• іншою людиною (сліди крові, мозкової речовини, волосся, волокна одягу);
• засобами вчинення злочину (сліди пороху, мастила);
• предметами обстановки місця злочину (частки ґрунтово-рослинного походження, скла);
• звіром, домашньою твариною (укуси, шерсть).
Стосовно освідування О. А. Подопригора та В. І. Ігнашин визначають сліди злочину як наслідки злочину, що виявляються в змінах зовнішніх характеристик стану тіла людини.
Таким чином, визначення метою освідування у кримінальному процесуальному законодавстві України встановлення слідів кримінального правопорушення відповідає потребам практичної діяльності, оскільки їх виявлення на тілі чи одязі конкретної людини може свідчити про: спробу проникнення на місце вчинення кримінального правопорушення; спробу його вчинення; виготовлення або підготовку знарядь; перебування особи в певному місці, зокрема й на місці події; характер дій, спрямованих на досягнення злочинного результату; контакт злочинця із жертвою злочину чи об'єктами злочинного посягання; боротьбу злочинця з потерпілим; характер дій, спрямованих на приховування кримінального правопорушення. Однак, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 242 чинного КПК України, установлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень можливе лише під час проведення судово-медичної експертизи.
Поряд з терміном "сліди кримінального правопорушення", важливого значення набуває визначення змісту поняття "особливі прикмети", оскільки в КПК його не розкрито. У криміналістичній літературі особливі прикмети нерозривно пов'язані з ученням про зовнішні ознаки людини, які характеризують зовнішню будову тіла людини[26]: особливості її голови й обличчя, статури, деякі функції її організму, а також прикмети одягу та інших речей, що постійно нею використовуються. На думку С. В. Мілюкова, особливе значення мають біологічні властивості людини, до яких належать: загальнофізичні особливості (раса, стать, вік); анатомічні (зріст, риси обличчя та інші); функціональні (постава, хода, міміка тощо), генетичні (кров, тканини тіла, потожирові речовини, що надають запах)[27].
Будь-яке матеріальне утворення, зокрема й людина, як стверджує В. Г. Хахановський, має певні якості. Фізичні якості, на думку цього автора, слід поділяти на два види:
• зовнішні (анатомічні) - характеризують будову тіла загалом та його частин. Зовнішні ознаки відображаються в матеріальних та ідеальних слідах. Матеріальні сліди при цьому - копії зовнішніх ознак, що утворюються внаслідок контакту й елементарного віддзеркалення. Ідеальні - розумові образи, що виникають у пам'яті людини після сприйняття ознаки;
• внутрішні (структурні) - характеризують будову тканин окремих органів, склад різноманітних виділень людського організму. Ці властивості відображаються зовні якісно-кількісними ознаками, які надають можливість установлювати групову належність порівнюваних зразків крові, волосся, виділень людського організму (поту, слини, сперми). Отже, фізичні якості людини є джерелом криміналістичної інформації.
За механічної взаємодії тіла людини з матеріальними предметами, продовжує зазначений науковець, відбувається елементарне відображення джерела, тобто копіювання зовнішніх контурів одного об'єкта чи його частин на іншому (наприклад, утворення слідів рук, ніг, зубів, губ та інших частин тіла людини)[28].
Ознаки зовнішності поділяють на власні та супутні. До власних належать елементи й ознаки зовнішності людини, що виявляються у процесі її життєдіяльності. Ці ознаки можуть стати особливими прикметами. Супутні ознаки визначають особливості та прикмети одягу, взуття, інших предметів, які носить людина при собі[29].
Особливі прикмети, на думку В. Ю. Шепітька, - це відмінні особливості, які мають цінність для ідентифікації людини за ознаками зовнішності (татуювання, родимки, шрами). Особливими прикметами Ю. Г. Торбін уважає ознаки зовнішності, що виникають і виявляються як відхилення від природної (нормальної) анатомічної та морфологічної будови й розвитку тіла людини, зовнішнього вияву функцій організму, які можна сприймати на чуттєвому рівні й надають можливість установлювати тотожність або пізнання конкретної особи в процесі розкриття й розслідування злочинів.
Особливі прикмети, що можуть виявлятися під час освідування, М. Г. Щербаковський поділяє на:
• особливості, аномалії анатомічної будови вроджені та набуті;
• особливості окремих елементів зовнішності;
• навички, що вказують на діяльність особи, яка підлягає освідуванню (проникнення до слизової оболонки вугільного пилу).
Водночас А. П. Шеремет особливі прикмети відносить до ознак будь-якого походження, які характеризують людину як живу динамічну систему, містяться на відкритих частинах тіла та привертають увагу з першого погляду своєю незвичайністю (формою, розміром, кольором).
З точки зору зазначеного автора, це різні анатомічні або функціональні ознаки й аномалії організму людини, що зрідка трапляються та вирізняються високою стійкістю. До них належать невідповідності розміру окремих частин тіла (рук, ніг, голови, носа тощо); кольорові аномалії, тілесні нарости, шрами, викривлення хребта, родимі плями, бородавки тощо[30].
На думку О. Г. Потапової, у кримінально-процесуальному законі визначення особливих прикмет необхідно розуміти вузько: як ознаки, що зрідка трапляються та є відхиленням від нормальної будови або стану (аномалії). Особливі прикмети - це індивідуальні ідентифікаційні ознаки особи, що не мають групової належності .
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дотримання прав учасників кримінального провадження під час проведення освідування» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мета і завдання проведення освідування за кримінальним процесуальним законодавством України“ на сторінці 2. Приємного читання.
