Розділ ««І суджено мертвих…»»

Чотири краї землі Гога й Магога — регіон православного світу. Народи, що його населяють, походять від біблійних етносів Роша, Мешеха й Тувала. Протоукраїнці виникли від змішання племені Тувала зі скіфами, сарматами та антами, проторосіяни — від асиміляції Мешеха з угрофінськими племенами. Тобто це пророцтво св. Івана, як і попередні його передбачення (принаймні ті, що починаються від 13-ї глави), стосуються православного слов’янства. Отже події, пов’язані з останнім наступом сатани, стануться на території етносів, які проросли з Гога й Магога.

10. «І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця його втекла земля й небо, і місця для них не знайшлося. 12 І бачив я мертвих великих і малих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми. 13 І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, — і суджено їх згідно з їхніми вчинками. 14 Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це — друга смерть, — озеро огняне. 15 А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений був в озеро огняне…» (гл.20, розділ «Загальне воскресіння й останній суд.»

У цьому тексті йдеться не про земні події.

Згадаймо розділ «Божий престол» (гл. 4). «І ось престол стояв на небі, а на престолі Сидячий. А Сидячий подібний був з вигляду до каменя яспіса й сардиса, а веселка навколо престолу видом подібна була до смарагду.» В наступному розділі цієї глави «Старці на престолі» пишеться: «4 А навколо престолу — двадцять чотири престоли, а на престолах я бачив двадцять чотири старці, що сиділи, у шати білі одягнені, а на головах своїх мали вінці золоті. 5 А від престолу виходили блискавки, і голоси, і громи. А перед престолом горіли сім свічників огняних, а вони — сім духів Божих.» У подальшому розділі тієї ж глави «Чотири тварині» даються інші деталі: «6І перед престолом — як море скляне, до кришталю подібне. А серед престолу й навколо престолу четверо тварин, повні очей спереду й ззаду. 7 І перша тварина подібна до лева, а друга тварина подібна до теляти, а третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до орла, що летить. 8 І ті чотири тварині — кожна з них мала навколо по шість крил, а всередині повна очей. І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи:

«Свят, свят, свят Господь, Бог

Вседержитель,

що Він був, і що є, і що має

прийти!»

Престол — це місце, де знаходиться і сам Сидячий, і його, мовлячи сучасними словами, апарат, а саме двадцять чотири старці та чотири тварини, а також головний символ — «сім свічників огняних.»

Важко збагнути езотеричний смисл кожної деталі престолу. Можна тільки здогадуватися, що, наприклад, за чотирма тваринами сховано ту силу, яка спостерігає за подіями як у земному, так і в небесному світі. Інакше навіщо було б згадувати двічі про очі: «повні очей спереду й ззаду», та «а всередині повна очей». В тілі людини очі — це вікна, крізь які нематеріальна сутність її дивиться на матеріальний світ. Щось подібне, мабуть, існує і в потойбіччі. А тільки ті очі бачать як вчинки людей, так і їхні наміри. Зрештою із вчинків і намірів окремих людей тчуться події в земному суспільстві. І вчинки, й наміри, й події фіксуються в книгах чотирма тваринами. Коли ж приходить час огляду всього скоєного в земному й небесному світах, на стіл Сидячого кладуться книги добрих і лихих вчинків. До того він був творцем, тепер — суддя на престолі — він один, немає вже ні тварин, ні старців і «від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшлося.» За столом, де сидить суддя, немає місця для підсудних.

А тепер перейдемо до 14 стиха: «Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне.» Мається на увазі не та смерть, якою вмирає людина, зістарівшись, а насильницька. Ад — страждання, тортури. За обома цими словами стоять сутності, що чинили «смерть» і «ад». Вони помруть двічі — перший раз земною смертю, другий — в «озері огнянім».

«І розгорнулись книги, і розгорнулась інша книга, — то книга життя.» «Книги» — списки тих, кого судитимуть, «книга» — списки тих, кого суд не визнає винними і дозволить жити як у вигляді сутностей, так і у вигляді людей землі. Тобто людство буде піддане селекції на рівні душ. І їх зостанеться значно менше, адже імена суджених записані в книгах (множина), а ті, кому жити дозволено буде — в книзі (однина).

«І суджено мертвих за вчинками їхніми.» «Мертвих» — померлих земною смертю, праведних і грішних. Прижиттєві вчинки їхні ретельно фіксувалися (записувалися до книг).

«І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них.» «Море» — людність (може бути людність імперії чи людність слов’янського світу — Гога й Магога). Ці слова можна прочитати ще й так: «І дала людність небу душі людей, що повмирали своєю смертю, і дали небу репресивні сили (армія, поліція, мафія — структури, на які багата буде тогочасна держава), душі людей, що повмирали насильницькою смертю чи від тортур.» І всі вони — великі й малі «стояли перед Богом». «І розгорнулися книги…» «І суджено мертвих за вчинками їхніми.»

11. Майже всі пророцтва Тори й Старого Заповіту стосуються долі симітичних народів та тих, хто з ними були в якихось взаєминах — добрих чи лихих. Тора — це програма, написана, як вважають євреї, зі слів самого Бога.

Чи на всі віки у цій програмі ключову роль відведено іудеям, симітам? І хто такі симіти?

Це діти Сима, одного з трьох Ноєвих синів. Авраам був дев’ятим у геніалогічному ланцюгу симових нащадків. Не зайве навести всіх попередників Авраама. Це: Арпахшад, Шелах, Евер, Пелег, Реу, Серуг, Нахор, Терах, Авраам. Йому — дев’ятому судилося укласти угоду з Богом. Це його Бог розмножив у цілий народ і виділив йому землю ханаанську. Мабуть, мається на увазі земля четвертого нащадка Хама — Ханаана.

У Ноя було ще двоє синів: Яфет і Хам. Ці двоє, як і Сим, народилися до потопу. А після потопу стали родоначальниками цілих народів. Так Яфет, середній з братів, дав життя сімом синам, з яких потім пішли відповідні народи. Хоча всіх синів було значно більше. Слово «яфет» означає білий, світлий.

Яфет і Сим, на відміну від наймолодшого Хама, були улюбленими дітьми батька. І ось чому. Ной, який по потопі вирощував виноград, якось був упився вина «та й обнажився усередині свого намету. 22 І побачив Хам наготу батька свого, та й розказав обом братам своїм надворі. 23 І взяли тоді Сим та Яфет одежину і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не побачили наготи батька свого. 24 Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший. 25 І сказав він: «Проклятий будь Ханаан, — він буде рабом рабів своїх братів! 26 І сказав він: «Благословенний Господь, Симів Бог, — і хай Ханаан рабом буде йому! 27 Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, — і нехай Ханаан рабом буде йому!» (Буття, гл.9).

Як уже мовилося, Ханаан це земля і люди, що її населяють, — володіння четвертого Хамового нащадка. Напевне, Ной не мав права чи не смів позбавити наймолодшого з синів батьківщини, але прокляття своє зробив пророцтвом.