Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

порогові, тут відчуття власної потужності і могутності часто такі ж сильні, як і страх у ворожому стані. Хоча історія і довела, що масований обстріл рідко призводить до повного пригнічення ворожої оборони, вибухи, що вивертають грунт, і відчуття того, що вами і вашими товаришами породжуються ці невідбутні ірясіння і гул - справжнє пекло для ворога, - можуть сприяти сильному підйому морального духу, рівному за силою релігійній

екзальтації.

Лі

Цікава інформація

Ось що пише капітан Грегорі Маккра, офіцер медичної служби, що був присутнім під час американського рейду в іракську Фаллуджу в 2004р.: “Вважаю, було десь між 21.00 і 22.00, коли частини армії і морської піхоти почали застосовувати 155-міліметрову артилерію і 120-міліметрові міномети проти цілей в місті, щоб ослабити оборону... Вони приступили до 2,5-годинноі артилерійської підготовки і до постановки димової завіси. Події ці здорово змінили звичне русло .життя. Потужність і інтенсивність артилерії в цьому конфлікті іноді викликають благоговійний страх”.___

Хоча в словах капітана Маккрама, поза сумнівом, присутній і деякий страх, в них все ж неможливо не помітити самоповагу від причетності до досконалої і пригнічувальної сили руйнування.

Подібні піднесені почуття звичайні для військовослужбовців, коли вони стають свідками обстрілу, навіть і бувалі ветерани не виняток, в такі хвилини артилерія надихає солдатів, породжуючи п них почуття причетності до колосальної машини, яка обрушується на противника.

Усвідомлення ролі психологічного впливу обстрілу на людей надзвичайно важливе для розуміння ролі артилерії. Британський військовий історик Кріс Беллами досить вірно підсумував розглянуті нами вище чинники, сказавши, що артилерія подавляє, виводить з рівноваги, приголомшує і дезорієнтує противника і піднімає бойовий дух власних військ . Тоді як артилерія, поза сумнівом, здатна завдавати величезні фізичні руйнування, вона здійснює і якнайглибший ефект на моральний стан ворожих військ і їх здатність до проведення військових операцій. Лише одного разу відчувши на собі потужність артилерійського вогню, солдати і цивільні починають боятися цієї страшної зброї.

Психологічний ефект проникаючої радіації та радіоактивного зараження місцевості обумовлений певними чинниками. По-перше, дія радіації ні з чим не порівняна. Більшість воїнів не мають досвіду дій на зараженій місцевості. В результаті спрацьовує відома психічна закономірність: “Чого не знаю, того боюся”, тобто діє ефект новизни.

По-друге, радіація не має кольору, запаху, звуку, смаку і виявляється тільки за допомогою спеціальних приладів. Через їх відсутність або вихід з ладу наявність радіоактивного зараження може передбачатися завжди, перебільшуватися або, навпаки, ігноруватися. Це призводить до формування у військовослужбовців невіри у власні сили, недовіри до людей, відповідальних за контроль над радіоактивним зараженням місцевості і людей.

Перераховані чинники можуть породити таке особливе психологічне явище, як атомобоязнь або індивідуальний ядерний невроз (“невроз радіації”).

Воно характеризується тим, що навіть досвідчені воїни, які хворіють на ядерний невроз, скрізь “виявлятимуть” ознаки випадання радіоактивних опадів (роса, туман, калюжі, бурі плями на ґрунті і деревах, пил тощо), трактуватимуть звичайні нервово-психічні реакції (запаморочення, головний біль, нудота, слабкість у м язах, спрага тощо) як симптоми променевої хвороби. Вони відмовляються від води й їжі, стороняться товаришів, скаржаться на симптоми радіоактивного ураження, стають особливо схильними до чуток і паніки, переживають паралізуючі почуття тривоги, смертельної небезпеки, підвищену чутливість до чуток про радіацію, повну неможливість захиститися від неї. Особливо травматично впливають на людей страхи, пов’язані із здатністю радіації викликати імпотенцію й онкологічні захворювання.

Американський фахівець полковник Рігг описує події, пов язані з випробуванням ядерної зброї. При проведенні операції “Сендстоунн” в 1948 р. солдати, що знаходилися на атолі Енівіток, де відбувалися ці випробування, почали нарозхват купувати сигарети у військових магазинах. Коли провели розслідування, виявилось, що деякі солдати обшивали шорти фольгою від сигарет. І це попри те, що їм доводили наступне:

а) фольга не забезпечує захист;

б) відстань від епіцентру вибуху безпечна.

Як це не дивно, розвитку атомобоязні сприятиме застосування захисних протихімічних комплектів. Як правило, через декілька і один роботи в таких костюмах воїни починають страждати від психічних розладів. Причиною є істотна зміна режиму теплообміну. Температура повітря під прогумованим костюмом може досягати +65°С. Знаходження в ньому військовослужбовця і іротягом трьох годин знижує його боєздатність на 50-80%. Маска протигаза істотно утруднює огляд, оскільки окуляри запотівають від дихання. Майже удвічі знижується здатність військовослужбовців чути і розмовляти один із одним.

Негативний вплив здійснює на воїна, що діє в захисному костюмі, відчуття його фізичної ізольованості від товаришів.

Окрім цього, багато реакцій організму на дії в такому костюмі (прискорене серцебиття, посилене потовиділення, утруднення дихання тощо) збігаються з початковими ознаками радіаційного ураження. Знаходячись наодинці з собою, військовослужбовець і іс завжди правильно може пояснити ці симптоми.

Розвиток ядерного неврозу прискорюється, якщо військовослужбовець, що запідозрив радіоактивне зараження, зробить собі ін’єкцію атропіну. Ліки викликають зневоднення організму, розлад рухового апарату, порушення мислення. Все це у багато разів покращує і їсихічний стан психологічно не підготовленого військовослужбовця.

Сильний психологічний вплив на воїнів здійснює застосування