• по-перше, гроші за походженням – це товар, але не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення із широкого ряду звичайних товарів одного грошового;
• по-друге, як результат тривалого еволюційного розвитку товарного виробництва і ринку гроші самі не можуть бути застиглим, раз і назавжди даним явищем, а повинні постійно розвиватися як по суті, так і за формами існування;
• по-третє, гроші не можуть бути відмінені чи змінені угодою людей або рішенням держави до тих пір, поки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само, як і не можуть бути "введені" там, де таких відносин немає.
Передумови розвитку психологічних досліджень феномену грошей на рівні особистості можна знайти у класичних підходах психології: у психоаналізі, біхевіоризмі, у теорії розвитку Ж. Піаже, у роботах когні- тивістської орієнтації.
Психоаналітична теорія грошей З. Фрейда чітко пояснює індивідуальні відмінності у ставленні до грошей через психоаналіз. 3. Фрейд вперше звернув увагу на те, що ставлення дорослої людини до грошей може визначатися особливостями формування психіки у дитячому віці.
Біхевіористичні теорії стосувалися того, як гроші стають умовним підкріпленням. Насамперед, це дослідження на тваринах й експерименти на людях у клініці. Пацюки та примати досить швидко навчалися реагувати на фішки або інші заохочувальні стимули, які можна було обміняти на будь-яку їжу і які, таким чином, моделювали функції грошей. Подібність у поводженні тварин і людини, що працює за гроші, дозволило Б. Скіннеру стверджувати, що гроші – це лише узагальнене умовне підкріплення, пов'язане з безліччю товарів і послуг, які можуть служити як безумовне підкріплення.
У межах двох інших згаданих підходів робились спроби пошуку більше приватних закономірностей і механізмів відбиття грошей: так, когнітивісти прагнули виявити розумові механізми грошової поведінки, а девелопменталісти (девелопменталізм – теорія розвитку) наголошували на стадіях розвитку сприйняття грошей і ставлення до них.
Особливо цікавим є дослідження щодо співвіднесення грошової поведінки з категоріями, що детермінують зовнішніми соціальними механізмами – цінностями, установками.
Для дослідження місця грошей у житті людини різні наукові школи вважають за необхідне визначити складні відносин між особистісними цінностями, такими як причина і наслідок, засіб і мета – філософські категорії, що відображають загальний необхідний зв'язок між явищами.
Унікальною характеристикою образу грошей є неодмінна спрямованість у майбутнє, оскільки вони втілюють потенційні можливості, абстрактну купівельну спроможність. На відміну від всіх інших речей, що старіють, вимагають заміни або відновлення, гроші є постійною субстанцією (вони непомітно оновлюються). Константність в образі грошей поєднується з динамічністю.
Гроші є одночасно і потужним мотиватором. Інформаційна унікальність грошей виражається в їх універсалізмі, а також у своєрідному прояві цілісності, що трансформується у здатність поєднувати й одночасно роз'єднувати людей. Саме обмін створює зв'язок між індивідами і поряд з цим визначає їх належність до певної групи, спільноти чи інституту, тобто роз'єднує. Характеристику грошей як соціально- психологічного феномену дає Ф. Хайек. На його думку, гроші – найабстрактніший з усіх економічних інститутів, через який опосередковуються найзагальніші, непрямі, віддалені наслідки індивідуальних дій, що сприймаються чуттєво.
На відміну від економістів, скоріше зацікавлених в узагальненні даних про гроші на макрорівні (країни, регіони), психологи більшою мірою цікавляться індивідуальними й груповими розходженнями у ставленні до грошей. Проте відомі приклади виконаних психологами макроекономічних досліджень. Так, у дослідженні Р. Лінна було виявлено на прикладі сорока трьох країн, що ступінь цінності грошей для жителів країни тісно пов'язаний з показниками її економічного росту, тобто важливість грошей у житті людей стимулює їхню економічну активність й економічний прогрес країни. Було виявлено також, що коли грошей в статку, люди починають сприймати їх як меншу цінність.
В іншому дослідженні, виконаному Дж. Хічкоком і Р. Манро, порівнювався середній дохід на душу населення у 84 країнах і середній розмір грошових знаків у країні. Статистично надійний результат кореляційного аналізу полягав у тому, що у країнах з найменшим доходом купюри й монети були більшого розміру, у чому, очевидно, проявлявся компенсаторний механізм на рівні країни, спрямований на подолання комплексу неповноцінності.
Комплекс неповноцінності – переживання власної недостатності, що, будучи неприємним, витісняється в несвідоме й компенсується діяльністю з досягнення різного роду успіхів (реальних і удаваних). Змістовна ознака – відсутність багатства – компенсувалася формальною ознакою (удаваним успіхом) – величиною купюри.
Макроекономічна дискредитація грошей, породжувана політико- економічними помилками й ситуацією кризи вітчизняного ринку на початку другого тисячоріччя, вимагає економіко-психологічного аналізу та адаптації до умов глобалізації і загострення конкуренції.
Тривала проблема українського ринку – розірваність функціонування грошового й товарного елементів класичного "Товар – Гроші – Товар" й "Гроші – Товар – Гроші" обігу. Промисловість жила без грошей через непосильну ставку кредитування, а банки не мали зворотної інформації про те, скільки треба грошей економіці без оптимального кредитування. Дефіцит грошей і домінуючий бартер, взаємозаліки у вітчизняній промисловості стали одним із джерел кримінальної економіки, що руйнує, у свою чергу, нормальне функціонування податкової системи. Таким чином, парадоксальні симптоми нерегульованого, корумпованого й однобоко-посередницького ринку – незабезпеченість грошей товаром (вітчизняним товаром внаслідок колапсу своєї промисловості) і дефіцит грошей (вітчизняний товар просувався в руслі взаємозаліків).
Дослідження деформацій в економічній свідомості, викликаних відірваністю грошей від виробництва, тобто від їхньої стабілізаційної бази, є одним з найважливіших економіко-психологічних завдань макрорівня. Коли у грошах мінімізована або зовсім загублена частка реальної (виробничої) праці, тоді домінує подання про їх, як про явище, що породжує саме себе.
Психологічними наслідками цього феномену стають, по-перше, гіпертрофована віра у фінансові ігри, випадок, фінансову удачу, миттєве збагачення. По-друге, мінімізація стабілізаційної складової грошей приводить і до надлишкової споживчої активності (гроші потрібно одразу ж витратити), зниженого фінансового самоконтролю господарюючого суб'єкта на всіх рівнях (від родини до уряду). По-третє, підсилюється відчуття непередбачуваності, непідвладності людині (його контролю) економічних процесів і спровокованої цим перманентної тривоги, що переходить у безвихідність.
На рівні правлячої еліти таке ставлення до грошей небезпечно психологічною орієнтацією на мінутний економічний інтерес, а не на майбутнє, на невиправдані витрати й розкрадання, а не на заощадження й нагромадження, на особисті й локальні вигоди, а не на прибутковість економіки країни в цілому. Все це гальмує вкладення у виробничо- технологічну базу економіки держави. Стихія первинного нагромадження капіталу в основному при торговельних операціях і махінаціях з бюджетними грішми притупила почуття відповідальності й економічної безпеки. Зменшення (у тому числі й у засобах масової інформації) можливості участі реальної (виробляючої) економіки в житті держави свідчило (до серпневої кризи 1998 р.) про недолік прояву відповідального професіоналізму еліти.
Економіко-політичний статус держави значною мірою відбивається в його грошовій одиниці. Вона – конкретний (і співвідносний) показник благополуччя економіки й прибутковості країни.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна психологія» автора Бутко М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 3. Економічна психологія сприйняття грошей“ на сторінці 3. Приємного читання.
