• для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності згідно з Указом Президента України від 14 вересня 1994 р. № 530/94 "Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України";
• для сплати ввізного мита, податків та зборів вітчизняним виконавцем при ввезенні на митну територію України давальницької сировини, а також для сплати вивізного (експортного) мита, податків та зборів вітчизняним замовником при вивезенні давальницької сировини за межі митної території України згідно із Законом України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р.;
• у разі застосування векселів Державного казначейства згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 1996 р. № 689 "Про затвердження порядку застосування векселів Державного казначейства";
• для випуску, обігу та погашення податкових векселів (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого (Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 р.) та ін.
Важливе значення для врегулювання операцій з векселями в господарській діяльності має Закон України від 5 квітня 2001 р. "Про обіг векселів в Україні" , яким визначено особливості обігу векселів в Україні, а також Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затверджене постановою Правління НБУ від 16 грудня 2002 р. № 508, Положення "Про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу", затверджене постановою Правління НБУ від 25 вересня 2001 р. № 403.
Векселі поділяють на прості та переказні, які можуть бути виставлені як у національній, так і в іноземній валюті. Простий вексель - це документ, який містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити власнику векселя в зазначений строк визначену суму. Переказний вексель (тратта) - це складений за суворо визначеною формою документ, який містить письмовий наказ векселедавця (трасанта), адресований платнику (трасату), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у зазначений строк. Трасат стає боржником по векселю лише після того, як акцептує вексель, тобто дає згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис.
Переказний вексель відрізняється від простого тим, що векселедавець у переказному векселі сам платежу не здійснює, а переказує цей обов'язок на свого боржника (платника за векселем). Переказний вексель також може переказуватись одним держателем іншому шляхом передаточного напису (індосаменту). Індосамент має бути написаний на переказному векселі чи на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Вексель як борговий документ має низку особливостей, за якими він відрізняється від інших боргових зобов'язань. До них належать: грошовість, тобто предметом векселя можуть бути тільки гроші; терміновість та визначеність, тобто тривалість існування вексельного зобов'язання може бути розрахована заздалегідь або лише за одними даними в тексті векселя, або на підставі вексельного закону; безумовність та беззастережність - це означає, що наказ у векселі про сплату визначеної грошової суми не має обумовлюватись будь-якими вимогами і застереженнями або посиланнями на них; абстрактність, тобто в тексті векселя не вказується причина його появи, а видача векселя юридично не пов'язується з будь-якими обставинами, письмову, суворо встановлена законом форму; оборотність та однобічність, тобто для одержання платежу за векселем необхідно його пред'явлення, а однобічність вексельного зобов'язання означає зобов'язання сплатити суму векселя законному власникові держателю векселя.
У процесі здійснення безготівкових розрахунків можуть застосовуватися розрахунки під час здійснення заліку взаємної заборгованості. До розрахунків, що здійснюються шляхом заліку взаємних вимог, належать розрахунки, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівнозначних сумах і лише за їх різницею здійснюється платіж на загальних підставах. Такі розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов'язань між двома або групою платників усіх форм власності, або різних галузей господарства.
Підприємства, що мають господарські зв'язки за поставками товарів (виконаними роботами, наданими послугами), можуть здійснювати розрахунки періодично за сальдо зустрічних вимог.
У договорах між підприємствами передбачаються періодичність звіряння взаємної заборгованості зі складанням відповідного акта, строки та платіжні інструменти, із застосуванням яких здійснюватимуться розрахунки. Після складання акта звіряння взаємної заборгованості в строки, визначені чинним законодавством, та сторона, на користь якої склалося кредитне сальдо взаємозобов'язання, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, платіжну вимогу-доручення) або оформляє вексель.
Особливою формою безготівкових розрахунків є інкасове доручення (статті 1099-1101 ЦК України) Інкасування (інкасо) - це здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів за інших умов.
У разі розрахунків за інкасовими дорученнями банк-емітент за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника та/або акцепту платежу. Банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк.
Новою прогресивною формою організації безготівкових розрахунків є платіжні картки. Платіжна картка - це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунка платника або відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Договір про надання і використання платіжної картки укладається згідно із законодавством України та правилами платіжної системи.
Цей договір може включати умови, що визначають порядок відкриття карткового рахунка (надалі - картрахунок) і порядок надання та використання платіжної картки. Допускається укладення окремого договору про відкриття картрахунку.
Договір містить норми, що встановлюють порядок відкриття карткового рахунка та порядок надання й використання платіжної картки. Порядок відкриття карткового рахунка відповідно до глави 72 Цивільного кодексу України (статті 1066-1067) регулюється договором банківського рахунка.
Крім того, якщо договором передбачено використання кредитної схеми використання держателем коштів, то цей договір мас визначати також умови кредитування (права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положенням про позику та кредит - параграфи 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно з п. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України за своїм змістом такий договір можна віднести до змішаного типу договорів, який містить норми договорів банківського рахунка, про надання та використання платіжної картки і кредитного договору.
У договорі про надання та використання платіжної картки необхідно обумовити предмет договору, права, обов'язки клієнта та емітента, їх відповідальність, порядок розгляду спорів та інші визначені сторонами умови.
Організація розрахунків за допомогою платіжних карток регулюється Положенням про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки від 24 лютого 1997 р. та Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням від 19 квітня 2005 р. № 137, затвердженими постановами Правління НБУ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківське право» автора Костюченко О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порядок і форми розрахунків у господарському обігу“ на сторінці 6. Приємного читання.
