Розділ ««І суджено мертвих…»»

Тарас добрий і чуйний. Він ніколи не відмовить тому, хто потребує допомоги, та водночас і не дозволить використати свою доброту людям нещирим, корисливим, за що ті звинувачують його у відлюдькуватості і навіть людиноненависництві.

Він не прагне брати участь у гонитві за благами, які не є для нього справжніми цінностями; через це дехто вважає його інертним, надто спокійним. Але це не так. Тарас має палку, бентежну душу, він мрійник і романтик, але його мрії настільки далекі від буденного клопоту, що їх втілення відбувається на рівні вищому, ніж той, що його може осягнути свідомість звичайної людини.

У сучасному світі, мабуть, ніде, крім України, не називають дітей іменем Тарас. І, мабуть, ніде у світі ім’я народного генія так точно не відбиває вдачу всього народу. Справедливо мовиться, що Т.Шевченко — це український народ в мініатюрі.

Якщо це ім’я, справді, символ народу, то і прикмети людей, названих батьками цим іменем, мусять відображати в собі родові прикмети всього племені.

Нехай читач сам поміркує над тим, чи проектуються наведені вище особливості людей з іменем Тарас на весь народ, родоначальником якого був онук Ноя і син Яфета.

14. Чому написано: «27Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому»? (Буття, гл. 9).

Перше — «розпросторить» зрозуміле. Нащадки Яфета, справді, заселили великі простори — всю Європу і частину Азії. А ось щодо «і нехай пробуває в наметах він Симових…», то тут є над чим замислитись. Одразу слід зауважити, що займенник «він» стосується Яфета. Бо якби мовилося про Бога, то його було б написано з великої літери.

Отож, що таке намети Симові? Коли б було написано навпаки, що Сим пробуватиме в наметах Яфетових, то запитання не виникло б. Адже євреїв було розпорошено по всій Європі й Азії, тобто по території, де селилися яфетичні народи.

Скоріше за все слово «намет» — це метафора, «гілка», за якою сховано справжній смисл, «корінь». Ідеться про щось, що пов’язує яфетичні народи з семітами.І це щось дуже важливе.

Культура, мова? Ні.

Релігія. Духовне наповнення кожної людини. У всіх храмах — католицьких чи православних висять образи із релігії Сима. Це так, якби поганин побудував собі оселю, а стіни прикрасив не образами своїх кумирів, а ликами святих іншої релігії. І вже вони — лики стали господарями «намету». Вже їм — Симовим святим молився господар. У кожному домі дітей Яфета висять біблійні святі — вони стали духовним наповненням господаря і його сім’ї. Отож у домі слов’янина, романо-германця чи будь-кого духовним господарем є Бог Авраама та його людський син Ісус Христос.

Якщо ж узяти зокрема православних, то тут і храми споруджують так, що їх вивершують бані, схожі на круглі намети кочівників.

Спочатку дух Сима увійшов у намети дітей Явана — греків, а вже від них перейшов у намети дітей Тираса, Тувала, Мешеха та інших і зробив їх — намети своїми (духовно). До речі, всі книги Біблії вперше було зібрано воєдино й перекладено з арамейської та єврейської мов саме на грецьку.

Що означає «…і нехай Ханаан рабом буде йому (себто Яфетові)»?

Ханаан — один із одинадцяти синів Хама — молодшого Ноєвого (і проклятого батьком) сина. У біблійному тексті мається на увазі народ, родоначальником якого був Ханаан.

В часи Авраама народ цей був нечисленний. То були кочові племена; із тогочасних міст відомі тільки Симех, Хеврон, Луз, Сидон. Найосвіченішими й найбагатшими були мешканці Сидона. В часи, коли євреї перебували в єгипетському полоні, чисельність населення на ханаанських землях сильно зросла; з’явилися великі укріплені міста, процвітали землеробство, виноробство, торгівля. Але люди ці не мали такої релігії, яка б їх згуртувала. Богами в них були Ваал, Астарта, Дагон, Молох, Хамос. Через це племена ханаанів не об’єдналися в монолітну державу, а являли собою велику кількість малих царств (число їх сягало 70-ти). Тому завоювати їх духовно згуртованим, об’єднаним в націю іудеям (дітьми Сима), як і іншим народам, наприклад, римлянам чи грекам (дітьми Яфета) великих труднощів не становило.

Це пояснення причин, через які ханаани зникли з мозаїки народів світу. Але не програми. Програма ж була закладена Ноєм у своєму проклятті, яке записане в Книзі Буття (гл. 9), а чи Мойсеєм, який дав іудеям цю книгу. Та як би там не було, а це пророцтво, як і інші біблійні пророцтва, збулося. Ханаан був рабом євреям, грекам, римлянам.

15. У чому сила іудаїзму? У вірі, у дотриманні угоди, взятої на себе Авраамом під час укладання союзу з Богом?

Якби тільки це, то навряд чи релігія так глибоко увійшла б у свідомість евреїв. Одним з найважливіших чинників, що робить іудаїзм могутнім — вивчення Тори. Вивчення незвичайне. Людина з унікальною пам’яттю може запам’ятати хоч усю Тору, але вона не стане від цього пророком. Ідеться скоріше про розшифровку знакової системи, за якою криється другий і третій плани інформації про людство. Система ця, вочевидь, прийшла ще з допотопних часів і була схована у халдейських і єгипетських храмах. Тору дав народові Мойсей — єгипетський жрець, посвячений. І навчив був її розуміти. Та з часом померли втаємничені — першосвященики, загубилися й письмена-пояснення. Але не втрачено метод осягання Тори. Кожен іудей, уже з дитинства, зорієнтований на творче мислення, на володіння логікою, на проникнення в глибини істини, на дошукування зерна будь-якого предмета чи явища. Мойсей, подарувавши народові «скриню з таємницями» і зорієнтувавши його на відкриття таємниць, запрограмував іудеїв на творчість. Тому з таким трепетом ставляться вони до своєї священої книги. За кожним рядком, за кожним стихом для них схована велика істина. Іудеї нагадують золотошукачів, які, на відміну від старателів, точно знають, що золото є. Не всім щастить, але всі його шукають. Тому поміж них так багато пророків. Виникнення християнства зумовлене тими ж пошуками великого підтексту в рядках Тори. Перші євангелісти — це ті, кому дано було побачити за скупими рядками пророцтва, писаного багато сот років тому, і прихід Месії (якого вони впізнали), і його страту, і лихі події для всього народу Сима. Вони ж — євангелісти, діти Сима і спорудили духовний дім для дітей Яфета — христову віру: «…і нехай пробуває в наметах він (Яфет) Симових.» По суті то було розщеплення доти монолітного, окультного вчення іудаїзму.

Після вигнання (галута) для іудеїв почався другий етап дослідження Тори. У вигнанні, зокрема в Іспанії, з’явилися авторитети у цьому ділі — кабалісти. Треба сказати, що християни також досліджували Біблію у такому ж плані, але згодом церква заборонила ті пошуки, а тих, хто ними займався, проголосила єретиками, прирікши таким чином Біблію стати книгою священою, але недоступною для пізнання її глибин. Цим церква запрограмувала своїх вірних на догматизм, а отже і вторинність. Заборонені були й кабалісти-іудеї, але завдяки високій свідомості і герметичності єврейської громади, кабалістичне вчення не припинилося.