Розділ «Про належність і допустимість доказів»

Обов’язковою умовою законності НС(Р)Д — негласне отримання зразків є зазначення у клопотанні слідчого, прокурора про надання дозволу на негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, а в ухвалі слідчого судді — відомостей про конкретні зразки, які планується отримати.

Проведення огляду або обшуку в іншому місці, ніж зазначено в ухвалі

Якщо обшук або огляд проведений в іншому житлі чи володінні особи, ніж у тому, яке зазначене в ухвалі про надання відповідного дозволу, — то це підстава для визнання одержаних фактичних даних недопустимими як докази.

В літературі наводиться приклад, за яким в ухвалі слідчого судді про обшук не був вказаний транспортний засіб, в якому знайшли метадон і опій. Оскільки ухвала містила вказівку на обшук квартири, а транспортний засіб не був зазначений, суд визнав одержані фактичні дані недопустимими як доказ.

Прикладом порушення суттєвих умов дозволу на проведення процесуальних дій є здійснення такої дії за іншою адресою, ніж зазначена в ухвалі слідчого судді, а також проведення дії, яка є іншою, ніж та, на яку отримано дозвіл.

Так слідчий одержав ухвалу на проведення візуального спостереження за автомобілем. Оперативні працівники детально описали, куди заходили підозрювані і чим займались поза межами автомобіля. Фактично було проведено спостереження за особою, що ухвалою слідчого судді не було передбачено. Як на підставу його проведення було вказано на постанову слідчого. Суд визнав, що така постанова не відповідає вимогам ст. 251 КПК, а одержані докази є недопустимими.

Недотримання строків дії ухвали

Поширеними є порушення суттєвих умов, які полягають у недотриманні строків дії ухвали про дозвіл на обшук житла, а також вимоги щодо можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи лише один раз (п. 1 ч. 2 ст. 235 КПК та ч. 1 ст. 235 КПК).

Відповідно до ст. 269 КПК НС(Р)Д у вигляді спостереження може проводитись за особою, місцем або річчю, при цьому лише слідчий суддя апеляційної інстанції може надавати дозвіл на проведення такої дії, як спостереження за особою.

Слідчий суддя, надаючи дозвіл на проведення спостереження за річчю у публічно доступних місцях, не визначив ані початок її проведення, ані строк, на який надається дозвіл, що є істотним порушенням вимог ст. 251 КПК.

У постанові не було обґрунтовано неможливість отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб, без надання дозволу на проведення НС(Р)Д, що також є порушенням вимог КПК. У цьому випадку потрібно також керуватися й Інструкцією «Про організацію проведення негласних (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні».

Порушення при проведенні спостереження

Згідно з ч. 2 ст. 269 КПК та п. 1.11.11 вищезазначеної Інструкції при проведенні спостереження за річчю у публічно доступних місцях оперативні підрозділи можуть проводити фіксацію дій певних осіб лише в момент контакту із річчю, зазначеною в постанові слідчого. Подальше спостереження за особою потребує наявності ухвали слідчого судді Апеляційного суду[74].

У схожій ситуації в іншій справі захисник подав 46 клопотань про визнання доказів недопустимими, оскільки спостереження за особами велося на підставі постанови слідчого, а не слідчого судді Апеляційного суду.

Реалізація принципу «отруєне дерево дає отруєні плоди»

У конкретній справі захист вважав недопустимими доказами протокол добровільної видачі диктофону, протокол огляду цього диктофону та прослуховування аудіозапису розмови, USB-флеш-накопичувача з копією запису, зробленого хабародавцем.

Ці докази є недопустимими тому, що сам диктофон, на який було записано розмову, суду не надано і USB-флеш-накопичувач, на якому зафіксовано розмову, для відповідного дослідження експерту не направлявся.

З показань вбачається, що розмову з К. записано з власної ініціативи заявника, ще до звернення із заявою про злочин до відповідних правоохоронних органів.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні № 12-рп/2011, такі докази є недопустимими.

Самостійне збирання та фіксація доказів за допомогою технічних засобів не уповноваженою на те особою поза межами встановленої законом процесуальної процедури дає підстави для визнання доказів недопустимими.