Розділ «Про належність і допустимість доказів»

Катування

За п. 2 ч. 2 ст. 87 КПК суд зобов’язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження, або погрози застосування такого поводження. Заборона катувань чи іншого нелюдського поводження не знає винятків, а отже, право на повагу до гідності є абсолютним. Держава зобов’язана провести ефективне офіційне розслідування на підставі обґрунтованої скарги про неналежне поводження. Справа «Лабіта проти Італії», справа «Салман проти Туреччини», справа «Спінов проти України», справа «Живіцький проти України», справа «Алексахін проти України» та інші засвідчують, що катування та нелюдське поводження і безпосередньо ст. 3 КЗПЛ знаходяться в центрі уваги ЄСПЛ.

А. В. Панова висловила позицію, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. 206 КПК слідчий суддя, суд при отриманні заяви має доручити провести дослідження фактів, викладених у ній. У вказаних випадках, на її думку, така заява повинна вноситись в ЄРДР і перевірятись шляхом проведення досудового розслідування. Доручення ж перевірки прокурору не є ефективним способом захисту і не відповідає чинному законодавству[75]. Адвокатам вигідно підтримати таку позицію, оскільки вона посилює як гарантії адвокатської діяльності, так і права підозрюваного та обвинуваченого.

Адвокати повинні добиватись перевірки заяв про катування. Наприклад, у випадку визнання недопустимим слідчого експерименту Верховний Суд у постанові № 51-893км18 від 19.04.18 р. вказав: «із матеріалів кримінального провадження убачається, що в суді першої інстанції ОСОБА_3 повідомив про застосування до нього працівниками міліції недозволених методів слідства, внаслідок чого він змушений був себе оговорити. Для перевірки вказаних тверджень місцевий суд двічі направляв запити до прокуратури Одеської області з вимогою провести відповідну перевірку (т. 3 а.к.п. 36, 82)».

У подальшому місцевий суд, не отримавши результати вказаної перевірки, 25.01.16 р. постановив обвинувальний вирок і лише 03.02.16 р. до цього суду надійшов лист-відповідь прокуратури Одеської області від 27.01.16 р. про відсутність підстав для проведення такої перевірки (т. 3 а.к.п. 100).

На ці порушення не звернув уваги апеляційний суд, не усунув їх та не забезпечив проведення відповідної перевірки вказаної заяви в установлений законом спосіб, що суперечить усталеній практиці ЄСПЛ, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності проведення ефективного офіційного розслідування скарг особи про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб’єктів владних повноважень (справи «Вергельський проти України» та «Яременко проти України»).

Між тим за результатами такої перевірки, здійсненої шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування, по суті визначається допустимість такого доказу, як слідчий експеримент із ОСОБА_3, під час якого здобуті, зокрема, речові докази в цьому кримінальному провадженні (молоток, вилучений із громадського туалету, на який вказав ОСОБА_3, тощо).

За таких обставин рішення апеляційного суду як таке, що постановлене з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Потрібно мати на увазі, що обвинувачення намагається використати слідчий експеримент з метою протягнути показання, які на слідчому експерименті дав обвинувачений, всупереч вимогам ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд «не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Ось уривки із захисних промов адвоката, де захисник критикує таку позицію обвинувачення:

ШАНОВНІ ПРИСЯЖНІ!

У першу чергу я звертаюсь до Вас. Бо держава, нічого не зробивши для Вашої підготовки до майбутніх процесів, поклала на Вас величезну відповідальність за долю людей, які тепер сидять на лаві підсудних. І якщо суд буде несправедливий, якщо Ви ухвалите вирок людям, щодо яких у Вас є сумніви відносно їх вини, то Ви надовго втратите спокійний сон і Вас роками будуть мучити докори сумління за неправедний вирок.

І якщо хтось скаже Вам, що помилку можуть виправити в апеляційному або навіть Верховному Суді, не вірте цьому. Бо в першу чергу це буде Ваша помилка. І це Вашими руками будуть неправедно засуджені люди. Ви перша та остання інстанція, де присутні у складі суду представники народу. А далі тільки професійні люди, які залежать не тільки від своєї суддівської совісті.

У нашому судовому процесі головуючий вже висловлювався, що Ви без сторонньої допомоги не зможете розібратись у складностях кримінального процесу. Але це не так.

Для того щоб розібратись у найважливішому, кардинальному питанні справи — питанні, чи винні люди, які сидять на лаві підсудних, непотрібне знання закону. У цивілізованому світі присяжні самі, без професійних суддів, вирішують питання вини, і там теж вони не мають юридичної освіти. Щоб вирішити питання вини людей, які сидять на лаві підсудних, Вам достатньо скористатись своїм життєвим досвідом, а він у Вас є, і здоровим глуздом.

Ми, адвокати, спостерігали, з якою напруженою увагою ви дивились відеозапис так званого слідчого експерименту, де один з обвинувачених у кабінеті слідчого розповідав про вбивство, яке на його очах вчинив другий обвинувачений. Потім його посадили в «автозак», як в народі називають автомашину, в якій перевозять арештованих, та привезли на місце гаданого злочину.

Якщо би це був справжній слідчий експеримент, то прокурор мав би право провести відтворення дій, обстановки злочину, здійснити необхідні досліди, провести вимірювання і скласти плани та схеми. Отже, обвинуваченого повинні були не везти в закритому без вікон «автозаку», а посадити в автомашину, щоб він показував дорогу до місця злочину. Ви спостерігали місце на дорозі, куди привезли обвинуваченого, і бачили той «автозак».

Після цього обвинуваченого пристебнули кайданками до співробітника міліції і той повів його на місце гаданого злочину. І ніякий це не слідчий експеримент. Бо одержано не викривальну інформацію від обвинуваченого, а тільки показано слідством місце, де було знайдено труп. І обвинувачений так і не підтвердив, що це саме те місце, де відбулося вбивство.

Отже, це слідчі, а не обвинувачений, Вам продемонстрували дорогу до місця, де було знайдено труп. І слідство, насправді, так і не встановило, де було здійснено вбивство: на тому місці, де було знайдено потерпілого, чи його, вже мертвого перенесли на це місце. Що стосується пояснень, наданих під час слідчого експерименту в кабінеті слідчого і на гаданому місці злочину, то вони є очевидно недопустимим доказом, і прямо суперечать ч. 4 ст. 95 КПК, яка встановлює правило, що «суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них».

ШАНОВНІ ПРИСЯЖНІ!

Ви знаєте, що захист подавав клопотання про визнання слідчого експерименту таким, що не може бути використаний як доказ. Професійні судді переконали Вас, що це питання потрібно вирішувати у нарадчій кімнаті при підготовці і ухваленні вироку.