Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Перераховані особливості наступальних бойових дій дозволяють зробити висновок про те, що тут є сприятливі передумови для формування у воїнів бойових настанов, високого наступального пориву.

Разом з тим із психологічної точки зору наступальні дії характеризуються рядом психологічних складнощів.

По-перше, внаслідок того, що наступ ведеться на території, що зайнята противником, чимале значення має чинник невідомості.

І Іаступаючим важко припустити, з яким вогневим опором, системою інженерних загороджень, різного роду “пастками” вони зіткнуться в глибині оборони ворога. Тому кожен кущ, горбик, зруйнований об'єкт сприймаються воїнами як джерело небезпеки. Особливо складними в цьому плані є бойові дії в місті.

По-друге, беручи участь у наступальних бойових діях, кожен військовослужбовець повинен однозначно зробити вибір йти назустріч ризику, небезпеці. Практика показує, що це вкрай складно.

У дослідженнях російських, американських, німецьких і французьких військових фахівців указується на те, що в бою лише 20-25% воїнів виявляють необхідну активність (ведуть прицільний вогонь, доцільно переміщаються на полі бою тощо), інші виявляють активність, лише знаходячись на очах у командира. Якщо його немає, вони ховаються у безпечне місце, імітують вихід з бою техніки, зброї, психічну або фізичну травму, “супроводжують” в тил поранених товаришів по службі. За цих умов велике психологічне навантаження лягає на командирів підрозділів: вони покликані не тільки ухвалити рішення про те, щоб послати людей назустріч небезпеці і всіма способами спонукати їх до активних бойових дій, але і демонструвати приклад безстрашності.

Цікава інформація

Досвід бойових дій в Афганістані показав, що залученню воїнів до вирішення бойового завдання сприяє розділення підрозділів на “трійки’ “п ’ятірки ” на чолі з досвідченим, вольовим військовослужбовцем, здатним психологічно підтримати і мобілізувати товаришів по службі. У такому разі кожен воїн знаходиться на очах у товаришів і жорстко пов'язаний з ними відносинами функціональної залежності._

По-третє, ще на початку XX ст. російським військовим психологом Р.Є. Шумковим науково встановлено, що практично всі військовослужбовці зазнають під час атаки сильний стрес.

Стресовий стан досягає піку в той момент, коли воїн ухвалює рішення піднятися в атаку, покинути укриття. У цей період він потребує додаткових спонукань. І тут велике значення мають не тільки емоційно й етично забарвлений заклик, бойовий клич, приклад товаришів по службі, але й уміння воїна виконати прийоми екстреної вольової мобілізації, психічної саморегуляції.

Як свідчать учасники бойових дій, момент виходу з укриття і вступу у бій багато разів програється в свідомості, що обумовлює його істотне звуження і зосередження на одному-двох об'єктах бойової обстановки. Вивчаючи стан воїна у момент атаки, російські військові психологи Вольф К.М., Полянський В.М., ІЛумков Р.Є. в період російсько-японської війни 1904-1905 рр. встановили, що атака здійснюється в особливому нервовому стані, який можна назвати “шоком”. Разом із тим шок - це неповне виключення свідомості, втрата чутливості і загальмованість нервової системи, які спостерігаються при важких пораненнях і психічних травмах, а також деякі відчуття, схожі на сп’яніння, що цілком поглинають людину. Це відчуття швидкоплинне.

І ’»ійськовослужбовці беруть участь у спільній бойовій діяльності Гіоз чіткого контролю свідомості, автоматично і практично пскеровані. їх орієнтування в бойовій обстановці може бути неадекватним, що викличе посилення внутрішніх труднощів, іростання числа помилок у діях.

У міру наближення до противника удавана небезпека зростає, вплив пою з часом збільшується, воїн все більш перетворюється в суб'єкта групових, масових дій, поступово знижується його свідома діяльність, підвищується навіюваність, людина “перетворюється на автомат”.

Цікава інформація

За оцінками Р.Є. Шумкова, коли на відстані приблизно 200 кроків )о противника бійці кидаються бігом, у них з’являється сила, яка рухає їх вперед, долаючи будь-які перешкоди, вони вже не підступлять. Моральна сила тих, хто наступає, настільки велика, що протистояти наступальній хвилі неможливо. Після атаки, як правило, виникає сильна амнезія. Він відзначає, що “не зустрічав жодного воїна, який би, відверто кажучи, міг зв’язано і послідовно розповісти, про що він думав і що відчував під час битви”._

У цей період особливе значення мають авторитет, особистий приклад і психічна підтримка командира, досвідчених, психічно < І іііїсих воїнів.

Особливу увагу військовим керівникам слід приділити тому, щоб у разі успіншого наступу, переслідування, оточення противника V воїнів не виник стан ейфорії, недооцінки можливостей противника, иіііження пильності і бойової настороженості. Важлива психологічна ілісономірність наступу полягає в тому, що ”порив не терпить перерви”.

У ході бою особливості діяльності військовослужбовців визначаються їх індивідуальними характеристиками, рівнем під-іоговленосгі, згуртованості відділень (груп), екіпажів, розрахунків, .шгоритетом командирів, розвитком бойових подій, обсяг’ 11 ш (відношенням втрат, характером дій противника тощо. Ще І еродот описував факт прагнення використовувати нічні дії з метою розширення психологічних можливостей воїнів. Чудово підготовлені в бойовому відношенні македонські воїни відчували

страх перед зовні страшними (великими, кошлатими, бородатими, екзотично одягненими) перськими воїнами. Прагнучи виключити чинник страху в бою, багато воєначальників пропонували Олександру Македонському вести битви з ворогом у нічний час. І це не випадково, адже, як писав свого часу російський психолог М.О. Корф: Успіх нічного бою заснований майже цілком на духовних (моральних) даних”.

Істотні психологічні особливості мають бойові дії вночі. До найважливіших негативних особливостей відносяться:

- порушення орієнтування у просторі;

- дія ефекту новизни, невизначеності; зниження військової майстерності воїнів;