Якщо суперечності приватних осіб може вирішити суд, який, за словами Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля (1770-1831), "реалізує те, що право є в собі", то стосовно суверенних держав немає влади, яка стоїть над ними. І якщо держави не доходять згоди, "спір між державами може бути вирішений тільки війною" [29, с. 367]. У цьому спорі кожна зі сторін захищає своє право: "Право держави – це її затверджена договорами вигода, яка дістала визнання" [28, с. 139]. Тому війна "має встановити не істинність права тієї чи іншої сторони, - бо істинними є права обох сторін, - а вирішити, яке право має поступитися в такому зіткненні іншому. І вирішити це має війна саме тому, що обидва права, які зіткнулися, є рівноістинними, і порушити цю рівність, створити можливість угоди шляхом поступки одного права іншому може, відповідно, тільки щось третє, тобто війна" [28, с. 149].
Війна є перевіркою міцності та здоров'я держави, оскільки "у війні з'ясовується міцність зв'язку між цілим та його складниками, з'ясовується, що держава може вимагати від них і якою мірою вони самі готові сприяти їй за власною спонукою і внутрішньою схильністю" [28, с. 66]. Що стосується впливу війни на суспільство, то Гегель вважав, що завдяки зовнішнім війнам "нації, всередині яких наявні неподолані суперечності... досягають внутрішнього спокою" [29, с. 361]. Розглядаючи зв'язок війни і моральності, Гегель стверджує: "Оскільки війна містить в собі вільну необхідність того, що будуть знищені не тільки окремі ознаки, а й їхня повнота у вигляді життя, знищені в ім'я самого абсолютного або народу, війна зберігає здорову моральність народів у їхній індиференції щодо ознак, їхньої звичності та вкорінення, подібно до того, як рух вітру убезпечує озера від гниття, що загрожує їм у випадку тривалого затишшя так само, як народам – тривалий чи, тим більше, вічний мир" [28, с. 229]. В "Науці логіки", присвяченій розробці категоріального апарату діалектичної логіки, Гегель не дає визначення конфлікту, а застосовує це слово як синонім "боротьби" і "зіткнення". В "Естетиці" слово "конфлікт" вживається як синонім терміна "колізія". В основі колізії, на думку Гегеля, лежить порушення, яке не може зберігатися як порушення, а має бути усунене: "Колізія є такою зміною гармонічного стану, яка в свою чергу має бути змінена" [30, с. 213]. Мистецтво "не зупиняється на зображенні роздвоєння і пов'язаної з ним боротьби, так що розв'язання конфліктів цієї боротьби призводить як результат до гармонії, яка виявляється таким чином у своїй суттєвій повноті" [30, с. 214].
У працях Чарльза Дарвіна (1809-1882) сформульовано ідею боротьби за існування, зумовленої швидкою прогресією, в якій усі органічні істоти прагнуть розмножуватися. Оскільки продукується більше особин, ніж може вижити, має виникати боротьба за існування або між особинами того самого виду, або між особинами різних видів, або з фізичними умовами існування [63, с. 54].
Намагаючись пояснити феномен альтруїзму, Дарвін висловив припущення, що добір може поширюватися не тільки на окремі особини, а й на цілі групи (так званий груповий добір). У межах племені в егоїстичних батьків має народжуватися більше дітей, вважав Дарвін, водночас плем'я, члени якого готові надати допомогу й пожертвувати собою для загального добра, має отримувати перемогу над іншими племенами. Таким чином давалося пояснення еволюції поведінки, яка йшла на користь членам групи, але водночас знижувала індивідуальну життєстійкість.
Англійський філософ та соціолог Герберт Спенсер (1820-1903), американський соціолог Вільям Самнер (1840-1910), польсько-австрійський юрист Людвіг Гумплович (1838-1909) намагалися пояснити суспільні конфлікти за допомогою еволюційного вчення Ч. Дарвіна (законами природного добору та боротьби за існування). На їхню думку, конфлікти в суспільстві, забезпечуючи виживання найбільш пристосованих, є чинником прогресу, а постійне чергування війни і миру, конфлікту і стабільності є закономірним явищем суспільного життя.
Інший погляд на взаємовідносини в тваринному світі запропонував в 1880 р. професор Московського університету Карл Кесслер, на думку якого, крім боротьби, в тваринному світі діє одночасно "закон взаємодопомоги". Ця ідея стала відправною у працях відомого російського анархіста Петра Кро-поткіна (1842-1921), який на прикладах співдопомоги в тваринному світі намагався обґрунтувати думку, що "ті тварини, які набули навичок взаємної допомоги, виявляються, без сумніву, найбільш пристосованими"
У XX ст. американський учений Джордж Прайс (1922-1975) застосував принципи теорії ігор до аналізу конфліктів у тваринному світі й спробував підвести математичне підґрунтя під ідею Ч. Дарвіна про груповий відбір.
Соціологія конфлікту
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи конфліктології» автора Гірник А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Погляди на конфлікт європейських мислителів ХІV-ХІХ ст.“ на сторінці 2. Приємного читання.
