Розділ «Частина ІІ Правові, організаційні і методичні основи вивчення особи в кримінальному судочинстві»

7. Що потрібно зробити для перевиховання і виправлення обвинуваченого? Чи можливе його перевиховання без застосування кримінального покарання?

V. Питання до неповнолітнього обвинуваченого.

1. Характер перенесених захворювань.

2. Житлові умови. Матеріальна забезпеченість сім’ї. Стосунки в сім’ї, з сусідами, в навчальному закладі, на роботі.

3. Як часто відвідував лекції, бесіди на правову тематику? З якої причини не брав участі в цих заходах (не знав, не хотів, не цікавився)?

4. Як проводив вільний час? З ким спілкувався, випивав, скоював антигромадські проступки? Де брав гроші на випивку, наркотики?

5. Чи затримувався раніше органами міліції? Чи притягався до адміністративної відповідальності? За що, де і коли?

6. Яка виховна робота проводилась з ним і хто її проводив?

7. Чи притягався раніше до кримінальної відповідальності, де, за який злочин?

8. Чи перебував на профілактичному обліку, з якого часу, в якому райвідділі? Хто і як часто відвідував його з працівників органів правопорядку? Чи запрошували його на бесіди, хто, куди, про що говорили з ним, чому не виконував рекомендації?

9. Що заважає йому стати на шлях виправлення?

10. Причини скоєння злочину, за який він притягується до відповідальності. Хто втягував його в злочинну діяльність, пияцтво, вживання наркотиків?

11. Чи засуджує свою поведінку, чи має намір стати на шлях перевиховання?

Певне значення для отримання відомостей про факти, що характеризують особу обвинуваченого, має судова експертиза, яка призначається в тих випадках, коли неможливо обійтися без спеціальних показань осіб тієї чи іншої спеціальності. У справах про злочини неповнолітніх обов’язково необхідно здійснювати судово-медичну експертизу на предмет встановлення віку неповнолітнього обвинуваченого у тому разі, якщо відсутні документи, які підтверджують точний його вік (рік, місяць, місце народження), і відновити їх неможливо.

Стаття 76 КПК України передбачає обов’язкове здійснення судово-психіатричної експертизи для визначення психічного стану обвинуваченого в тих випадках, коли у слідчого виникають сумніви з цього приводу. Певні відомості про обвинуваченого, які розкривають особливості його особи, можна отримати при проведенні і таких слідчих дій, як відтворення обстановки та обставин події, очна ставка, пред’явлення для впізнання, виїмка тощо.

На слідчого покладаються обов’язки своєчасно і в повному обсязі затребувати всі письмові джерела інформації про обвинуваченого з метою його вивчення. Особливе місце серед вищезазначених документів займають характеристики, що їх затребують, як правило, з ЖЕК за місцем проживання правопорушника, з навчального закладу, в якому він вчиться чи раніше вчився, з місця роботи. Характеристики, які подані з різних колективів, не взаємовиключають, а уточнюють і доповнюють одна одну, в результаті чого є можливість сформувати думку про особу обвинуваченого в цілому. В зв’язку з цим необхідно, щоб ці характеристики були якомога змістовнішими і повними.

Якщо обвинувачуваний у скоєнні злочину не вчиться і не працює, характеристика на нього береться з останнього місця роботи чи навчального закладу, де він раніше навчався. Ці документи можуть дати відомості про те, з яких причин правопорушник залишив навчання чи роботу, на який період припадають зміни поведінки в гірший бік.

Згідно з нормами КПК України (ст. 65) доказами в кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, відомості про факти, що характеризують особу обвинуваченого, які встановлені в процесі проведення слідчим процесуальних дій і відображені в протоколах слідчих дій, висновках експертиз, документах, долучених до справи, належать до доказів у кримінальній справі. Результати спостережень за поведінкою обвинуваченого під час проведення слідчих дій не відображаються в процесуальних документах і тому не є доказами, а використовуються слідчим тільки з організаційно-тактичною метою. Те саме можна сказати і про дані, які не мають безпосереднього стосунку до події злочину, наприклад, висновки щодо особистих якостей обвинуваченого, отримані у результаті логічного аналізу, роздумів слідчого.

Не можуть бути віднесені до доказів і дані, які отримані оперативно-розшуковим шляхом, хоча інколи вони досить важливі для визначення спрямованості розслідування і вибору ефективної тактики проведення тієї чи іншої слідчої дії. Водночас слід зазначити, що оперативно-розшукові дані про особу обвинуваченого можуть стати доказами у кримінальній справі у тому разі, якщо буде можливість встановити осіб, від яких надійшла інформація, що відображена в оперативно-розшукових матеріалах, і буде можливість допитати їх як свідків.