Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Віра в Бога пропонує звільнення від стресу шляхом зміни уявлення людини про саму ситуацію, вимоги до себе, можливість і важливість справлятися з цими вимогами. Той, хто вірить, що Бог його любить, сприймає неприємності набагато спокійніше, тому що сприймає їх або як заслужений результат своїх дій, або як випробування.

Зміна способу життя наближає його до здорового і врівноваженого. Те, що з нами трапляється, є наслідком того, як ми живемо, що їмо, як поводимося, яких звичок дотримуємося. Ми можемо відмовитися від шкідливих продуктів та напоїв, поганих звичок, розвинути в собі самоконтроль, впевненість у собі, займатися самовдосконаленням, тим самим більше управляти стресами.

Зрозуміло, що в різних ситуаціях одні рекомендації будуть більш важливі, другі - менше, треті - не підійдуть взагалі. Однак наведені поради та рекомендації при правильному їх поєднанні і застосуванні можуть скласти основу для підвищення рівня особистої безпеки військовослужбовців у ситуації ризику і стати вихідним матеріалом для розробки комплексів рекомендацій для різних ситуацій з урахуванням їх особливостей, зокрема й для управління стресами.

2.5. Основний зміст діяльності командира підрозділу щодо попередження, виявлення бойових психічних травм і надання першої психологічної допомоги потерпілим

На етапі підготовки до бойових дій. З моменту отримання завдання на підготовку підрозділу (частини) до передислокації в район бойових дій проблема профілактики бойових психічних травм (БПТ) висувається на одне з перших місць в діяльності заступника командира по роботі з особовим складом.

Передусім необхідно використати усі можливості для отримання якомога повнішої характеристики планованого району бойових дій (географічні, кліматичні, соціально-політичні особливості), уточнити специфіку можливих бойових завдань, проаналізувати психологічну характеристику наявного особового складу.

Необхідно спільно з психологом частини спланувати систему психологічної підготовки особового складу до майбутніх бойових дій, підготувати схему включення її елементів в процес бойового злагодження підрозділів.

У ході роз’яснювальної роботи та інструктивного заняття з командним складом доцільно детально розглянути суть, особливості, симптоматику БПТ і заходи першої допомоги. Акцентувати увагу командирів підрозділів на ретельнішому і достовірнішому використанні в ході бойової підготовки елементів моделювання чинників бою, оскільки при цьому знижується про цент психологічних втрат в реальному бою. Використання різних елементів реального бою на занятті значно знімає ефект їх новизни, внаслідок чого вони стають знайомими і такими, що менш травмують.

Особливу увагу варто приділити налагодженню системи бойового інформування (канали безперебійного отримання інформації, групу з її обробки, структуру і контингент бойових інформаторів). Система бойового інформування повішна функціонувати безперервно (по можливості) як на етапі підготовки, так і в ході здійснення маршу та особливо під час ведення бойових дій. Це необхідно внаслідок того, що невизначеність, невідомість вимотують психіку військовослужбовця більше, ніж будь-яка жорстка реальність, породжуючи при цьому негативні емоції і зменшуючи адаптаційні резерви.

Під час виховної роботи важливо зосередитися на актуалізації бойових мотивів, роз’ясненні цілей і необхідності майбутніх бойових дій. Чим більше бойові дії будуть наповнені для військовослужбовця особовим сенсом, цінністю для себе, поняттям значущості своєї особистої ролі, почуттям справедливості своїх дій, упевненістю в собі і своїх товаришах, тим більш стійкою буде його психіка до впливу різних стрес-чинників бойової обстановки.

У період завчасної підготовки до дій у бойовій обстановці потрібне вирішення завдань, пов’язаних із проблемою адаптації людини до умов бою, які б зумовили успішність і ефективність її включення в цю діяльність.

Як показує практика, у процесі підготовки військовослужбовців можна виділити три специфічні завдання, орієнтація на яких дозволяє більш прицільно вести роботу щодо формування у воїнів правильних поглядів і необхідних якостей.

Першім завданням є забезпечення нейтралізації і спростування неправильних думок, попереджень, пов'язаних з елементами пацифізму, неправильним розуміння майбутніх завдань, боязні опинитися в екстремальних ситуаціях.

Вирішення цього завдання здійснюється в ході занять з воєнно-ідеологічної підготовки (якщо знаходитесь у ППД), індивідуальних і групових бесід, інформування, зустрічей з

воїнами, які мають бойовий досвід. У спілкуванні з підлеглими офіцерові необхідно пам'ятати про те, що зауваження і вказівки повинні даватися серйозним тоном, неприпустиме фамільярне підігравання підлеглим. На це важливо націлити і молодших командирів. Зберігаючи рівний, товариський тон, офіцери і сержанти у жодному випадку не повинні бути байдужими до спроб анти-колективної, антисоціальної, нєдисциплінованої поведінки. До новачка, що демонстративно і свідомо порушує вимоги служби і колективу, повинно бути вжито найрішучіших заходів.

Позитивний емоційний вплив на воїнів можуть здійснювати зустрічі з офіцерами (сержантами), нагородженими урядовими нагородами. Стрижнем таких виступів, як правило, є думка: Важко у навчанні — легко в бою”. Для повного досягнення поставлених завдань із деякими військовослужбовцями потрібно буде додатково проводити індивідуальну виховну роботу.

Другим завданням є формування у військовослужбовців прагнення до хорошого оволодіння своєю спеціальністю, установок до бойових дій у специфічних умовах, розуміння необхідності поглибленого знання обстановки в регіоні, устрою життя місцевого населення, природно-кліматичних особливостей, історії і традицій регіону. При плануванні занять із бойової підготовки рекомендується передбачити послідовне нарощування навантажень. На заняттях потрібно доби тися того, щоб психічна напруженість, що випробовується при виконанні вправ від заняття до заняття, поступово перетворювалася з пригноблюючого чинника на мобілізуючий. При цьому офіцери враховують бойовий досвід, накопичений у різний час.

У період безпосередньої підготовки до дій у бойовій обстановці доцільно забезпечити не різке, а поступове нарощування навантажень, інакше у людини втрачається віра в свої сили і можливості. Іноді це може спонукати до ухилення від участі в бойових діях. Офіцерам важливо розуміти, що багато навичок і якостей не можна виробити за короткий строк, і тому вони повинні зосередити зусилля на вирішенні психологічної проблеми — формуванні у кожного воїна внутрішньої готовності до подолання тягот і навантажень.

Заняття необхідно побудувати так, щоб докладно ознайомити воїнів із типовими бойовими ситуаціями: дії в засідці при здійснені і і маршу на техніці або в пішому порядку, при подоланні завалів, мінованих ділянок, при прочісуванні місцевості тощо. Імітується обстановка, подібна до тієї, де воїнам належить діяти реально, проводяться тренування з посадки в БТР, БМП, вертольоти і висадки з них. За участю досвідчених воїнів здійснюється показ найбільш ефективних прикладів дій у бою. Особлива увага приділяється формуванню навичок маскування, умінню тривало знаходитися в укритті і спостерігати за противником, не викриваючи своєї присутності курінням, рухами, звуками тощо. Тренування проводяться доти, поки не буде досягнутий необхідний результат. Щоб перевірити ступінь психологічної підготовленості військовослужбовців до бойових дій, доцільно поставити воїнів у ситуацію, що вимагає самостійного вибору лінії поведінки.

З метою адаптації до кліматичних умов офіцери повинні навчати особовий склад тому, як уберегтися від теплового удару, обмороження, як дотримувати питний режим; роз’яснювати, наприклад, що для попередження теплового удару потрібний сухий, просторий і чистий одяг, а змочування обмундирування і головних уборів водою для охолоджування призводить до негативного результату: при випаровуванні води виникає парниковий ефект і відбувається додатковий перегрів організму