Розвиток психології у радянський час

Історія психології

ДРІДЗЕ Т.М. (1930-2000 pp.) Радянський (російський) психолог. Доктор психологічних наук, професор. Основні роботи: "Організації і методи лінгво-психологічного дослідження масових комунікацій" (1979 p.); "Мова і соціальна психологія" (1980 p.); "Текстова діяльність в структурі комунікацій"; "Проблеми семісоціології" (1984 p.); "Екоантропоцентрична парадигма в соціальному пізнанні і соціальному управлінні (1998 р.)

Дрідзе є засновником лінгвосоціопсихології (ширше - семопсихологія). Лінгвосоціопсихологія - наука про процеси функціонування текстів в суспільстві. В лінгвосоціопсихології розглядається не формальна структура мови, а змістова (інформаційно-змістовна) структура процесів текстотворень і самих текстів як продуктів цих процесів. Лінгвосоціопсихологія спирається не тільки на накопичені наукою знання про мову і мовлення, але й на знання про людину як активного суб'єкта діяльності, який не тільки пізнає, але й творить навколишній світ. Лінгвосоціопсихологія акцентує свою увагу на підсистемі людської діяльності - діяльності текстовій. Особлива роль цієї діяльності в тому, що вона не тільки поруч з усіма іншими видами діяльності людини, пронизуючи, зв'язує їх в єдине ціле, але й ще самостійною мотивованою і цілеспрямованою предметною діяльністю, що суттєво впливає на спосіб життя людей, на соціокультурні процеси. Дрідзе продемонструвала на практиці плідність свого творчого підходу. Вона розробила теоретичний підхід до аналізу тексту, що найбільш адекватно відображає основні семантичні етапи, які використовує читач або слухач при змістовому сприйнятті тексту. Інформаційно-цільовий аналіз на виявлення негативних ефектів змістових різнопрочитань - "ефект змістових ножиць", який може бути описаний як виникнення змістовного "вакууму", викликаного неспівпаданням "змістових фокусів" спілкування у ході обміну текстовою діяльністю. Цей ефект, негативно впливає на міжособистісні зв'язки, може викликати серйозні соціальні наслідки.

НЕБИЛІЦИН В. Л. (1930-1972 pp.). Радянський психолог, що розробляв гіпотези про зворотну залежність між силою нервової системи, що модулює, і сензетивністю, а також концепції факторного аналізу і електроенцефалографічні методики в дослідженні фізіологічного базису специфіко-індивідуально-психологічних диференціацій, що сприяло виділенню таких предикатів-властивостей нервової системи, як мультидинамічність нервової системи, відповідно до самобутнього психофункціонального аналізу з вивчення виробничої, навчальної та іншої діяльності. Він також концептував специфічну інтерпретацію темпераменту індивідів.

ОВЧАРЕНКО В. І. (народ, в 1943 р.) Російський (радянський) та білоруський психолог, філософ, соціолог та історик. Закінчив Білоруський державний університет. Доктор наук, професор. Викладав в Білоруському університеті і в Московському державному лінгвістичному університеті.

Основні твори: "Психоаналітичний глосарій"(1994 p.);" Соціологічний психологізм" (1990 p.);" Антологія російського психоаналізу" (1992 p.).

В 1990 р. опублікував основи концепції соціологічного психологізму - галузі знань та міждисциплінарного плюралістичного напрямку соціальної думки, який приймає як передумови і пояснення соціальних явищ і процесів дію та взаємодію суспільних, групових та індивідуальних психічних явищ, процесів та факторів. Ввів в обіг категорії; "понятійно-проблемні комплекси", "дисперсійне психоаналітичне середовище".

* * *

Автори ніякою мірою не претендують на повний виклад матеріалу з розвитку російської (радянської) психології як у XIX, так і в XX сторіччях.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія психології» автора Жуков С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток психології у радянський час“ на сторінці 3. Приємного читання.