Розділ «Частина ІІ Правові, організаційні і методичні основи вивчення особи в кримінальному судочинстві»

Правові, організаційні і методичні основи вивчення особи в кримінальному судочинстві

Розділ 3

Комплексне вивчення особи обвинуваченого на досудовому слідстві: методологічні, правові, криміналістичні і психофізіологічні основи

3.1. Криміналістичні методи дослідження обвинуваченого

3.1.1. Методи одержання і кримінально-процесуального документування відомостей про особу обвинуваченого

Науково-технічні засоби у структурі людської діяльності виконують роль знарядь праці, які постійно вдосконалюються. На нинішньому етапі розвитку суспільства інформатизація, автоматизація та технізація соціальної діяльності стали необхідною передумовою її прогресу та розвитку. Кримінальне судочинство і діяльність його суб’єктів не є винятком. Тому впровадження різних за призначенням наукових методів і технічних засобів у процесуальну діяльність правоохоронних органів, пов’язану з доказуванням істини в кримінальних справах, є об’єктивною потребою юридичної практики. Вміле та законне застосування наукових методів і технічних засобів виявлення, збирання, дослідження й оцінки доказів та їх джерел сприяє повноті, об’єктивності і оперативності розкриття та розслідування злочинів.

Наукові методи і технічні засоби в кримінальному судочинстві — це криміналістична, оперативна і спеціальна техніка, яка застосовується для виявлення, фіксації, дослідження й оцінки доказів. У цьому плані вони є структурними елементами оперативної, слідчої, експертної, адміністративної, судової і взагалі правоохоронної діяльності. Разом з тим впровадження наукових методів і технічних засобів у структуру правоохоронної діяльності не є обов’язковим. Закон віддає перевагу іманентним (чуттєвим) засобам у структурі правоохоронної діяльності суб’єктів. Чуттєві засоби пізнання називаються органолептичними. Вони є суб’єктивними, а результати їх важко перевірити, що нерідко призводить до самообмови, неправдивих заяв і показів на допиті, а іноді до неправильної оцінки такої інформації на досудовому слідстві, а потім у суді. Саме для оптимізації процесу збирання криміналістичної інформації і достовірної оцінки її як доказів суб’єкт кримінального судочинства застосовує у своїй діяльності наукові методи і технічні засоби, які розширюють його пізнавальні можливості. Однак отримана у такий спосіб інформація, закріплена на матеріальних носіях (плани, схеми, креслення, фотознімки, фонограми, кінострічка, відеограми, магнітні диски тощо), не є самостійним джерелом доказів, а служить тільки додатком до протоколу слідчої дії.

Недооцінка ролі матеріальних джерел криміналістичної інформації, отриманих із застосуванням наукових методів і технічних засобів, не сприяє удосконаленню кримінального судочинства з таких причин:

• сучасні методи і науково-технічні засоби виявлення і фіксації об’єктів та явищ об’єктивного світу значно чутливіші і точніші порівняно з чуттєвими, що характерні як для суб’єкта (носія інформації) та джерела інформації, так і для дослідника доказової інформації;

• використання джерел інформації, отриманих технічними засобами, тільки як додатка до протоколу слідчої дії залишає за межами доказування оперативно-розшукову діяльність, більша частина якої здійснюється до порушення кримінальної справи або негласно на досудовому слідстві із застосуванням спеціальної техніки. Введення таких джерел інформації у процес доказування є складною процедурою, яка суперечить принципу негласності, закріпленому в Законі України “Про оперативно-розшукову діяльність”.

Усе це породило низку правових проблем, які тривалий час дискутуються вченими і практиками. Суть проблеми зводиться до допустимості застосування технічних засобів збирання і дослідження доказової інформації в кримінальному судочинстві.

Наукові методи і технічні засоби розслідування злочинів і використання отриманих результатів як джерела доказової інформації загальновідомі. Ці методи утворюють самостійний розділ науки криміналістики — криміналістичну техніку. У зв’язку з цим принципи застосування технічних засобів передусім стосуються тактичних рекомендацій, дотримання яких створює правові основи використання техніки, а результати, одержані з їх допомогою, вводять у процес доказування. Сукупність загальних положень називається допустимістю застосування криміналістичної техніки, або принципами. Останні не слід порівнювати з принципом допустимості у кримінальному процесі, суть якого зводиться до використання тільки таких засобів доказування, яким притаманна придатність “служити засобом отримання відомостей про факти, що підлягають встановленню”[3].

Криміналістичне поняття допустимості безпосередньо пов’язане з нормативно-процесуальним, оскільки останнє як обов’язкова умова кримінального процесу є і його методологічною основою. Допустимість застосування включає положення, які характеризують технічний бік криміналістичної техніки та методи її застосування, а саме: науковість, законність та етичність використання технічних засобів.

Принцип науковості характеризує придатність криміналістичної техніки, що використовується: об’єктивність інструментального відображення, достовірність і повноту відображення, відтворюваність і можливість перевірки результатів. Технічний засіб у своїй конструкції повинен реалізовувати об’єктивний закон (закономірність) природи або суспільства і відповідати останнім досягненням науки і техніки, бути надійним, точно і повно фіксувати результати.

Технічний засіб — це знаряддя праці, тому будь-який з них повинен розширювати пізнавальні можливості суб’єкта, бути ефективним, мати швидку дію та наочно відтворювати результати. Зазначене дає змогу сформулювати критерії допустимості технічних засобів для отримання криміналістичної інформації, а саме: в основі конструкції технічного засобу (приладу та ін.) повинна лежати об’єктивна закономірність, а правила застосування мають реалізовувати її у пізнавальній діяльності суб’єкта; технічний засіб повинен вирізнятися точністю і повнотою відображення, наочністю отриманих результатів; технічний засіб має характеризуватися певною замінністю та відтворюваністю результатів; технічний засіб повинен вирізнятися відносною простотою, надійністю і безпечністю в застосуванні.

Принцип законності. Законність технічного засобу характеризується правовим аспектом і свідчить про відповідність методів і прийомів використання технічних засобів для збирання криміналістичної інформації вимогам закону. Тому правий аспект допустимості називають спеціальним, тобто зафіксованим у законі. Спеціальна допустимість має три ступені: застосування технічних засобів і спеціальних знань є обов’язковим; застосування технічних засобів дозволено, тобто має альтернативний характер; застосування технічних засобів і отримані результати повинні бути відображені у протоколі слідчої дії.

У першому випадку законодавець зобов’язує слідчого використовувати спеціальні знання і технічні засоби для отримання інформації про певні обставини, що підлягають доказуванню, наприклад, для встановлення причин смерті, тяжкості тілесних ушкоджень, психічного стану обвинуваченого тощо (ст. 76 КПК України), за допомогою проведення судової експертизи, а також обов’язкової участі спеціаліста у слідчій дії, наприклад, при огляді трупа (ст. 192 КПК України), допиті неповнолітнього (ст. 168 КПК України).

У другому випадку законодавець тільки дозволяє застосування технічних засобів або застерігає об’єктивними і суб’єктивними умовами, такими, як “по можливості” або “може” застосовувати, тобто ставить технічні засоби в один ряд з органолептичними. Наявність технічних засобів значно розширює принцип повноти дослідження — що бачить озброєне оптикою око, того не можна пізнати навіть всіма органами чуття. Слідчий може застосовувати техніку, але не завжди зобов’язаний. “При проведенні різних слідчих дій слідчий вправі використовувати машинопис, звукозапис” (ст. 114 КПК України). Така регламентація технічних засобів у кримінальному судочинстві породжує багато дискусій не тільки в науці, а й у слідчій практиці, особливо при використанні у доказуванні інформації, знятої технічними засобами під час оперативно-розшукової діяльності, в стадії порушення кримінальних справ і проведення досудового слідства.

Принцип етичності. Етичність, як і законність, відображає правовий бік допустимості, але стосується тактичних прийомів і технічних методів (способів, методик) використання криміналістичної техніки. Принцип етичності означає допустимість використання таких технічних засобів, прийомів і способів (методик), які не суперечать існуючим нормам моралі й етики у правовій державі, не принижують честі і гідності громадян, виключають погрозу і насильство над особою та інші дії, які порушують конституційні права і свободи громадян.