Розділ «Частина ІІ Правові, організаційні і методичні основи вивчення особи в кримінальному судочинстві»

Порівняно часто злочини, які скоєні неповнолітніми, супроводжуються елементами пустощів, що також знаходить своє відображення на місці події у вигляді розкидання товарів чи написів і зображень на стінах, підлозі тощо.

Відомості про предмет злочинного посягання, слідову картину, спосіб скоєння злочину, якщо вони зібрані і проаналізовані в сукупності, дають можливість побудувати вірогідний прогноз про особу злочинця, який скоїв злочин.

Деякі риси особи обвинуваченого можуть бути розкриті за допомогою таких процесуальних дій, як огляд місця проживання обвинуваченого, огляд місця його праці і навчання. Наприклад, речі в кімнаті обвинуваченого часто свідчать про його захоплення і здібності.

Важливі дані про особу обвинуваченого можуть бути встановлені при проведенні такої слідчої дії, як обшук. Виходячи з мети обшуку, його допустимо і необхідно здійснювати для виявлення і вилучення документів і матеріалів, в яких зберігаються відомості про факти, що характеризують особу обвинуваченого. Інформацію про таку особу можуть містити не тільки предмети, які підлягають вилученню (документи, листи, щоденники, магнітофонні і відеострічки, голограми, знята фотоплівка), а й предмети обстановки в квартирі, одяг, сам обшукуваний, члени його сім’ї, їх поведінка, психофізіологічні реакції, вислови тощо. Під час обшуку слідчий повинен звернути увагу не тільки на ті матеріали і документи, які негативно характеризують обвинуваченого, а й на ті, які свідчать про його позитивні якості (грамоти, дипломи, відзнаки, якими обвинувачуваного нагороджували). Останнє особливо важливе при проведенні обшуку у неповнолітніх, які в більшості випадків, визнаючи себе винними, не намагаються виставити себе у найкращому світлі. Щоденники, листи, фотографії, кіноплівка, відеоплівка, до яких обвинувачений має безпосередній стосунок, часто можуть відображати його погляди, нахили, переконання, інтереси, схильності, характер, смак, світогляд, коло друзів і знайомих; підкреслювати його особисті якості: аморальність, перебільшена самооцінка тощо.

Ефективність вивчення особи обвинуваченого в процесі обшуку значною мірою залежить від правильно організованого і вміло продуманого спостереження за ним в процесі обшуку.

У стані психічної напруги, що, як правило, властива для обшукуваних, відкрито виявляються певні якості і властивості їх характеру, темпераменту, вольові якості, здібність стримувати свої емоції тощо.

Додаткову інформацію про досліджувану особу можна отримати за допомогою розмов з обшукуваним у процесі проведення обшуку. Відповіді обвинуваченого на запитання слідчого, інших учасників обшуку дають уявлення про його інтелектуальні здібності, розум, винахідливість. Інколи обшукуваний висловлює ті чи інші думки, зауваження, які дають змогу судити про його світогляд, погляди, інтереси, потреби, соціально-психологічні особливості його особистості. Про позитивні якості обвинуваченого може свідчити добровільна видача здобутого злочинним шляхом.

Найпоширенішим способом отримання інформації про особу обвинуваченого є допит і передусім допит свідків. Коло таких у справах неповнолітніх особливо широке. До них належать батьки, родичі, сусіди по квартирі, педагоги, вихователі, товариші за місцем проживання, навчання або праці. Батьки та інші родичі обвинуваченого, які проживають разом з ним, можуть розповісти про уклад життя в сім’ї, про те, як проходило дитинство підлітка, як він розвивався, яка його поведінка вдома, про його нахили, звички, симпатії. При цьому рекомендується допитувати обов’язково обох батьків (якщо вони є). Допитуючи батьків, слід мати на увазі і те, що вони не завжди дають об’єктивні і правдиві показання в силу своєї зацікавленості. Тому в таких випадках потрібно широко використовувати показання сусідів, товаришів по дому, представників домоуправлінь і житлово-комунальних контор. Їх показання можуть дати важливі відомості про істинний стан справ у сім’ї обвинуваченого, про його поведінку, про те, з ким і де проводить своє дозвілля, про його зв’язки і знайомства.

Відомості, отримані від педагогів, особливо класних керівників, дають змогу слідчому глибше вивчити характер, нахили, здібності та інтереси обвинуваченого.

Якщо обвинувачений працював, то необхідно допитати його друзів по роботі, колег, осіб, яким він безпосередньо підпорядкований (майстер, бригадир) або за якими безпосередньо закріплений. Показання цих осіб важливі для з’ясування ставлення обвинуваченого до праці, своїх обов’язків, колективу тощо. Допитуючи свідків з представників адміністрації, де працював або вчився правопорушник, необхідно враховувати те, що не всі вони зацікавлені давати об’єктивні показання про причини скоєного злочину і умови, які до цього призвели. Це пов’язано з тим, що дехто з них за створення або допущення причин, а головне умов, які призвели до скоєння злочину, може нести адміністративну, дисциплінарну чи навіть кримінальну відповідальність.

Цінні відомості про самого себе, про умови, в яких він живе і працює, може розповісти сам обвинувачений, особливо неповнолітній. Хоч і вважають, що для підлітків більше, ніж для дорослих, властива чесність і справедливість, ефективність допиту неповнолітнього обвинуваченого з метою вивчення його особистості значною мірою залежить від знань слідчого в галузі психології неповнолітніх, вміння встановити з ним контакт у процесі допиту, а також зробити висновки в результаті сприйняття зовнішності допитуваного, його міміки, пантоміміки, інтонації голосу. Вже при проведенні першого допиту неповнолітнього обвинуваченого можна встановити: виявляє він несміливість, боязливість або, навпаки, самовпевненість і розпущеність. У сукупності з іншими даними такі спостереження і зауваження можуть допомогти з’ясувати особливості його винуватості чи невинності. Одяг, зачіска певною мірою є виразом звичок, смаків обвинуваченого, роду його занять. За зовнішнім виглядом в окремих випадках можна судити про стан його здоров’я, матеріальне забезпечення сім’ї тощо.

Вміло організований допит підлітка дає змогу отримати від нього докладну інформацію про його життя в сім’ї, стосунки з батьками, про навчання і працю, з’ясувати причини скоєного злочину і ставлення до вчиненої дії, визначити його захоплення і коло друзів.

Проведені дослідження показують, що за кримінальними справами про злочини, які скоєні неповнолітніми, відомості про підлітка фіксуються тільки в дещо розширеній анкетній частині протоколу допиту неповнолітнього обвинуваченого.

У процесі допиту неповнолітнього обвинуваченого слід мати на увазі те, що підлітки не завжди схильні розповісти правду про осіб, які негативно впливають на них, і тим більше про тих, хто втягнув їх у злочинну діяльність; неохоче розповідають про інтимний бік життя їхніх батьків, свою неуспішність у школі, порушення дисципліни, понесені покарання. Все це повинен враховувати слідчий при допиті неповнолітнього обвинуваченого, щоб отримати інформацію про його особистість, що найбільше відповідає дійсності.

Для допиту неповнолітнього обвинуваченого необхідно ширше залучати фахівців у галузі дитячої і юнацької психології. Спеціалісти в цій галузі знань не тільки подадуть слідчому і органу дізнання професійну допомогу для досягнення безпосередньої мети допиту, а й допоможуть розібратися в складній життєвій ситуації підлітка і створити йому відповідні умови для його виправлення.

Суттєві відомості про особу обвинуваченого можна одержати від потерпілого. Але при допиті потерпілого необхідно мати на увазі можливість його суб’єктивного підходу до пояснення обставин події, яку вивчають. Давання недостовірних показань потерпілим може пояснюватися різними мотивами: страхом, можливістю отримати матеріальну вигоду, почуттям помсти тощо. Тому його показання повинні оцінюватися в сукупності з іншими, вже дослідженими доказами та їх джерелами.

На основі аналізу слідчої практики можна запропонувати орієнтовний алгоритм (перелік) питань[5], які необхідно з’ясувати при допиті неповнолітнього.

І. Питання до заступника директора школи, ПТУз позакласної роботи, класного керівника (в школі, технікумі і ПТУ), куратора і старости академгрупи в вузі, вчителя, викладача, майстра виробничого навчання.

1. Коли і в якому віці обвинувачений вступив до навчального закладу (школи, ліцею, коледжу, гімназії, ПТУ, технікуму, інституту, академії, університету)?

2. Стан його здоров’я, психічний та інтелектуальний розвиток. Чи не спостерігаються у нього ознаки розумового відставання?