Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

противником отруйних речовин.

Цікава інформація

Вперше хімічна зброя була широкомасштабне застосована Німеччиною 22 квітня 1915 р. у битві при м. Іпр у Бельгії, коли було використано 5000 ємностей із хлором. Як цілі були вибрані дві кращі (французькі дивізії. Частина особового складу загинула, частина отримала ураження різного ступеня, інші кинулися навтіки. У лінії союзників був утворений пролом шириною 8 км. Згодом мало місце неодноразове застосування хімічної зброї. За приблизними даними, в період Першої світової війни жертвами хімічної зброї стали 1 млн 300 тис. чол. З них 92 тис. загинули. Більше одної третини всіх втрат, перш за все смертельних, зазнали російські війська.

Американський план вторгнення до Японії в роки Другої світової війни передбачав широкомасштабне застосування хімічної зброї проти цивільного населення з метою зведення до мінімуму втрат серед союзних військ.

1.4. Психологічна характеристика бойових дій військ в умовах застосування зброї масового ураження та високоточної зброї

Відповідно до сучасних воєнно-наукових поглядів і положень бойових документів загальновійськовий бій може вестися з використанням як звичайної зброї, так і зброї масового ураження (ЗМУ) та високоточної зброї (ВТЗ). Хоча виробництво і зберігання хімічної та бактеріологічної зброї в більшості країн заборонене, наявність бінарних складів, не знищених запасів, секретні розробки нових аналогічних засобів, існування можливості руйнування підприємств хімічної промисловості, спеціальних НДІ примушують прогнозувати їх вплив на психіку і бойову діяльність особового складу.

Посиленими темпами розвивається високоточна зброя (розвідувально-вогневі і розвідувально-ударні комплекси, ракети і снаряди точного наведення тощо).

Усі перераховані засоби відрізняються вираженими особливостями впливу на людську психіку. Знання цієї специфіки дозволяє підготувати людей, попередити вплив чинника новизни, несподіванки, раптовості, швидко подолати психологічні наслідки їх застосування.

До найбільш могутніх бойових засобів по праву належить ядерна зброя. Про характер її впливу на психіку і бойову діяльність воїнів сьогодні не можна говорити з достатньою науковою точністю, оскільки таких досліджень не проводилося. Разом з тим вивчення поведінки людей у надзвичайних ситуаціях за описами наслідків атомного бомбардування Хіросіми, Нагасакі, випробувань ядерної зброї за участю людей в СРСР, Китаї і США, природних катаклізмів (землетруси, урагани, повені, гірські обвали тощо), великих техногенних катастроф дозволяє прогнозувати основні реакції та стани воїнів в умовах застосування ЗМУ.

Які ж психічні явища породжуються застосуванням ядерної зброї?

Перш за все, це - специфічний нсихотравматичний вплив уражаючих чинників ядерної зброї (світлове випромінювання, проникаюча радіація, ударна хвиля, радіоактивне зараження, електромагнітний імпульс) на нервову систему і психіку військовослужбовців.

Розглянемо психологічний вплив світлового випромінювання.

) Дослідження показують, що чоловіки понад усе бояться втратити зір і стати імпотентом. Страх перед цими порушеннями - один із найсильніших психологічних чинників, що впливають на війська.

І {наслідок специфічної дії світлового випромінювання можливі тимчасова втрата зору і повна сліпота окремих військовослужбовців і І І.ІЛИХ військових підрозділів.

Психологічні реакції, що викликаються засліпленням, відомі з давніх часів. На полі бою нерідко траплялося так, що частково або повністю засліплені солдати піддавалися паніці, психологічному шоку, переставали відрізняти своїх товаришів по службі від солдатів противника, виявляли імпульсні, не-конхрольовані захисні реакції та уражали своїм вогнем товаришів, і Іроте із створенням ядерної зброї виникла перспектива одно-1 іасного засліплення сотень або тисяч людей у результаті одного вибуху.

Світлове випромінювання викликає численні спалахи. Людина починає панікувати, якщо їй загрожує вогонь. Багато хто вважає смерть у вогні найболючішою. Через природжений страх перед вогнем можна чекати розвитку у військовослужбовців так званих термічних неврозів. Підвищення температури повітря до надзвичайних значень підсилить хаос, що панує на полі бою після застосування ядерної зброї.

Психологічний ефект ударної хвилі — зміна картини поля бою, дезорієнтація, приголомшення, жах. Ударна хвиля і світлове випромінювання за лічені секунди до невпізнання змінюють бойовий пейзаж. Перед поглядом воїна може виникнути картина небачених руйнувань, завалів, вогнищ пожеж, великої кількості виведеної з паду бойової техніки, уражених військовослужбовців, що супроводжується могутніми звуковими подразниками. Воїни побачать страшну картину лісів, будов, бойової техніки, людей, що горять.

Дослідження показує, що перебування в таких умовах, як правило, супроводжується порушенням сприйняття, уваги, орієнтування в просторі, часі, бойовій ситуації. На основі фізичних травм (особливо головного мозку), опіків, поранень можливий розвиток психічних розладів різної важкості.

Проникаюча радіація може здійснювати вплив на психічні стани воїнів як безпосередньо (через ураження життєвих процесів у нервових клітинах і розлад умовно-рефлекторних зв’язків у корі головного мозку), так і своїм жахливим ефектом.

Японські війська неодноразово застосовували хімічну зброю проти китайських військ і цивільного населення. Хімічна зброя використовувалася у В'єтнамі, Камбоджі, Ємені, Ірані, Іраку.

Так, у ході вивчення впливу на людей (унаслідок витоку і в районах аварій) несмертельних доз нервово-паралітичних отруйних речовин (ОР) встановлено: повєдінкові і психічні симптоми, деякі психічні розлади у постраждалих зберігаються ще близько двох місяців після ураження, що значно перевищує період відновлення біологічних показників крові до норми. Психологічна симптоматика отруєння характеризується звуженням свідомості, виникненням і посиленням неспокою, несвідомого страху, прагненням втекти, депресією, манією переслідування, підозрілістю, швидкою стомлюваністю. На спеціальному навчанні американських військ із застосуванням ОР у 20% військовослужбовців були виявлені психічні розлади, що зумовили припинення виконання ними завдань.