З погляду управління розвитком персоналу важливим є визначення тривалості виробничої адаптації. Єдиний термін виробничої адаптації для всіх професій установити неможливо, оскільки його тривалість залежить від складності професії, рівня підготовки та здібностей працівника. Однак на практиці встановлюють часові параметри адаптації. Наприклад, для молодих фахівців цей термін визначений у межах 3 років. Про реальність цього періоду свідчить те, що за підсумками 3 років роботи під час атестації фахівець може бути визнаний відповідним чи невідповідним займаній посаді.
Виробнича адаптація особистості розділяється на такі етапи: адаптація, пов'язана з процесом професійної підготовки; опанування працівником професійною майстерністю на робочому місці та входження його у трудовий колектив; прийнятна стадія адаптації; високий рівень адаптації працівника.
Мотивація праці як механізм являє собою систему, яка узгоджує багатономенклатурні потреби, інтереси, ціннісні орієнтаційні настанови, мотиви і мотиваційну структуру поведінки.
Спрощена модель мотивації поведінки через споживання складається в такий ланцюжок: спонукання (мотиви) → поведінка (дія) → результат задоволення потреб (повне задоволення, часткове задоволення чи відсутність задоволення).
Ставлення людини до трудової діяльності визначають різні внутрішні і зовнішні спонукальні сили. До внутрішніх сил відносять потреби, інтереси, бажання, прагнення, цінності, ціннісні орієнтації, ідеали, мотиви.
До зовнішніх сил відносять різноманітні методи економічного та морального впливу (стимули), які використовуються підприємством для підвищення трудової активності працівників.
Мотивація являє собою комплекс причин, які спонукають працівників до цілеспрямованих дій і є рушійною силою людської діяльності й поведінки на основі глибокої особистої зацікавленості та залучення до її здійснення.
Уперше структуру потреб розробив у 1930-і роки європейський, а потім американський психолог Курт Левін. На його думку, потреби є рушійною силою людської діяльності, це "мотор поведінки людини". Він поділив потреби на два типи:
• 1. Щирі потреби (наприклад, потреба у праці, потреба в самоствердженні).
• 2. Квазіпотреби, або актуальні потреби, що виникають у цей момент.
За структурою й змістом квазіпотреби не відрізняються від щирих потреб. Розходження полягає в динаміці ступеня напруженості потреби. Напруга потреби є вирішальним, детермінантним фактором психічної діяльності людини. Ступінь активності діяльності залежить від ступеня напруженості потреби в цій діяльності. Після завершення діяльності відбувається розрядження напруженості, потреба задовольняється. Причому, як відзначав К. Левін, людина здатна гнучко регулювати задоволення своїх потреб. Вона здатна вільно вибирати спосіб і засіб задоволення потреби, а також заміщати, заміняти одну потребу іншою. Ідеї К. Левина про актуалізації потреб і можливості їхнього заміщення дуже важливі під час аналізу потреб трудової діяльності.
Розвиваючи ідеї К. Левина, американський психолог А. Маслоу розробив теорію ієрархії потреб. Запропонована ним модель являє собою піраміду, що включає в себе п'ять рівнів потреб. Потреби ієрархізовані за ступенем їх значущості для людини.
Перший рівень – фізіологічні потреби. Це нижчий, але самий важливий для людини рівень потреб (у їжі, повітрі, відпочинку тощо). Якщо ці потреби актуалізовані, але не задовольняються, то й всі інші потреби не мають значення, оскільки порушується регуляція роботи організму людини.
Другий рівень – потреби в безпеці. Сюди входять потреби в захисті від позбавлень, фізичних погроз і небезпек з боку навколишнього середовища. Якщо ці потреби актуалізовані, але не задовольняються, то порушується регуляція психіки людини.
Третій рівень – соціальні потреби. До них відносяться потреби в належності до групи, у добрих взаєминах з людьми, у взаємній допомозі й підтримці, у любові й дружбі. Якщо ці потреби актуалізовані, але не задовольняються, то порушується регуляція соціальної діяльності людини.
Четвертий рівень – потреби особистості. Вони носять двоїстий характер і надзвичайно складні. По-перше, людина має потребу в самоповазі, що часто є наслідком здійсненого оволодіння якою-небудь діяльністю. Так формується потреба у впевненості у своїх силах, можливостях, здібностях, знаннях, у незалежності від інших людей, в успіхах і досягненнях у роботі. По-друге, людина має потребу в повазі з боку інших людей, у високій оцінці ними його діяльності, у визнанні іншими його репутації, авторитету, статусу, заслуг. Якщо ці потреби актуалізовані, але не задовольняються, то порушується регуляція поведінки особистості: людина не в змозі діяти як особистість, важлива для інших людей.
П'ятий рівень – потреба в самоактуалізації. За висловом Маслоу, "потреба стати тим, ким ця людина здатна стати". Практично вона виражається в потребі реалізувати свої власні потенціали, продовжувати саморозвиток, займатися творчістю. На відміну від інших чотирьох рівнів потреб, які можуть бути задоволені, потреба в самоактуалізації ніколи не буває задоволена повністю. Ця незадоволеність є наслідком нереалізованих можливостей людського духу. Будучи один раз приведений у рух, одержавши первісний імпульс, дух здатний нескінченно й безмежно розвиватися й творити. Якщо ця потреба актуалізована, але не задовольняється, то порушується регуляція творчої діяльності, й людина не в змозі працювати як творець.
Між ієрархією потреб і віком людини існує взаємозв'язок. Кожен рівень потреб співвідноситься з певним періодом життя. Фізіологічні потреби й потреби в безпеці мають першорядне значення в дитячому віці. У міру зростання й розвитку дитини усе більше важливими стають для нього соціальні потреби. Коли людина досягає зрілості, його діяльністю, як правило, керують особистісні потреби. Якщо він домагається успіху й задовольняє ці потреби, то в наступних періодах життя найбільш значущою стає потреба в самоактуалізації. Однак успіху в житті (мається на увазі його суб'єктивне розуміння) домагається далеко не кожен, відповідно п'ятий рівень потреб виражений не в усіх.
Інший американський психолог – Г. Мюррей – розробив детальну класифікацію соціальних потреб. На його думку, вони мають суперечливий характер і містять у собі два полюси. Залежно від специфіки сформованих відносин у конкретної людини актуалізується то один, то інший полюс потреби, і тоді у своїй поведінці він буде керуватися більш напруженою потребою. Ставлення людини до людей виражають такі соціальні потреби:
Варто мати на увазі, що задоволені потреби перестають бути актуальними й не є більше мотиваторами поведінки. Людину спонукають, мотивують до діяльності незадоволені потреби. Її поведінка носить цілеспрямований характер, оскільки кожна дія спрямована на зменшення напруги, що виникає внаслідок незадоволених потреб. Людина їсть тому, що голод створює потребу в їжі. Вона прагне до просування по службі внаслідок сильної потреби домогтися успіху. Людина пише вірші тому, що у процесі цієї творчої діяльності вона бачить джерело самовираження й самоактуалізації. Причини цих видів діяльності глибоко приховані в кожній людині. Разом з багатьма іншими мотивами вони утворюють структуру мотивації людини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна психологія» автора Бутко М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Адаптація до праці та фактори її мотивації“ на сторінці 2. Приємного читання.
