Важливими чинниками економічної ефективності німецької банківської системи є сталість грошової та валютної систем держави, досконалість і ліберальність банківського законодавства, функціонування універсально діючих кредитних установ.
Кредитно-банківська система Німеччини має дворівневу будову (див. рис. 4 на с. 317): верхній рівень - Німецький Федеральний банк і Федеральне відомство фінансового нагляду; нижній рівень - система комерційних банків та спеціалізованих кредитних установ, кількість яких - 4 тис, а кількість їх відділень в країні - майже 45 тис. Німецький Федеральний банк ("Дойче Бундес-банк") має центральне правління у Франкфурті-на-Майні, дев'ять земельних центральних банків як головних управлінь і 180 головних відділень і філій. Центральний банк виступає безпосередньо як федеральна юридична особа публічного права і на 100% належить федерації. Компетенція і завдання центрального банку країни
Рис. 4. Структура банківської системи Німеччини
визначаються Законом про Німецький Федеральний банк в редакції від 16 липня 1994 р. Відповідно до зазначеного закону завданнями Німецького Федерального банку є регулювання за допомогою валютно-грошових інструментів грошового обігу і кредитне забезпечення господарства з метою збереження стабільності валюти, а також турбота про банківське виконання системи розрахунків у країні та з іншими державами.
Грошово-кредитна політика Німецького Федерального банку розробляється Центральною Радою банку, до складу якої входять члени правління Федерального банку і президенти 9 земельних центральних банків. Члени правління призначаються Президентом країни за пропозицією федерального уряду, а президенти земельних центральних банків призначаються також Президентом країни за пропозицією Бундесрату. Головою Ради Центрального банку і правління (виконавчий орган) є президент і віце-президент Німецького Федерального банку.
Німецький Федеральний банк належить до найнезалежніших центральних банків у світі, він не підпорядковується ні уряду, ні законодавчому органу. Виконуючи головне завдання. Федеральний банк підтримує загальну економічну політику федерального уряду, будучи незалежним у виконанні своїх повноважень від розпоряджень уряду. Одночасно чинний закон зобов'язує Німецький Федеральний банк консультувати уряд з важливих валютно-грошових питань і на його вимогу надавати необхідну йому інформацію.
Повноваження Федерального банку та уряду чітко розмежовані, федеральний банк відповідає за монетарну політику, а уряд - за фіскальну.
Федеральний банк координує свою політику з Федеральним урядом, підтримує загальну економічну політику, але не зобов'язаний виконувати вказівки уряду, якщо вони суперечать виконанню функцій банку щодо забезпечення грошової стабільності в країні.
Для забезпечення тісного співробітництва між Радою центрального банку і федеральним урядом, уряд зобов'язаний при обговоренні заходів, що мають важливе значення для грошової політики, залучати до цієї роботи Президента Федерального банку. З іншого боку, федеральний уряд має право брати участь у всіх засіданнях Ради банку. Однак, уряд не має права голосу, але може подавати заяву або навіть вимагати, щоб будь-яке рішення Ради центрального банку не мало чинності протягом двох тижнів. З 1 січня 1999 р. Німецький Федеральний банк, керуючись положеннями Маастрихтської угоди 1992 р. про створення Європейського економічного і валютного союзу щодо єдиної грошової одиниці та валютної політики країн-членів, передав частину своїх повноважень Європейському центральному банку, який очолив Європейську систему центральних банків, з метою уніфікації механізму грошово-кредитного регулювання та здійснення консультування влади держав - членів союзу. В § 3 Закону про Німецький Федеральний банк визначено, що Бундесбанк як центральний банк Федеративної Республіки Німеччини є складовою Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ). Він бере участь у цій системі, забезпечує цінову стабільність євро та здійснює платежі в країні та за її межами. Бундесбанк як центральний банк провадить спільну монетарну політику ЄСЦБ в Німеччині.
Німецька модель центрального банку є базовою для країн ЄС.
До нижнього рівня банківської системи Німеччини належать:
• універсальні комерційні банки, в тому числі гросбанки і провінційні банки;
• ощадні банки;
• кооперативні центральні банки;
• кредитні товариства;
• банки спеціального призначення (державні і приватні Іпотечні банки);
• поштові та комунальні банки;
• інші спеціалізовані банки, зокрема жироцентралі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківське право» автора Костюченко О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Німеччина“ на сторінці 1. Приємного читання.
