Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Застосування хімічної зброї супроводжується психічними розладами широкого спектра. Так, за дослідженнями у британській армії, проведеними у 1921 р., з 600000 особового складу союзних військ, уражених у результаті застосування хімічної зброї в Першій світовій війні, не менше 400000 мали психічні розлади. Багато військовослужбовців, переляканих майбутньою участю у бойових діях, за допомогою невеликих паличок наносили собі на відкриті ділянки тіла іприт, який залишався на місцевості в крапельно-рідкому стані після його застосування. Після появи наривів на шкірі ці військовослужбовці зверталися за допомогою в батальйонні медичні пункти і вибували зі строю на певний проміжок часу.

В іншому дослідженні, проведеному в 1927 р. фахівцями американської армії, наголошувалося, що дві третини осіб, що звернулися за допомогою із симптомами ураження від хімічної зброї, не піддавалися дії бойових отруйних речовин. Більшість з них страждали від хімічного ураження, але симптоми його були викликані психосоматичними причинами.

Багато видів ОР є хімічними сполуками без кольору, смаку і запаху та виявляються тільки за допомогою спеціальних приладів. Деколи єдиним способом визначення наявності ОР є зняття протигаза.

Інформація про застосування ЗМУ, що навмисно інсценується противником або поширювана за допомогою чуток, здатна викликати панічні настрої великих груп людей. Проникнення психотравмованих військовослужбовців в розташування і бойові порядки військ, не постраждалих від ЗМУ, сприятиме їх деморалізації.

Досвід показує, що при загрозі застосування ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї можливе виникнення помилкових групових і масових уражень (“психічні інфекції ), що розвиваються за механізмом психічного зараження і наслідування.

Реакція кожного військовослужбовця на психогенний фактор (розлади психічної діяльності, пов’язані з травмуючими психіку переживаннями, обумовленими бойовими обставинами) застосування ЗМУ індивідуальна. Проте ступінь її значною мірою залежить від сукупності реакції на цей фактор усього підрозділу. Колективна реакція сильно впливає на дисципліну й організованість підрозділів.

На Заході розроблена статистична модель можливих реакцій військовослужбовців на ядерний вибух. Передбачається, що 12—25% особового складу збережуть здатність виконувати бойове завдання, 75% тимчасово і 10-25% на тривалий термін втратять її. Вважається, що багато солдатів, що не отримали фізичні ушкодження, опиняться у стані психічного шоку: одні з них безцільно блукатимуть по полю бою, інші знаходитимуться у стані ступору, треті відкриють безладний вогонь по всьому, що здасться їм підозрілим, четверті потягнуться в тил.

Застосування ядерної зброї багаторазово підсилить психічне навантаження на командирів усіх рівнів. Окрім інших завдань, перед ними постане етична проблема про можливість і характер використання військовослужбовців, що отримали смертельну дозу радіації. Передбачається, що протягом деякого часу (від декількох годин до декількох діб) вони будуть небоєздатні, але потім їх стан дещо покращиться і з’явиться здатність брати участь у бойових діях ще 5-6 діб до своєї неминучої смерті (живі трупи).

Проте в сучасній війні ЗМУ не матиме абсолютної переваги. Можна сказати, що війна із застосуванням звичайних засобів ураження має незвичайні вражаючі чинники. Наприклад, три високоточні боєприпаси об'ємного вибуху за ефектом застосування дорівнюють ядерній бомбі малої потужності.

Головною психологічною особливістю застосування ВТЗ є відчуття постійного знаходження “під ковпаком” у противника. Противник завдає ударів по наших військах з філігранною точністю, а у відповідь удару завдати неможливо через те, що він знаходиться на гранично далекій відстані і може не виявлятися.

У результаті використання ВТЗ несмертельної дії негативний ефект на діяльність воїнів здійснюють миттєва зупинка і вихід з ладу бойової техніки, систем зброї, порушення зв'язку, непіддатливе поясненню різке погіршення настрою, виникнення несвідомого страху, втрата зору тощо.

Таким чином, сучасний бій із застосуванням ЗМУ і ВТЗ здійснює могутній психотравмуючий вплив на воїнів, частина з них не зможе продовжити брати участь у бойових діях унаслідок психічних розладів. Усе це вимагає їх ретельної психологічної підготовки, що враховує психологічні особливості різних видів бойових дій і специфіку прояву психіки воїнів в умовах застосування ЗМУ і ВТЗ.

1.5. Психологічна характеристика основних видів застосування військ

Підготовка військовослужбовців до сучасної війни може будуватися лише на основі глибокого пізнання закономірностей функціонування їх психіки і поведінки у певній бойовій обстановці, тобто з урахуванням специфіки цілей, завдань, засобів і способів діяльності в різних видах бою.

Вітчизняна воєнна наука виділяє два основних види бою: наступ і оборону. Врахування психологічних особливостей видів бойових дій - важлива умова їх доцільної організації та досягнення перемоги над противником.

Ми розглянемо психологічну характеристик}^ основних видів і; просування військ, а також ознайомимося із психологічними особливостями ведення бойових дій вночі та в оточенні.

Оборонні бойові дії, як відомо, мають на меті відбити наступ сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ. Вітчизняна воєнна наука визначає, що оборона в сучасній війні може мати позиційний і маневрений характер, здійснюватися навмисно і вимушено, готуватися завчасно і в ході бою, в умовах зіткнення з противником і в умовах відсутності зіткнення. Так, наприклад, особливістю оборони є те, що можливості вогневих засобів порівняно більші, ніж при інших видах бойових дій. Іншою особливістю є те, що війська в обороні вибирають вигідні за умов місцевості рубежі та райони для ведення бойових дій, можуть успішно організувати маскування, краще вивчити місцевість і підготувати маневр. Незважаючи на великі відмінності в тактиці ведення того або іншого різновиду оборонного »нно, є загальні закономірності прояву психіки і поведінки воїнів.

У численних дослідженнях показано, що на пізнавальному /чані оборонні бойові дії оцінюються особовим складом як момент втрати бойової ініціативи, досягнення противником оойової переваги “...бо той, хто обороняється, знає, що противник сильніший за нього, що він диктує йому свою волю”.

При цьому можливості противника (його зброї, бойової іехніки, тактичних прийомів, дій) нерідко перебільшуються. Під дією вмілого й активного психологічного впливу противника на війська, що обороняються, у них може формуватися міф про його невразливість, непереможність.

В емоційному відношенні оборонні бойові дії відрізняються тим, що пропорційно їх тривалості зростає невпевненість військ, що обороняються, у своїх бойових можливостях, розвивається відчуття власного безсилля, безвиході. Це призводить до того, що відповідальність за невдачу найчастіше покладається на командирів і начальників, і супроводжується зниженням авторитету військових керівників, що ще більше посилює невпевненість у можливості сприятливої зміни бойової ситуації, сприяє розвитку загальної пригніченості, роздратування, песимізму.

В обороні створюються умови для підвищення ефективності психологічних диверсій противника (розповсюдження листівок, інуко- і радіомовлення тощо), циркуляції панічних чуток і настроїв. Це особливо характерно для таких випадків, коли оборона організовується вимушено, поспішно, в умовах сильного вогневого впливу і психологічного тиску противника, при веденні бою В ІЗОЛЯЦІЇ від своїх військ, зараженої місцевості.