Розділ «Частина ІІ Правові, організаційні і методичні основи вивчення особи в кримінальному судочинстві»

Проголошуючи людину вищою цінністю і закликаючи всіх і кожного до дбайливого і гуманного ставлення до неї, до суворої поваги її прав і законних інтересів, рекомендації криміналістики повинні протидіяти будь-яким проявам обману, неправди, формалізму, байдужості та інших дій стосовно людей, які потрапили в сферу кримінального судочинства.

3.1.2. Методи вивчення особи обвинуваченого під час досудового слідства

При розслідуванні злочинів збирання інформації про особу обвинуваченого є складовою і одним із основних завдань пошуково-пізнавальної діяльності органів дізнання і слідчого, яка здійснюється в формі проведення визначених законом процесуальних дій і оперативно-розшукових заходів. У цій діяльності, яка має на меті розкриття злочину і встановлення особи, котра його вчинила, використовуються різні за своїм призначенням методи і науково-технічні засоби. Адже викликані діями учасників злочину зміни в обстановці місця його вчинення як відображення елементів механізму цього злочину потребують певних аналітичних підходів для встановлення конкретних обставин. А стосовно кожного такого об’єкта пізнання необхідно застосовувати відповідну спеціальну технологію дослідження або методику виявлення і документування одержаних даних.

Пошуково-пізнавальна діяльність слідчого при розслідуванні злочинів за структурою досить складна і різнобічна. Як справедливо зазначає В. Коновалова, це пояснюється тим, що така діяльність потребує не лише кількісного розв’язання різнопланових розумових завдань, а й організації практичного використання їхніх рішень. Крім того, до характеристики діяльності слідчого і органів дізнання також належать її правові форми, які нормативно регулюються кримінально-процесуальним законодавством.

Правова регламентація процесуальної діяльності осіб, які здійснюють розслідування, її порядок, умови і методи, а також технічні засоби, що їх слідчий використовує для збирання доказів у широкому розумінні, зумовлені вимогами певних норм закону. Окремі їх види мають рекомендаційний характер щодо застосування, наприклад, методи фотографування, кінозйомки, звукозапису та ін. (ст. 85, 851, 852 КПК України). Інші є обов’язковими, зокрема порядок і способи встановлення причин смерті, визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності даних, що викликають сумнів стосовно його осудності, віку тощо (ст. 76 КПК України). Треті — лише згадуються як можливі у разі необхідності виконати вимірювання, скласти плани, креслення оглянутого місця події і окремих предметів (ст. 191 КПК України). Технічні засоби діяльності слідчого в широкому криміналістичному розумінні прийнято розглядати як пізнавальний чи допоміжний інструментарій, що включає: органолептичні й спеціально розроблені наукові прилади, пристрої і підібрані матеріали, а також прийоми і методи їх застосування для вирішення певних завдань при проведенні процесуальних дій. Таким чином, у розгорнутому вигляді структура процесу збирання інформації виглядатиме так, як показано на рис. 1.

Оскільки в посібнику розглядаються лише методи і науково-технічні засоби, які використовуються для збирання інформації з метою вивчення особи обвинуваченого, то надалі досліджуватиметься інструментарій для пізнання.

Рис. 1. Структура процесу збирання інформації

У криміналістичній науці методи дослідження доказів та їх джерел, у структуру яких включено технічні засоби, що розширюють пізнавальні можливості дослідника, називають науково-технічними або техніко-криміналістичними. Вони належать до окремих криміналістичних методів і широко застосовуються у слідчій і оперативно-розшуковій практиці. З їх допомогою органи досудового слідства і дізнання вводять у процес доказування близько половини криміналістичної інформації. В 60 % оглядів місць події беруть участь спеціалісти і помічники слідчого, які використовують техніко-криміналістичні методи збирання інформації.

Основу криміналістичного методу складає певна система структурних елементів, яка включає технічні засоби. Це зумовлено тим, що об’єктивні закономірності, на базі яких розроблені різні прилади і пристрої для здійснення різних видів практичної діяльності слідчого, працівника органу дізнання, судового експерта, визначають їхнє функціонально-практичне призначення. Як відомо, значна частина криміналістичної техніки запозичена з різних галузей науки та техніки і є загальною, тому що методи її використання в криміналістиці майже не відрізняються від методів застосування в материнських галузях. Люмінесцентні і металографічні мікроскопи, спектрографи і спектрофотометри, що застосовуються для дослідження доказів та їх джерел у кримінальних справах, не перетворюються на суто криміналістичні засоби і методи, оскільки їх використання залишається загальним. Разом з тим, спираючись на відповідні галузі знань, методи криміналістичних досліджень набувають своєї специфіки, суть якої визначається процедурою звернення, межами руйнування і знищення об’єкта, що базуються на суворому дотриманні процесуального закону. Так, при дослідженні малих кількостей речовин (шріт, фарба, краплина крові тощо) застосовують тільки такі методи, які дають змогу зберігати об’єкт для повторного дослідження, необхідність якого досить часто виникає в кримінальному судочинстві. Речовий доказ потрібно зберігати протягом усього розслідування, судового розгляду, до набуття вироком законної сили.

Метод пізнання чи фіксації його результатів включає як обов’язковий елемент певні технічні засоби, а саме — прилади, пристрої тощо, які нерідко служать основою для класифікації загальних наукових і окремих (спеціальних криміналістичних) методів. Так, за видами технічних засобів і особливостями їх застосування при розслідуванні злочинів (наприклад, фотоапарат, мікроскоп, комп’ютер) розрізняють групи методів, а саме: фотографічні, мікроскопічні, кібернетичні тощо. Для класифікації наукових методів (загальних і спеціальних) використовують закономірності фундаментальних наук: математики, фізики, хімії, біології тощо. Відповідно до цього методи називаються математичними, фізичними, хімічними, біологічними. До того ж у кожній їх групі може бути своя внутрішньогалузева класифікація. Фізичні методи поділяють на такі: оптичні, спектральні, люмінесцентні, рентгенографічні, електрографічні, атомно-абсорбційного аналізу тощо. Так, в основі спектральних методів — фізична закономірність розкладення видимого світла на атомарний спектр, а радіографічного — явище радіоактивності.

Іноді для поділу технічних методів збирання інформації застосовують здебільшого функціональне призначення або мету отримання зразків для експертного дослідження, наприклад, для виявлення невидимого тексту документа тощо. Таким чином, для класифікації методів збирання інформації використовують три засади: вид інструментарію; закономірності фундаментальних наук; функціональне призначення або мета застосування. В криміналістичній літературі окремі автори називають й інші класифікаційні ознаки, наприклад, суб’єкт діяльності, вид досліджуваного об’єкта, що дає змогу поділити окремі (спеціальні) методики на дактилоскопічні, виявлення слідів ніг, знарядь злому, фіксації чи дослідження слідів транспортних засобів тощо.

Усе це свідчить про те, що в криміналістиці єдиної класифікації методів збирання (отримання) інформації із застосуванням технічних засобів не існує.

Оцінюючи опубліковані класифікації методів, на наш погляд, заслуговує на увагу їх поділ за призначенням на два загальні види:

• методи пошуку, виявлення, фіксації і вилучення джерел інформації, що їх застосовують безпосередньо слідчий і орган дізнання;

• методи дослідження матеріальних відображень злочину, які долучаються до справи як речові докази.

Перший вид методів реалізується в ході слідчих дій і оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і закріплення їх матеріальних джерел — слідів рук, ніг, знарядь злому, пострілу, а також документування явищ, дій, процесів, пов’язаних з підготовкою, вчиненням злочину і маскуванням слідів. Цей вид різних за призначенням загальних і спеціальних методів у літературі іноді називають методами слідчої й оперативно-розшукової діяльності. Р. Бєлкін запропонував називати їх методами “польової криміналістики”.

Другий вид становлять здебільшого загальні і спеціальні аналітично-діагностичні методи, що використовуються під час попереднього та експертного дослідження. Ці методи в літературі називають лабораторними, науково-дослідними, або експертними. Всі ці назви умовні, оскільки в теорії і практиці розроблено предметні класифікації методів криміналістичних досліджень, в яких основою поділу вибрано вид судової експертизи: почеркознавчої, авторознавчої, трасологічної, судово-балістичної, портретно-криміналістичної тощо.

При розслідуванні злочинів значне місце у збиранні інформації займають органолептичні методи, зокрема візуальні. Психофізіологічну основу цих методів складають відчуття як результат реакції впливу матеріального середовища на орган тіла людини, де є чутливі нервові закінчення (рецептори). Викликані збудження передаються на нервову тканину і зрештою в мозок людини. Отже, відчуття — початкове джерело усіх наших емпіричних знань про явища, факти, події тощо. Відчуття забезпечує слідчому за допомогою органів чуттів сприйняття відповідної інформації при проведенні слідчих дій. За допомогою їх формуються уявлення (образи) про запах, колір, смак, температуру та різні властивості та якості предметів і явищ, що безпосередньо діють на органи чуттів. Відчуття є передумовою і підставою для складніших пізнавальних процесів (сприйняття, уявлення, мислення).

Почуттєві відчуття опосередковують усю діяльність слідчого, хоч би в якій формі вона виявлялася. Наприклад, під час огляду трупа його температура спочатку визначається на дотик — труп холодний чи теплий, шкіра суха чи волога. Ця початкова органолептична інформація є вихідним матеріалом для приблизного встановлення часу настання смерті і стадій розвитку посмертних трупних явищ.