єте, та не впиваєтеся, вдягаєтесь, та вам не тепло і заробітчанин заробляє в гаманець дірявий.» 7 Так говорить Господь сил: «Розважте добре путі ваші! 8 Йдіть у гори, приносьте дерево й будуйте дім: він буде мені довподоби, і я звеличаний буду, – каже Господь. 9 Ви сподівалися багато, а вийшло мало; коли ж ви принесли те додому, я його розвіяв. Чому? – слово Господа сил. Тому, що дім мій лежить у руїнах, а ви хапаєтеся кожен до свого дому. 10 Тому небо затримало росу над вами, й земля затримала врожай свій. 11 Я поклав посуху на землю й на гори, на хліб, на молоде вино, на олію й на все, що земля родить, на людину й на скотину, й на всяку працю рук.» 12 Тоді Зоровавел, син Шалтієла, та Ісус, син Йоцадака, первосвященик, і ввесь останок народу послухалися голосу Господа, Бога свого, і слів пророка Аггея, тому що його послав Господь, Бог їхній, і народ злякався Господа. 13 І сказав Аггей, Господній посол, згідно з дорученням Господнім, до народу: «Я з вами» – слово Господнє. 14 І збудив Господь дух Зоровавела, сина Шалтієла, правителя Юдеї, та дух Ісуса, сина Йоцадака, первосвященика, і дух усього останку народу, й вони пішли й узялися до роботи в домі Господа сил, Бога свого, 15 двадцять четвертого дня, шостого місяця, другого року царя Дарія.

2. Слава відбудованого храму 1-9; запит до священиків 10-19; обіцянка Зоровавелові 20-23

1 Сьомого місяця, двадцять першого дня, надійшло через пророка Аггея таке слово Господнє: 2 «Скажи Зоровавелові, синові Шалтієла, правителеві Юдеї, та Ісусові, синові Йоцадака, первосвященикові, й останкові народу: 3 Хто зоставсь між вами, що бачив дім цей у першій його славі? Яким ви його бачите тепер? Чи не здається він наче ніщо в очах ваших? 4 Та ти, Зоровавеле, кріпися! – слово Господнє; кріпись і ти, Ісусе, сину Йоцадака, первосвященику! Кріпись, увесь народе краю, – слово Господнє. До праці! Я бо з вами, – слово Господа сил. 5 Союз, що я був заключив з вами, як ви виходили з Єгипту, і дух мій пробуває між вами; тож не бійтесь! 6 Бо так каже Господь сил: Ще трохи, і я потрясу небом й землею, морем й сушею. 7 Я потрясу всіма народами, і прийдуть скарби всіх народів, і я сповню дім цей славою, – каже Господь сил. 8 Мені належить срібло, мені – золото, слово Господа сил. 9 Слава цього останнього дому буде більша, ніж першого, каже Господь сил, і я цьому місцю дам мир», – слово Господа сил. 10 Двадцять четвертого дня дев’ятого місяця, другого року Дарія, надійшло через пророка Аггея таке слово Господнє: 11 «Так говорить Господь сил: Спитай у священиків про закон. 12 Якби хтось ніс у полі одежі посвячене м’ясо й доторкнувсь полою до хліба чи до вина, чи до олії, чи до якоїнебудь їжі – чи воно освятиться?» Священики у відповідь сказали: «Ні!» 13 Тоді Аггей спитав: «А якби хтось, нечистий через дотик до трупа, доторкнувсь цього всього, чи воно стане нечистим?» Священики у відповідь сказали: «Стане нечистим.» 14 І відповів Аггей і мовив: «Отак воно і з цим народом, отак воно з цим людом передо мною, – слово Господнє, – отак воно з ділами рук їхніх і з тим, що вони там приносять у жертву – воно нечисте. 15 Тепер розважте, прошу, добре у вашім серці, віднині і надалі! Як іще не було покладено каменя на камені в Господнім храмі, 16 за ввесь той час, прийде бувало хтось до купи, де мало б бути двадцять мірок зерна, а в ній – десять; прийде до куфи, щоб зачерпнути п’ять десяток, а в ній – двадцять; 17 Карав я вас іржею, жовтяком і градом побив усю працю рук ваших, та ви до мене не повернулися, – слово Господнє. 18 Розважте, прошу, добре у вашім серці віднині і надалі – від двадцять четвертого дня, дев’ятого місяця від дня, коли закладено храм Господній, розважте, 19 чи є зерно ще у коморі? Та й виноград, смоква, ґранатина й маслина – теж не вродили? Від цього ж дня я поблагословлю вас.» 20 І надійшло слово Господнє до Аггея вдруге, двадцять четвертого дня місяця: 21 «Скажи так до Зоровавела, правителя Юдеї: Я потрясу небом й землею, 22 і переверну царські престоли й знищу силу царств народів. Я перекину колісниці та тих, що на них їздять; коні з верхівцями попадають – кожний від меча свого товариша. 23 Того дня, – слово Господа сил, – я візьму тебе, Зоровавеле, сину Шалтієла, слуго мій, – слово Господнє, – і ти будеш у мене, немов печатний перстень, бо я вибрав собі тебе», – слово Господа сил.

Пророк Захарія

1. Заклик до навернення 1-6; перше видіння – вершники 1-17

1 Восьмого місяця, другого року Дарія, надійшло таке слово Господнє до Захарії, сина Берехії, сина Іддо, пророка: 2 «Прогнівавсь Господь вельми на батьків ваших; 3 тому скажи їм: Так говорить Господь сил: Поверніться до мене, – слово Господа сил, – і я повернусь до вас, говорить Господь сил. 4 Не будьте, як батьки ваші, до яких взивали перші пророки, кажучи: Так говорить Господь сил: Верніться з ледачих доріг ваших і від лихих учинків ваших. Та вони не слухали й на мене не зважали, – слово Господнє. 5 Батьки ваші – де вони? Та й пророки – чи будуть жити вічно? 6 Слова ж мої й постанови, що я заповідав слугам моїм, пророкам, чи не дійшли до батьків ваших? Вони повернулись і сказали: Як призначив Господь сил зробити нам, згідно з нашими путями й нашими вчинками, так і зробив з нами.» 7 Двадцять четвертого дня одинадцятого місяця, місяця Шевата, другого року Дарія, надійшло таке слово Господнє до Захарії, сина Берехії, сина Іддо, пророка. 8 Бачив я вночі, аж ось чоловік верхи на коні гнідому стоїть між чорницями, що в глибині. А за ним коні гніді, вороні й білі. 9 Я спитав: «Хто вони, мій Владико?» І сказав до мене ангел, що розмовляв зо мною: «Я покажу тобі, хто вони.» 10 Тоді озвався чоловік, що стояв між чорницями, і мовив: «Це ті, що Господь послав пройти туди й сюди землю.» 11 І вони відповіли ангелові Господньому, що стояв між чорницями, й сказали: «Ми пройшли туди й сюди землю, і ось уся земля сидить спокійно й тихо.» 12 Тоді ангел Господній озвався й мовив: «Господи сил, докіль не матимеш жалю над Єрусалимом і над містами Юди, на яких гніваєшся повних сімдесят років?» 13 І відповів Господь до ангела, що розмовляв зо мною словами добрими, відрадними словами. 14 І сказав до мене ангел, що розмовляв зо мною: «Оповісти уголос і скажи: Так говорить Господь сил: Я повен ревнощів до Єрусалиму й до Сіону. 15 Я гніваюсь великим гнівом проти народів, що живуть собі вигідно, бо коли я гнівався був трохи, вони множили лихо.» 16 Тому ось як говорить Господь: «Я вертаюся знов до Єрусалиму з милосердям; мій дім буде збудований у ньому, – слово Господа сил, – і шворка буде протягнена над Єрусалимом. 17 Знову оповісти уголос і скажи: Так говорить Господь сил: Мої міста знову переповняться благом, Господь ще потішить Сіон і знову вибере Єрусалим.»

2. Друге видіння – роги та ремісники 1-4; третє видіння – міряльник 5-9; заклик до полонених 10-17