Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Підбиваючи підсумок, необхідно відзначити: дії НЗФ із проведення інформаційно-психологічних акцій показали, що вони спрямовані на зниження МПС як особового складу військ, так і мирного населення в районах виконання бойових завдань. Аналіз даних акцій НЗФ довів, що при їх умілому плануванні і проведенні створюються серйозні труднощі для успішного виконання бойових завдань особовим складом наших військ в екстремальних умовах. У цих обставинах командири, штаби, посадовці органів по роботі з особовим складом при організації підготовки і виконання бойових завдань повинні враховувати наявність сил і засобів інформаційно-психологічної боротьби у складі НЗФ. Життя переконливо довело, що необхідно вживати рішучих заходів щодо вивчення прийомів і принципів проведення НЗФ інформаційно-психологічних операцій, здійснювати заходи щодо їх попередження і запобігання.

1.8. Врахування психологічних особливостей воснно-польового побуту

Велика енциклопедія Кирила і Мефодія дає таке визначення побуту: “Побут - устрій повсякденного життя, невиробнича сфера, що включає як задоволення матеріальних потреб людей (у іжі, одязі, житлі, підтриманні здоров'я), так і освоєння духовних благ, культури, спілкування, відпочинок, розваги (суспільний, національний, міський, сільський, сімейний, індивідуальний побут)”.

Переносячи це визначення на воєнно-польовий побут, можна дати йому наступне визначення. Воєнно-польовий побут — це устрій повсякденного фронтового життя, не пов'язаний з безпосереднім вирішенням бойових завдань, що включає як задоволення матеріальних потреб учасників війни (в їжі, одязі, житлі, підтриманні здоров’я), так і освоєння духовних благ, культури, спілкування, відпочинок, розваги (фронтовий побут, побут військової частини, індивідуальний побут).

Воєнно-польовий побут’ складається і змінюється під впливом суспільних відносин у воюючому суспільстві, досягнутого рівня виробництва, виду бойових дій і використовуваних засобів збройної боротьби, культури командирів, характеру взаємовідносин військовослужбовців, а також географічних, кліматичних та інших умов.

Воєнно-польовий побут відображає в матеріальній формі ставлення суспільства до воюючої армії і тому служить , своєрідною “больовою точкою” єднання армії і суспільства. Якщо в цій точці виникає неблагополуччя, воно швидко переноситься в сфери управління військами і бойової діяльності. Видатний психолог і соціолог Н.Н. Головін ще на початку XX ст. відкрив закон “розкладання армії від тилу до фронту”, в якому зафіксував цей феномен. Побут здійснює величезний вплив практично на всі сторони життя учасників бойових дій, на формування способу життя військових колективів і особи військовослужбовця, виконуючи найважливіші функції.

Відомий російський фізіолог Ю.П. Фролов, узагальнюючи досвід Першої світової і Громадянської війни в Росії (1918-1921 рр.), підкреслював: “Як би ідеально не був складений стратегічний план, якою б високою не була мета війни, все ж таки недоліки і перебої в харчуванні повинні згубно відгукуватися на стані працездатності, а значить, і на кінцевому результаті всіх операцій. Те ж саме, зрозуміло, торкається й інших питань постачання, суміжних з питаннями харчування, а саме обмундирування, забезпечення взуттям і т.п.”. Він також указує на те, що відсутність регулярної пошти, до якої так звикла сучасна людина, поява газет, що розбирають події вже давно минулих днів замість того, щоб освітлювати теперішній момент, нарешті, відсутність даних про те, що робиться з домашнім господарством; нарешті, статева незабезпеченість, - все це, зрозуміло, є серйозним випробуванням для всякого, навіть найбільш стійкого бійця”.

Логічний аналіз, узагальнення, класифікація проявів побутових умов на війні й їх віддзеркалення в наукових дослідженнях дозволяють виділити наступні психологічні функції воєнно-польового побуту:

1. Споживацька функція полягає в здатності побуту задовольняти життєво важливі матеріальні і духовні потреби учасників бойових дій.

Візьмемо за основу для аналізу теорію ієрархії потреб А. Маслоу. Він запропонував всі людські потреби розташувати на п’яти зростаючих ієрархічних рівнях:

1) фізіологічні потреби (в їжі, питті, кисні, фізичній активності, сні, захисті від екстремальних температур, в сенсорній стимуляції, житлі, інтимних стосунках і продовженні роду);

2) потреби безпеки і захисту (в організації, стабільності, законному порядку, передбаченості подій і в свободі від таких загрозливих сил, як хвороба, страх, хаос);

3) потреби приналежності і любові (в любові, дружбі, приналежності до групи);

4) потреби самоповаги (у компетентності, упевненості, досягненнях, незалежності і свободі; у престижі, визнанні, репутації, статусі, високій оцінці інтими);

5) потреби самоактуалізації (у повному використанні своїх талантів, потенціалу особи).

Маслоу доводить, що потреби, розташовані на вищих ярусах ієрархії, як правило, не усвідомлюються і не “включаються”, поки не задоволені потреби нижчих рівнів. Фізіологічні потреби повинні бути достатньою мірою задоволені, перш ніж виникнуть потреби в безпеці. Чим нижче розташована потреба в ієрархії, їм м вона сильніша і пріоритетніша. Пересічна людина в звичайних умовах задовольняє свої потреби наступною мірою: 85% — фізіологічні; 70% - безпеки і захисту; 50% — любові і приналежності; 40% — самоповаги; 10% — самоактуалізації. Тільки при досягненні 40% рівня самоактуалізації людина починає почувати себе щасливою. У незвичайних умовах (а до таких ми можемо віднести і війну) ця ієрархія може мінятися.

З цієї точки зору можна охарактеризувати вплив воєнно-польового побуту на задоволення потреб учасників бойових дій таким чином: побут на війні так чи інакше задовольняє всі ієрархічні рівні потреб військовослужбовця - потребу в їжі, житлі, комфорті, безпеці, входженні в соціальну групу, пошані, самореалізації.

Важливість своєчасного забезпечення учасників бойових дій якісним харчуванням і водою важко переоцінити. Наполеону, що досконально знав психологію солдата, належить своєрідна формула, що вказує на один із головних шляхів впливу на солдата в бойовій обстановці: “Шлях до серця солдата лежить через шлунок”.

Учасники війни нерідко відчувають голод, особливо при виконанні бойових завдань у відриві від свого підрозділу і частини (у засідках, на блокпостах, при рейдових діях, при веденні бойових дій в оточенні, відступі тощо). Причинами цьому є високі енерговитрати бойової діяльності, переважне перебування на відкритому повітрі, високі психічні навантаження, брак дійсно якісної їжі тощо. Проте з психологічної точки зору, незадоволеність в їжі в ході виконання бойових завдань і в періоди перерви між боями сприймаються й оцінюються по-різному. Постійне недоїдання військовослужбовців може інтерпретуватися як результат крадіжки тилових працівників, недостатньої уваги командного складу до потреб підлеглих тощо.

Не випадково погане забезпечення військ продовольством миттєво стає козирем у психологічних операціях противника.