Розділ «Частина ІІ Правові, організаційні і методичні основи вивчення особи в кримінальному судочинстві»

Органолептичні методи — це процедури, в яких основним інструментом є здебільшого органи чуттів (зору, слуху, нюху, дотику). Методи органолептичного сприймання інформації іманентні, а тому суб’єктивні, їх результати потребують корекції з урахуванням впливу суб’єктивних і об’єктивних чинників. Тому при використанні джерел особистої інформації, наприклад, під час допиту, пред’явлення для впізнання, експерименту тощо, необхідно встановлювати таке: хто і в якому стані спостерігав, в яких умовах зовнішнього середовища воно відбувалось.

Сьогодні в слідчій практиці поки що не існує приладів, які визначали б наявність запаху згорілого пороху в каналі ствола зброї та гільзах, знайдених на місці події, або запаху отруйної речовини тощо. Ці й інші подібні сліди поки що розпізнають і диференціюють за допомогою органів нюху, а наслідки відображають за допомогою словесного опису в процесуальних документах. Наприклад, у протоколі огляду зазначається наявність запаху, що відчувається в приміщенні, в якому виявлено труп; при огляді зброї і слідів пострілу описується наявність запаху в каналі ствола зброї або в гільзі.

Аналіз свідчить, що ці відомості, як і застосування органолептичних методів, не завжди відображаються в протоколах слідчих дій. Так, із вивчених 300 кримінальних справ лише в 30 % протоколів слідчих дій були зафіксовані дані органолептичного дослідження окремих об’єктів. Тому потрібно звернути увагу на недооцінку в практиці розслідування злочинів органолептичних можливостей органів чуттів.

Методи вимірювання поділяються на візуальні та інструментальні. Суть перших полягає у порівнянні сприйнятої величини з уявним образом відповідної метричної міри або будь-яким зразком. Такі вимірювання приблизні, результати їх виражаються термінами: високий, низький, середній, великий, вище середнього, нижче середнього тощо, що використовуються здебільшого при описі зовнішніх ознак людини. Приблизні вимірювання на місці події виконувати не рекомендується, а матеріальні джерела потребують точної кількісної фіксації.

Інструментальні методи вимірювання є трьох видів: контактні, безконтактні і комбіновані.

Суть контактного методу полягає в приведенні вимірювального засобу в контакт з об’єктом і визначенні його метричних характеристик за відповідною шкалою (метр, см, кг, см2 тощо). При проведенні слідчих дій ці методи і пристрої (масштабні лінійки, рулетки, складні метри, ваги та ін.) широко застосовуються для визначення розмірів предметів, слідів тощо.

Суть безконтактних методів вимірювання полягає в порівнянні одиниці вимірювання (масштабу) з оптичним зображенням вимірюваного об’єкта, наприклад, збільшеного мікросліду в полі мікроскопа зі шкалою окуляр-мікрометра. До безконтактних належать і фотографічні методи вимірювання, при застосуванні яких використовуються спеціальні фотоапарати і пристрої (масштабна лінійка, метр, глибинний масштаб тощо).

Для комбінованих методів вимірювання характерне те, що спочатку контактним або безконтактним способом вимірюють об’єкт, а потім його справжні розміри визначають за допомогою розрахунків. Метод має кілька варіантів, за одним з них об’єкт вимірюється безпосередньо і контактно, наприклад, ширина сліду нарізу на кулі масштабною лінійкою, штангенциркулем або безконтактно в мікроскопі окуляр-мікрометром, а потім вираховується її розмір. У другому випадку контактно вимірюється не сам об’єкт, а якась величина, закономірно пов’язана з вимірюваними параметрами. Так, вимірюють висоту предметів, визначаючи контактно довжину тіні об’єкта і кут розміщення джерела освітлення, за рахунок якого відкидається тінь. В криміналістиці відомий і метод визначення відстаней до віддалених об’єктів методом засічки двох точок. Для цього попередньо вибирають на місцевості дві точки і вимірюють контактно відстані між ними. Цей розмір (база вимірювання) відкладають у масштабі на планшеті і з кожної точки бази візують на віддалений об’єкт, а на планшеті будують у такий спосіб трикутник, в якому визначають розмір бази і двох прилеглих кутів. Потім за допомогою не дуже складних тригонометричних розрахунків обчислюють відстані до об’єкта, що розташований у вершині побудованого трикутника. Для спрощення розрахунків на місці пригоди З. Ломако запропонував кутовимірний визначник відстаней (КВВ)[6].

Зазначені вимірювальні методи дають можливість отримувати об’єктивну інформацію про факти і обставини злочину, які відображені в слідах на місці пригоди. Тому встановлення картини місця пригоди за допомогою різних вимірювань контактними, безконтактними і комбінованими методами сприяє фіксації в протоколі і на схемі місця події, а також відтворенню реальної матеріальної обстановки та її окремих деталей, що мають доказове значення в кримінальній справі.

Фотографічні методи отримання кількісної інформації мають переваги порівняно зі звичайними вимірюваннями, протоколюванням та іншими способами фіксації завдяки досить високій точності та об’єктивності відтворення. Фотографічні методи криміналістичної техніки поділяють на: фіксуючі, вимірювальні, контрастні, сигналітичні, кольоророзрізнювальні, стереоскопічні, голографічні, графічні, електрографічні, термографічні, радіографічні, кіно- і відеографічні.

Фіксуючі методи — це методи фотографічної фіксації слідчих дій, результатів оперативно-розшукових заходів. До них належать панорамний, стереоскопічний, сигналітичний, репродукційний, рефлексний, мікроскопічний способи фотографії. Їх слід відрізняти від видів фотозйомки місць події: орієнтовної, оглядової, вузлової і детальної. Методику виконання зйомок і застосування фіксуючих методів викладено в посібниках “Судова фотографія”. Репродукційний метод полягає в фотографуванні об’єктів, в основному документів (текстів, креслень, схем), звичайною або спеціальною апаратурою. Наприклад, для використання слідчим виготовлена спеціальна, проста за конструкцією репродукційна установка «Ялинка», а також РУ-1, РУ-2 та ін. У лабораторних умовах використовуються складніші репродукційні установки МРК, “Бєларусь”, “Спектромас”. Репродукцію документа можна отримати безпосередньо на фотоматеріалі без фотоапарата, рефлексним і контактним способом, ксерокопіювальними апаратами, фотопринтерами та іншими сучасними копіювальними засобами.

Фотографічні вимірювальні методи призначені для фіксації об’єктів слідів, події разом з метричною одиницею, наприклад, мірою довжини, часу. Так, поруч із виявленим слідом чи предметом кладуть масштабну лінійку, а у разі фіксації ділянок місцевості, приміщення, наприклад, при зйомці трупа, доріжки слідів ніг, транспортних засобів розміщують глибинний масштаб. Такі вимірювальні знімки фіксують ті деталі об’єктів, описання яких утруднено. Крім того, на місці події не завжди можна визначити зв’язок окремих предметів і слідів з подіями злочину. Нерідко доказове значення сліду виявляється значно пізніше проведення огляду, коли обстановка на місці події змінилася, певні її елементи, сліди, предмети втрачені або в протоколі точно не зафіксоване їх взаємне розташування. Вимірювальна зйомка дає змогу зафіксувати, а наприкінці за фотознімком точно відновити обстановку, розміри знятих предметів і відстані між ними.

У криміналістиці і судовій фотографії вимірювальні фотографічні методи поділяють на такі: планово-вимірювальні; перспективно-горизонтальні; перспективно-нахилені; стереофотограмметричні.

Планово-вимірювальний метод полягає у фотографуванні об’єкта при такому положенні фотоапарата, коли його оптична вісь перпендикулярна до предметної площини. Поряд з об’єктом зйомки (у знімальній площині) розміщають масштаб або фіксують відстань до об’єкта, і ці дані заносять до протоколу. Останнє дає змогу визначити необхідні розміри за фотознімком за допомогою розрахунків. Планово-вимірювальний метод іноді поділяють на масштабний і великомасштабний.

Перспективно-горизонтальний метод вимірювальної фотографії полягає в такому розташуванні фотоапарата, коли його оптична вісь є паралельною предметній площині. Метод застосовується при зйомці обстановки місця події для оглядової і вузлової зйомки. Як масштаб використовується масштаб-рулетка, фішки, розміщені на місцевості, квадратні масштаби, які називають найпростішими вимірювальними засобами.

Перспективно-нахилений метод вимірювальної фотографії відрізняється від двох перших тим, що фотоапарат можна розташувати під будь-яким кутом нахилу оптичної осі до предметної площини, що дає можливість здійснювати зйомку в обмеженому просторі (кімната, коридор, ванна). На місцевості розміщають глибинний масштаб — рулетку або метричний квадрат по центру внизу кадру. За такими знімками можна визначити відстань між предметами та їхні лінійні розміри тільки в просторі, де розміщується масштаб (зазвичай це горизонтальна площина). Для реалізації перспективно-нахиленого методу зйомки розроблено спеціальний фотоапарат ФСМ-1[7], при зйомках яким на негатив проектується метрична сітка, яка дає можливість за допомогою простих обчислень визначити справжні розміри зафіксованих на фотознімку об’єктів.

Стереоскопічний вимірювальний фотографічний метод є класичним, а його суть полягає в отриманні стереопари знімків і їх математичній обробці з метою встановлення справжніх розмірів. Метод широко використовують у геодезії, космонавтиці, військовій справі та інших галузях, де потрібно швидко і точно визначити відстань.

У 70-х роках ХХ ст. стереоскопічний метод був впроваджений у слідчу практику у вигляді стереофотограмметричного методу зйомки місць дорожньо-транспортних пригод. Метод було реалізовано у вигляді пересувної установки, де стереокамеру “МК-120” було змонтовано на шасі автомобіля УАЗ.

На місці події перспективно-горизонтальним методом виготовляють кілька знімків-стереопар, які розміщують на столиках спеціального приладу “Технокарт” (стереокомпаратор), і оператор в автоматичному режимі викреслює масштабний план місця події. Використання цього методу до мінімуму скорочує час огляду (до 35 хв.), причому будь-які розміри предметів, відстані можна отримати на вимогу слідчого, суду у вигляді метричного фотознімка і довідки спеціаліста.

Сигналітичний метод — це зйомка живих осіб за спеціально розробленими правилами з пізнавальною метою, а також для їх ідентифікації та створення криміналістичних реєстрів злочинів. Стандартним апаратом зйомка здійснюється на відстані 1 м (у масштабі 1:19), а знімки, які виготовляють у фас (вид спереду) і профіль (вид збоку), — в 1/7 природної величини.