Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Успішні способи подолання стресу:

- активна взаємодія зі стресором або вплив на саму проблему;

- зміна погляду на проблему, зміна ставлення до неї або інша інтерпретація (тлумачення) проблеми;

- приймання проблеми і зменшення фізичного ефекту від породжуваного нею стресу;

- комплексні способи, що поєднують в собі все перераховане вище.

Подолання через зосередження на проблемі (стресорі) залежить

від характеру проблеми. Спочатку потрібно визначити проблему. Конфлікти, стреси часто відбуваються тому, що люди не вміють коректно визначити проблему. Необ’єктивна оцінка проблеми і спроби боротися зі стресом, звинувачуючи інших, призводять до зростання стресу.

Визначивши проблему, потрібно якомога більше про неї дізнатися. Визначення проблеми та наявність інформації про неї дасть можливість віднайти способи розв’язання труднощів.

Багато людей у стресі не бачать можливостей його позбутися. Вони зводять все лише до двох альтернатив: залишитися і страждати або втекти і все втратити.

Зосередженість на роботі з проблемою має великі психологічні переваги: сприяє підвищенню самоповаги людини, ефективності її дій, контролю за зовнішніми ситуаціями.

Друга група способів подолання стресу - інша інтерпретація проблеми, тобто сприймання проблеми по-новому. Існує декілька стратегій, як цього досягти:

1. Нова інтерпретація проблеми - переоцінка, гаслом якої може бути постулат: “Все не настільки погано!”. Пізнавальна переоцінка означає переосмислення природи проблеми таким чином, щоб пролити нове (позитивне) світло на неї. Те, як ми себе почуваємо в даній ситуації, великою мірою залежить від нашої пізнавальної оцінки або схвалення цієї ситуації. Адже сила впливу стресора залежить не від об’єктивної характеристики, а від нашого суб’єктивного ставлення до нього. “Наше життя є таким, як ми про нього думаємо!”.

2. Соціальне порівняння. Базується на установці: “Мені краще, ніж іншим”.

3. Уникання. Базується на установках: “Це не проблема!”, “Годі хвилюватися!”, “Потрібно поставити обмежувач на хвилювання”.

4. Гумор. Базується на установках: “Це смішно!”, “Серце радісне добре лікує”.

Військовослужбовець, який здатний перетворити “жахливі новини” на абсурдні, кумедні, менш схильний до депресії, напруження, гніву, ніж той, який все сприймає дуже серйозно і піддається поганому настрою. Важливим є пізнавальний компонент гумору. Коли ви глузуєте з проблеми, то вміщуєте її в нову перспективу: починаєте бачити її безглузді, анекдотичні аспекти і набуваєте тим самим контролю над нею.

Мати почуття гумору - це не весь час сміятися чи ходити з веселою маскою. Нерідко за посмішкою маскується почуття незручності, безпорадності, нещастя.

У військовому середовищі є свої принципи і норми взаємин, своя мова і жаргон, свої звичаї і традиції, свій, ні з чим не порівнянний гумор. Пізнати і зрозуміти армійське середовище навряд чи можна з довідників або військових статутів. Армійський гумор — це найчастіше усна творчість, яка не завжди фіксується в друкарських виданнях.

В армійському гуморі - крилатій фразі або афоризмі вміщено іноді більше думок, ніж у товстому бойовому статуті.

Прикладом такої усної творчості збройних сил різних країн світу стало ціле зведення “Законів Мерфі про війну”. Більшість з цих “законів” носить універсальний характер. Це зайвий раз підтверджує думку, що незалежно від соціально-політичного устрою, рівня економічного розвитку країни армія - скрізь армія. У будь-якій військовій системі, де жартома, а де серйозно, традиційно лають тиловиків, невтішно відзиваються про генералів і не вірять в таланти і здібності власного командування.