• шляхом відкриття комерційними банками, що не мають безпосередньо кореспондентських відносин, кореспондентського рахунка в третьому банку. Наприклад, розрахунки через кореспондентські рахунки, відкриті в НБУ, які здійснюються розрахунковими палатами (РП) НБУ;
• шляхом створення спеціальних клірингових палат, учасники яких провадять залік взаємних вимог.
Кліринг - це система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери та надані послуги, що основані на заліку взаємних вимог і зобов'язань. Застосування клірингу дає змогу звести до мінімуму погашення фінансових зобов'язань готівкою. Міжбанківські клірингові розрахунки здійснюються через спеціально створені клірингові палати, НБУ або великі комерційні банки.
У платіжній практиці розрізняють внутрішній - міжбанківський та міжнародний - валютний кліринг. Міжбанківський кліринг - це систематичні безготівкові розрахунки між банками шляхом заліку взаємних грошових вимог юридичних осіб однієї країни. Валютний кліринг - це спосіб розрахунків у зовнішній торгівлі та інших формах економічних відносин між країнами на підставі міжнародних платіжних угод. Валютний кліринг широко використовується для розрахунків між країнами, коли вони не мають конвертованої валюти.
Широке використання в банківській справі електронних засобів передачі інформації сприяло розповсюдженню клірингових розрахунків на основі створення автоматизованих розрахункових палат, що функціонують із застосуванням магнітних носіїв інформації.
Важливу роль у зміцненні розрахункової дисципліни відіграє інститут цивільної відповідальності. За порушення правил здійснення розрахункових операцій банки, платники і отримувачі несуть-відповідальність у формі відшкодування збитків та сплати неустойки (пені, штрафу), яка передбачається чинним законодавством та укладеними договорами.
Відповідно до Закону України від 5 квітня 2001 р. "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки несуть таку відповідальність перед платниками у здійсненні переказу грошей. У разі порушення банком, що обслуговує платника, строків виконання доручення клієнта банк зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10% суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлено договором між ними.
У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10% суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлено договором між ними. У цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.
Платник мас право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
У разі помилкового переказу коштів, що стався з вини банку, банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу законному отримувачу. Інакше отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені у розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, починаючи від дати завершення помилкового переказу, що не може перевищувати 10% суми переказу.
У разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати відповідну суму грошей з рахунку платника на рахунок неналежного платника, а також сплатити платнику, що постраждав, пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком за короткостроковими кредитами, за кожний день, починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
У свою чергу, передбачається і відповідальність платника перед банком або іншою установою - членом платіжної системи, що його обслуговує. Згідно із Законом України від 22 листопада 1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін (треба взяти до уваги, що дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів всіх рівнів і позабюджетних фондів).
У разі затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта банки сплачують на користь одержувачів коштів пеню у розмірі, що передбачено угодою про проведення касово-розрахункових операцій. Розмір встановленої сторонами нені нараховується від суми простроченого платежу, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Платники самостійно нараховують пеню за несвоєчасно сплачені ними суми, оформляючи і подаючи до банку окреме платіжне доручення про сплату пені. Відповідальність за правильність визначеної суми пені, повноту і своєчасність її сплати несе платник.
Платник несе відповідальність за правдивість інформації, поданої ним в документі на переказ, та суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - члену платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації. Платник зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і проведення незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). При цьому банк або інша установа - член платіжної системи, що обслуговує плат* пика, звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу. За необґрунтованість примусового списання (стягнення) коштів, недостовірність даних, зазначених у розрахункових документах, стягувачі несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та відшкодовують збитки, завдані внаслідок безпідставного примусового списання (стягнення) коштів. Згідно зі ст. 8 ГПК України за необґрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% списаної суми. Банки не несуть відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа, оформленого клієнтами, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів та обов'язкових платежів, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Крім того, в договорах може передбачатися відповідальність у вигляді штрафу за випадки необґрунтованого безспірного стягнення коштів, що встановлюється за згодою сторін.
Усі спори, які виникають між сторонами (банком, платником, отримувачем) при проведенні переказу, розглядаються у судовому порядку.
Відповідно до ст. 1071 ЦК України банки можуть списувати кошти з рахунків клієнтів тільки за їх розпорядженням або на підставі рішень суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Особливе місце у правовому режимі здійснення розрахунків займає примусове стягнення коштів з рахунків платників, тобто така форма розрахунків, за якої у випадках, встановлених чинним законодавством, банк здійснив платіж з рахунка платника без згоди останнього.
У законах, які прийняті останнім часом, застосовується узагальнюючий термін "примусове стягнення коштів". Однак на практиці слід розрізняти примусове стягнення коштів шляхом:
• а) безспірного стягнення коштів з рахунків платників;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківське право» автора Костюченко О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порядок і форми розрахунків у господарському обігу“ на сторінці 9. Приємного читання.
