Розділ «Частина ІІ Правові, організаційні і методичні основи вивчення особи в кримінальному судочинстві»

• метод розмови і спілкування.

Метод спостереження — це спеціально організоване, навмисне, цілеспрямоване сприйняття психічних явищ з метою вивчення суб’єкта, який їх викликав. Предметом об’єктивного спостереження є не самі непатологічні явища психіки обвинуваченого, а їх зовнішні прояви до, під час і після скоєння злочину. За допомогою цього методу можна встановити дані про особу: рівень її розвитку, наявність професійної підготовки, ставлення до праці, навчання, світогляд, моральні і вольові якості, наявність антигромадських поглядів, психічний стан тощо. Результати такого спостереження закріплюються в протоколах слідчих дій і стають доказами.

Метод аналізу результатів діяльності близький до методу спостереження і являє собою об’єктивне дослідження суспільних результатів діяльності досліджуваної особи. Цей метод дає уявлення про вміння, навички, звички людини, її ставлення до праці, інтереси та здібності. Застосовуючи зазначений метод, слідчий цілеспрямовано сприймає не процеси діяльності чи спілкування, а їх продукти, результати, до яких насамперед належать матеріальні сліди злочину. Таким чином, у галузі кримінального судочинства цей метод виступає як метод аналізу злочинної діяльності. Крім слідів злочину, як результати діяльності обвинуваченого для його вивчення можуть і повинні аналізуватися різноманітні письмові, звуко-, кіно- і відеодокументи, які ним виконані, продукти його наукової, художньої творчості, професійної діяльності тощо. Цей метод є складовою таких слідчих дій, як огляд місця події, предметів, трупа тощо.

Метод узагальнення незалежних характеристик може бути сформульований як збирання і узагальнення всіх можливих усних і письмових повідомлень, показань про досліджувану особу, отриманих від осіб, з якими вона спілкувалася або які спостерігали її в різний час і в процесі виконання різних видів діяльності. Таким чином, суть цього методу полягає в тому, що слідчий робить запити характеристик на обвинуваченого з різних місць, а також, проводячи допити, отримує неофіційні характеристики і на основі вивчення та узагальнення таких характеристик складає одну обґрунтовану характеристику. Метод узагальнення незалежних характеристик є методичною основою складання тієї частини обвинувального висновку, яка безпосередньо стосується суспільної небезпечності злочину і особи, форми вини, мотивів і мети злочину, психологічної характеристики обвинуваченого тощо.

Біографічний метод полягає у збиранні і вивченні слідчим даних біографічного характеру, які можуть бути одержані при допиті обвинуваченого чи інших осіб та міститися в різних документах (щоденниках, листах, архівних матеріалах, звітах, заявах, інтерв’ю, текстах виступів, доповідних записках, архівних кримінальних справах, обліках, автобіографіях, продуктах наукової і літературної творчості), виконаних самим обвинуваченим.

Метод експертних оцінок може застосовуватися в будь-яких випадках, особливо при вирішенні найскладніших питань. Процесуальною формою реалізації цього методу є інститут експертизи. Так, у вивченні особи обвинуваченого неабияк може допомогти здійснення судово-медичної, судово-психологічної, судово-психіатричної та інших експертиз.

Метод вивчення груп і колективів дає змогу встановити відомості про особу і роль обвинуваченого в конкретній групі чи колективі. Цей метод особливо ефективний при розслідуванні групових злочинів (організованої та “білокомірцевої” злочинності).

При використанні методу розмови і спілкування, який є складовою тактичних прийомів багатьох слідчих дій (допиту, відтворення обстановки та обставин події), слідчий своїми попередньо сформульованими питаннями спонукає обвинуваченого розкрити і описати обставини, які пов’язані зі скоєнням злочину. Результати використання цього методу фіксуються в протоколах слідчих дій.

Застосування методів вивчення особи обвинуваченого завжди нерозривно пов’язане з джерелом і засобами отримання відомостей про факти, що характеризують особу обвинуваченого. Значну частину відомостей про особу обвинуваченого можна одержати з документів, які вилучають, витребують, з них знімають копії або роблять виписки, а потім долучають до кримінальної справи. На практиці слідчі, особливо молоді, часто не знають переліку необхідних документів, у яких можуть міститися ті відомості, що їх цікавлять, а також не завжди знають, які дії потрібно проводити з такими документами, як їх вилучити, долучити до кримінальної справи оригінал чи зняти з нього копію тощо.

У результаті вивчення кримінальних справ і розмов з працівниками народних судів, а також опитуванням слідчих з’ясовано, що слідчі часто не знають важливості окремих документів (свідоцтва про народження, трудової книжки, документів про освіту) і порядку їх долучення до справи, інколи замість того, щоб зняти копію і зробити виписку, долучають до кримінальної справи оригінали цих документів. Внаслідок таких неправильних дій громадян позбавляють їх особистих документів, які їм необхідні в повсякденному житті, що створює для них певні труднощі. Як правило, в таких випадках вони змушені звертатися до державних органів і закладів для отримання дублікатів цих документів.

З метою подання допомоги слідчим при встановленні відомостей про факти, що характеризують особу обвинуваченого, і використанні отриманих відомостей для побудови тактики окремих слідчих дій у процесі розслідування, можна запропонувати відповідну методику. Особлива увага при цьому приділяється переліку необхідних документів і матеріалів, які є джерелами інформації про особу обвинуваченого. Цей перелік побудований на основі вимог чинного законодавства, постанов пленумів Верховного Суду і напрацьованої практики із встановлення доказів та їх джерел на досудовому слідстві і розгляді справ у суді.

Класифікація документів як джерел інформації подається з урахуванням дій слідчого при роботі з документами, матеріалами, в яких містяться відомості про факти, що характеризують особу обвинуваченого в процесі досудового слідства: ознайомлення і залучення оригіналу документа до кримінальної справи; ознайомлення з документом, зняття з нього копії і долучення його до кримінальної справи.

Одні матеріали, документи чи їхні копії безпосередньо необхідні при вирішенні питань, що пов’язані з притягненням особи до кримінальної відповідальності, припиненням кримінальної справи та встановленням необхідних відомостей про факти, визначенням міри покарання в суді тощо. Інші джерела відомостей про факти, що характеризують особу обвинуваченого, долучаються до кримінальної справи для повноти слідства і об’єктивності розгляду справи в суді. А з окремими з них слідчому необхідно ознайомитись у процесі слідства, щоб краще вивчити особу обвинуваченого і на цій основі вибрати оптимальні тактичні прийоми проведення слідчих дій.

Нижче наведено перелік документів і матеріалів, які повинні бути витребувані і долучені до кримінальної справи в оригіналі:

1. Характеристика: а) з місця навчання; б) з місця роботи; в) з місця проживання; г) зі спеціальних закладів, виправно-трудових установ (ВТУ).

2. Паспорт.

3. Приписне свідоцтво (райміськвоєнкомату)[4].

4. Посвідчення на право керування автотранспортом.

5. Довідка про судимість.

6. Довідка про житлові умови.