• 3. Реальна загроза зумовлює ворожість окремих членів групи до джерела загрози.
• 4. Реальна загроза зумовлює внутрішньогрупову солідарність.
• 5. Реальна загроза зумовлює повніше усвідомлення індивідом власної групової належності (ідентичності).
• 6. Реальна загроза підвищує непроникність групових меж.
• 7. Реальна загроза зменшує відхилення індивідів від групових норм.
• 8. Реальна загроза збільшує міру покарання і ступінь нехтування тими, хто порушив відданість своїй групі.
• 9. Реальна загроза призводить до необхідності покарання й остракізму членів групи, які відхиляються від групових норм.
• 10. Помилкове сприймання членами групи загрози з боку зовнішньої групи зумовлює підвищену внутрішньогрупову солідарність і ворожість стосовно зовнішньої групи [55, с. 105-106].
Вважаючи конфлікти неминучими в процесі міжособистісної взаємодії та соціального розвитку, сучасні психологи й соціологи визнають за потрібне запобігати лише "зайвим", "дис-функціональним" конфліктам, які призводять до зниження групового співробітництва й ефективності роботи. На це, зокрема, спрямовані структурні методи профілактики та розв'язання конфліктів в організації: роз'яснення вимог до роботи, використання координаційних та інтеграційних механізмів, встановлення загальноорганізаційних комплексних цілей, використання системи заохочень [124, с. 524-525], залучення декого з незадоволених до процесу прийняття рішення щодо спірної проблеми. Щодо тих конфліктів, яким неможливо чи недоцільно запобігти, - ними бажано управляти, спрямовуючи до конструктивного розв'язання. Оцінка конфлікту як конструктивного (функціонального) або деструктивного (дис-функціонального) виходить передусім із його наслідків. Які ж теоретично можливі позитивні наслідки конфлікту? Передусім це розв'язання проблеми чи комплексу проблем, що спричинили конфлікт.
Позитивними наслідками конфлікту також є:
• залучення людей до вирішення важливих для них питань, розвиток почуття причетності й відповідальності за прийняте рішення;
• відверте обговорення труднощів і "вузьких місць";
• усвідомлення пріоритетних цілей та завдань;
• поліпшення стосунків та готовність до співробітництва у майбутньому, краще розуміння одне одного;
• зменшення синдрому покірності й розвиток ініціативи;
• зменшення емоційної напруги, неспокою і стресу;
• тимчасове відвернення інших конфліктів, які в теперішній ситуації можуть мати руйнівні наслідки;
• пожвавлення комунікації та залучення до спілкування "аутсайдерів" і членів "закритих" груп;
• привернення до конфлікту уваги громадської думки.
Якщо ж конфлікт розвиватиметься стихійно, то можна очікувати його негативного впливу на безпосередніх учасників та їхнє оточення. Це виявляється в тому, що конфлікт:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи конфліктології» автора Гірник А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПОВЕДІНКА ЛЮДЕЙ У КОНФЛІКТАХ“ на сторінці 3. Приємного читання.
