Банківська система Великобританії є однією з найстаріших і найрозвинутіших у світі. Вона характеризується високим ступенем концентрації та спеціалізації капіталу, добре розвинутою банківською інфраструктурою, тісним зв'язком з міжнародним ринком позикових капіталів та орієнтацією на обслуговування міжнародних економічних відносин (див. рис. З на с. 312).
Банківська система Великобританії є дворівневою і включає: Банк Англії - центральний банк країни, який є головною ланкою банківської системи, а також:
• а) депозитні, кредитні, торговельні та іноземні банки, кожний з яких має визначену спеціалізацію та специфічні ознаки;
• б) фінансово-кредитні установи небанківського типу, до складу яких належать страхові компанії, інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні, будівельні кооперативи і будівельні товариства, пенсійні фонди, довірчі пайові фонди, ощадні інститути та ін.
Банківську систему Великобританії очолює Банк Англії, який було засновано актом парламенту як акціонерну компанію в 1694 р., а в 1946 р. його було націоналізовано.
Рис. 3. Структура банківської системи Великобританії
Нині Банк Англії виконує всі функції центрального банку і відіграє важливу роль у регулюванні грошово-кредитної та валютної сфери, в управлінні державним боргом.
Згідно із законами про банківську діяльність (1979 і 1987) Банк Англії володіє правом надання статусу банку різним фінансовим корпораціям, має право анулювати цей статус у діючих банків. Банк Англії є емісійно-касовим центром країни, який наділено правом емісії банкнот. Банк Англії має право надавати комерційним банкам рекомендації та директиви, узгоджені з Міністерством фінансів. Крім того, він може вимагати від комерційних банківських організацій надання необхідної інформації з метою перевірки їх діяльності.
Банк Англії керує рахунками казначейства, видає касові кредити і займається розміщенням державних цінних паперів. Відповідно до законодавства державне казначейство формально мас право надавати розпорядження Банку Англії, однак фактично ніколи це право не використовує. На практиці Банк Англії працює в тісному контакті з казначейством. У 1998 р. законодавчо закріплено незалежність Банку Англії, наданням йому "оперативної незалежності" від уряду.
Відповідно до Закону "Про Банк Англії" (1998) Банк Англії є незалежним від уряду, має право самостійно визначати грошову політику країни, однак уряд залишив за собою право пильно контролювати центральний банк, який повинен доповідати про свою діяльність комітету казначейства від Палати Громад.
Банк Англії має вирішальний вплив на стабільність національної валюти, забезпечує сталість фінансової системи, зокрема банківських установ, розрахункового механізму, здійснює регулювання і контроль грошово-кредитної сфери, що загалом визначає ефективність функціонування економіки країни. Банк Англії має право надавати кредити уряду для покриття касового дефіциту державного бюджету.
Важливим нововведенням в банківській системі Великобританії є створення спеціального регулятивно наглядового органу - управління фінансових послуг О^А), на яке покладено функції нагляду за діяльністю фінансових посередників грошового ринку, включаючи й банки.
Важливе місце в банківській системі Великобританії займають комерційні банки. Здійснюючи свою діяльність, банки розмішують 0,35% суми всіх своїх депозитів на рахунку в Банку Англії. Створення банку також передбачає наявність мінімального розміру первісного капіталу не менше ніж 5 млн фунтів стерлінгів і не менше ніж 1 млн фунтів стерлінгів для інших кредитно-фінансових інститутів.
Нині в країні функціонують такі види комерційних банків.
Депозитні банки, які приймають вклади і видають короткотермінові позики під заставу надійних цінних паперів. До цих банків належать також найбільші банківські монополії - клірингові банки, що домінують в депозитно-позикових операціях усередині країни. Клірингові банки - це банки "великої четвірки" - "Нешнл Вестмінстер бенк", "Ллойдс бенк", "Мідлснд бенк" і "Барклейз бенк". Клірингові банки уклали між собою угоду про залік взаємних вимог і активно працюють у системі заліку платіжних документів та цінних паперів, що здійснюються через Лондонську розрахункову палату. Депозитні банки є основою банківської системи Великобританії, вони мають близько 15 тис. відділень і належать до числа універсальних, що надають своїм клієнтам широкий вибір банківських операцій та послуг.
Торговельні банки діють у сфері зовнішньої торгівлі і займаються міжнародними кредитно-фінансовими операціями. Торговельні банки поєднують депозитно-позикові операції для обмеженої кількості клієнтів з емісійно-засновницькою діяльністю, а також консультаційними послугами корпораціям. Вони організовують консорціуми, керують портфелями цінних паперів, виступають посередниками в операціях злиття і поглинання компаній, відіграють важливу роль на валютному ринку і ринку золота. До торговельних банків належать два найкрупніших та найстаріших банки - "Ротшильд" і "Самуель Монтегю", які є активними учасниками ринку золота.
Іноземні банки - це найчисленніша група банківських установ, створених на території Великобританії, капітал яких належить іншим країнам; їх налічується приблизно 800. Іноземні банки спеціалізуються на операціях на євроринку, кредитують іноземні та транснаціональні компанії, фінансують зовнішню торгівлю, консультують компанії з питань іноземних інвестицій тощо.
Банки Співдружності - офіційна назва колишніх британських колоніальних банків. Штаб-квартири їх розташовані у Великобританії, а діють вони у країнах ЄС. У складі провідних клірингових банків ці установи виконують функції спеціальних міжнародних підрозділів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківське право» автора Костюченко О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Великобританія“ на сторінці 1. Приємного читання.
