Історія розвитку банківської справи тісно пов'язана з історією діяльності банків та виникненням грошей. Історія не залишила достовірних відомостей про виникнення перших кредитних установ та характер здійснюваних ними позикових операцій. Однак, історичні дані свідчать, що перші банківські операції з обміну грошей існували ще за дві тисячі років до нашої ери у Стародавній Греції (IV ст. до н. а), у Стародавньому Вавилоні (VI ст. до н. е.), у Стародавньому Єгипті та Римі.
Становить певний інтерес етимологія слова "банк". Термін "банк" походить від італійського означає "конторка", "стіл", за яким міняйло здійснював обмін грошей. Французьке слово "bangue" означає "скриня", тобто вказує на функцію збереження чогось пінного.
На багатьох мовах світу слово "банк" завдяки його єдиним кореням мас аналогічне значення: bank (англ., кім.), banco (італ., ісп). banguc (франи.). В українській мові це слово почало вживатися давно за посередництвом французької мови.
За свідченням істориків, перші кредитні операції здійснювалися у Стародавньому Вавилоні, де не тільки обмінювались гроші однієї держави на гроші іншої, а й практикувалося прийняття вкладів та видання за ними певних відсотків. Зародження і дальший розвиток банківської справи дістали поширення і в Стародавній Греції (Елладі), де банківську справу було започатковано понад дві з половиною тисячі років у давньогрецьких містах на узбережжях Середземного, Егейського і Чорного морів. Починаючи з VI ст. до н. с., кілька сотень грецьких міст та їхніх колоній карбували власні монети, вели жваву торгівлю, розвивали грошово-кредитні відносини. Однак інтенсивна торгівля велася t використанням різноманітних монет, які карбувалися як державами, так і містами, а це зумовило виникнення таких учасників торгових операцій, які розбиралися б у монетах, що були в обігу. В цих умовах виникла професія міняли. Ці люди розкладали монети на спеціальному столі (від грецького "трапедза" і перевіряли їхню якість. Звідси з'явилася грецька назва міняйли - трапедзит. Спочатку трапедзити займалися обміном грошей однієї монетно-вагової системи на іншу й перевіряли їхню якість, а пізніше здійснювали інші грошові операції. До трапедзит можна було внести короткостроковий або довгостроковий вклад. Трапедзит здійснював грошові перекази в інші міста, позичав гроші під відсотки, за певну платню зберігав цінності й документи, укладав різноманітні угоди від імені свого клієнта. На кінець V ст. до н. с. трапедза лавка міняйли, в якій працювало декілька людей, перетворилася на прототип сучасного банку.
Як свідчать деякі джерела, перші банківські операції здійснювали і деякі церковні установи, де накопичувалися значні кошти. Храми були надійним місцем для зберігання цінностей. Злодії ставилися з повагою до вівтарів і не грабували їх. Поважне ставлення до релігії виливалось у зведення чудових храмів (серед яких знамениті Дельфійський, Делоський, Самоський і Ефсський у Греції) і наданні їм функцій своєрідних банківських центрів.
Сфера грошового обігу античного світу (торговельні угоди між полісами Греції та Босфору, діяльність трапедз і трапедзитів) поширилася і на південні землі сучасної України завдяки жвавій торгівлі Афін із Босфорським царством, яке розташувалося на Керченському та Таманському півостровах (Північне Причорномор'я).
Історія розвитку банківської справи Нового часу пов'язана з розвитком виробничих і торгівельних відносин і мала початок у Середземноморській Європі, особливо на півночі Італії. Зародження діяльності банкірів і банків відноситься до XII ст. Зародження в Італії банківської діяльності і поява перших банкірів пояснюється тим, що ця територія розташовувалась на перехресті торговельних шляхів. Європейські держави торгували з різними частинами світу, а це сприяло розвитку грошового обігу. Водночас відродилася професія міняйли і на площах північних міст Італії, де відбувалася жвава торгівля товарами, встановлювалися спеціальні столи (від італ. - стіп, лава) і міняйли під час-купівлі-продажу займалися обміном різних монет і здійснювали інші грошові операції.
Пізніше банківська справа поширилась на Північну Європу. У ХІП ст. декілька італійських міняйл (із Ломбардії) влаштувалися в Лондоні і почали пропонувати свої послуги комерсантам.
В Європі виникнення банківської справи і поява перших лихварів пов'язані з князівськими дворами і торговими домами пізнього середньовіччя. Утримання князівських дворів у розкоші, марнотратство, необхідність мати регулярну армію викликало дедалі зростаючу необхідність у фінансах. Князі були готові потрапити в борги, проте християнам "канонічна заборона на стягнення відсотка" забороняла брати їх. Гроші вважались "неврожайними", нарахування відсотка вважалось лихварством і за це накладались великі штрафи. В цю нішу кинулися євреї, які в багатьох країнах зазнавали обмежень у зайнятті ремеслами. Євреї ставали посередниками при дворах, добували для князів необхідні гроші. Звідси поява перших приватних банкірських домів, які часто перебували у власності євреїв.
З іншого боку, поширенням банківської справи в Європі займалися великі та іноземні комерсанти, які як торгові банкіри на додаток до своїх торгових угод здійснювали також операції з обміну грошей та укладали банківські угоди. Згодом банківські операції комерсантів стали їх основною справою.
У XVI ст. з'явилися перші банкірські доми (Медичі в Італії), купецькі гільдії Амстердаму, Венеції, Генуї, Мілану створили навіть спеціалізовані банки - "жиро-банки", які здійснювали безготівкові розрахункові операції між купцями .
Банківська справа у сучасному вигляді зародилася в період мануфактурної стадії капіталізму, коли виникли банкірські доми, які надавали кредит промисловим і торговим капіталістам під помірний процент. Наприклад, досить відомі банкірські доми - Чайльда в Англії, Ротшильдів у Франції, Фуггерів у Німеччині. Спочатку банки перебували у приватному володінні, а потім в 1694 р. було створено перший центральний акціонерний банк - банк Англії, який надавав комерційні кредити, а також мав право випуску банкнот та цінних паперів для оплати урядового боргу.
Перша спроба створення банків у Росії була зроблена у XVII ст. в 1665 р. у Пскові, коли воєвода Афанасій Ордин-Нащокін вирішив створити комерційний банк, однак ця ідея не була схвалена центральним урядом і банк так і не розпочав функціонувати. Поява першого російського банку відноситься до 1733 р., коли указом імператриці Ганни Іоанівни було створено Державний позичковий банк, який значною мірою функціонував як казенний ломбард.
У 1754 р. було засновано два банки - Державний позиковий банк для дворянства у Москві та у Санкт-Петербурзі - Купецький банк для кредитування купецтва. Однак ці банки швидко припинили свою діяльність, зіткнувшись з проблемою повернення кредитів. У 1772 р. поряд з банками з'являються спеціалізовані кредитні установи, що приймали внески до запитання і видавали позики або під заставу іпотеки (охоронні каси), або під заставу коштовних металів (позичкові каси). В 1769 р. у Санкт-Петербурзі та Москві було засновано Асигнаційний банк, а в 1786 р.- Державний земельний банк, також з'являються інститути довгострокового іпотечного кредитування. Отже, в цей період в Росії розпочинається формування банківської системи.
В Україні початок банківської діяльності було покладено в середині XVIII ст. Вона розвивалася одночасно з розвитком банківської системи Росії. У ті часи торгівля велась за готівку, а промисловість розвивалась, головним чином, за рахунок держави. В Україні поширення комерційного кредиту істотно запізнювалось порівняно із Західною Європою. Першими позичальниками були уряд і землевласник її. а в ролі кредиторів виступали підприємці-лихварі. В умовах натурального поміщицького господарства така діяльність давала можливість безконтрольно піднімати відсотки за кредит. Крім того, протягом 1769-1774 рр. Росія випустила в обіг паперові гроші-асигнації на суму 20 млн руб. Усе це і сприяло створенню казенних банків та банківських контор у провінції, які мали намір вдосконалити грошовий обіг в імперії та надавали позики.
Кредитна система в Україні була започаткована в 1781 р., коли Російський Асигнаційний банк відкрив свої банківські контори у Києві, Ніжині, Харкові, а в 1782 р - у Херсоні. У 1839 р. в Києві засновано місцеву контору комерційного банку, а в 1843 р. в Харкові - контору кредитного банку. Указом від 31 травня 1860 р. було створено Державний банк Росії, підпорядкований Міністерству фінансів, який займався емісією кредитних білетів і здійснював цілий ряд комерційних операцій. В Україні було відкрито його контори (в Києві, Харкові та Одесі і відділення в Полтаві). Крім того, в цей період в Україні функціонують філії або відділення ряду великих комерційних банків Російської імперії (Дворянський, Селянський, Промисловий) та налагоджується мережа ощадних установ, що акумулювали заощадження населення , засновуються банки органами місцевого самоврядування та меценатами.
Створення кредитної системи, скасування державної монополії на банки стали важливою передумовою розвитку капіталізму в країні, пожвавлення торговельних оборотів і зміцнення грошової системи.
Після реформи 1861 р. в Україні було створено ряд місцевих банків: 20 травня 1864 р. утворено Херсонський земський банк, що діяв на підставі принципу взаємного кредитування для надання довгострокових позик під заставу поземельної власності, 4 травня 1871 р - Харківський земельний банк, який видавав позики під заставу нерухомості в українських і російських губерніях.
У 1868 р. розпочав операції Київський приватний комерційний банк.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківське право» автора Костюченко О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зародження та еволюція банківської справи в Україні“ на сторінці 1. Приємного читання.
