TextBook 
Рис. 11.2. Абсолютний поріг чутливостіПоріг диференціальної чутливості — величина фізичної відмінності між стимулами, більше за яку ми їх розрізняємо, а менше за яку — ні.
так, якщо ми зменшимо фізичну різницю між стимулами (див. рис. 11.3), то відмінність між ними перестане відчуватися. Але варто злегка «розвести» стимули за фізичною інтенсивністю, як відчуття відмінності з’явиться. Наприклад, якщо покласти на руку вантаж вагою 100 грамів, а потім додати до цієї ваги ще один грам, то цієї надбавки жодна людина відчути не зможе. Для того, щоб відчути надбавку до ваги, необхідно додати 3—5 грамів. Таким чином, для того, щоб відчути мінімальну відмінність у характеристиках подразника, що діє, необхідно змінити силу його дії на певну величину.
Рис. 11.3. Диференціальний поріг чутливостіПоріг відмінностей відчуттів визначається співвідношенням
ΔΙ / I,
де ΔΙ — величина, на яку має бути змінений початковий, такий, що вже породив відчуття, стимул, щоб людина помітила, що він дійсно змінився; I — величина діючого стимулу. відносна величина, що характеризує поріг розрізнення, є постійною для конкретного аналізатора. Для зорового аналізатора це співвідношення складає приблизно 1/1000, для слухового — 1/10, для тактильного — 1/30. таким чином, поріг розрізнення має постійну відносну величину, тобто завжди виражається у вигляді відношення, що показує, яку частину первинної величини подразника потрібно додати до цього роздратування, щоб отримати ледве помітну відмінність у відчуттях. Це положення було названо законом Бугера—вебера. У математичному вигляді цей закон може бути записаний так:
ΔΙ / I = const,
де const (константа) — постійна величина, що характеризує поріг відмінності відчуття. вона названа константою вебера. Параметри константи вебера наведені в таблиці 11.1.
| Відчуття | Значення константи |
| Відчуття зміни висоти звуку | 0,003 |
| Відчуття зміни яскравості світла | 0,017 |
| Відчуття зміни ваги предметів | 0,020 |
| Відчуття зміни гучності звуку | 0,100 |
| Відчуття зміни тиску на поверхню шкіри | 0,140 |
| Відчуття зміни смаку соляного розчину | 0,200 |
Ґрунтуючись на експериментальних даних вебера, Г. Фех-нер сформулював такий закон: інтенсивність відчуттів зростає пропорційно логарифма інтенсивності подразника. Залежність інтенсивності відчуттів від сили подразника виражається формулою:
S = K х lg I + C,
де S — інтенсивність відчуття; I — сила подразника; K і C — константи. ця формула відображає положення, яке носить назву основного психофізичного закону, або закону вебера—Фехнера.
Приблизно через сто років після появи книги Фехнера Стівенc висунув ідею про можливість безпосередньої кількісної оцінки людиною своїх відчуттів. Крім того, він переглянув основний постулат Фехнера про константу мінімальних відмінностей між відчуттями: замість AR = C Стівенс запропонував AP/P = С. це співвідношення виглядає аналогічно співвідношенню вебера, тільки в ньому фігурують не фізичні величини, а психічні відчуття. Співвідношення Стівенса означає, що відношення мінімального приросту відчуття до початкового відчуття рівне постійній величині.
Ґрунтуючись на запропонованому співвідношенні, Стівенс математично вивів формулу основного психофізичного закону:
R = C (S — S0)n,
де С — константа, пов’язана зі співвідношенням Вебера; S — величина діючого стимулу; S0 — абсолютний поріг, n — показник ступеня функції.
Залежність між відчуттям і фізичним стимулом має, за Стівенсом, не логарифмічний, а ступеневий характер. Пізніше були запропоновані й інші формули основного психофізичного закону.
як закон Фехнера, так і закон Стівенса достатньо точно відбивають суть зміни відчуттів при зміні величини роздратування. По-перше, відчуття змінюються непропорційно силі фізичних стимулів, що діють на органи чуття. По-друге, сила відчуття росте набагато повільніше, ніж величина фізичних стимулів. Саме у цьому полягає сенс психофізичних законів.
11.4. Адаптація і взаємодія відчуттів
Як показують дослідження, чутливість змінюється під впливом низки фізіологічних і психологічних умов, серед яких особливе місце займає явище адаптації. Адаптація — це зміна чутливості, що відбувається внаслідок пристосування органу чуття до діючих на нього подразників.
Як правило, адаптація виявляється в тому, що при дії на органи чуття досить сильних подразників чутливість зменшується, а при дії слабких подразників або за відсутності подразника чутливість збільшується.
Можна виділити три різновиди адаптації:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологія. Підручник» автора Прокопенко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина IV. Пізнання“ на сторінці 3. Приємного читання.