Розділ V. Злочини проти порядку експлуатації військової техніки

Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

Так, військовий місцевий суд Запорізького гарнізону визнав винним і засудив за ч. 1 ст. 415 КК В., який на закріпленому за ним автомобілі (технічно справному) їхав другорядною дорогою. Виїжджаючи на головну дорогу, він не пропустив автомобіль, що рухався головною дорогою, унаслідок чого сталося зіткнення автомобілів і водій К. отримав тяжкі тілесні ушкодження. Мотивуючи обвинувачення, суд відзначив, що В. порушив вимоги пп. 1.5 та 16.11 Правил дорожнього руху[36].

Одні криміналісти вважають, що поведінка водіїв транспортних засобів при вчиненні цього злочину визначається правилами, закріпленими не тільки у певних нормативних актах, а й у загальноприйнятих неписаних правилах обережності[37]. Вони стверджують, що в нормативних актах, якими б докладними вони не були, неможливо передбачити всі можливі правила поведінки водіїв.

Проте, на думку інших криміналістів, рух транспортних засобів здійснюється тільки згідно з «писаними» правилами. Тому при притягненні до відповідальності за цей злочин в обвинувальному висновку та вироку мають називатися конкретні статті правил, статутів, інструкцій, які порушені. На це звертає увагу судів Пленум Верховного Суду України в п. 3 постанови від 23 грудня 2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Особливість бланкетних диспозицій полягає у тому, що вони відсилають до нормативних актів інших галузей права (адміністративного, трудового, цивільного тощо).

Рух бойових, спеціальних чи транспортних машин часто здійснюється в особливих умовах при виконанні бойових завдань. У переважній більшості випадків це відбувається не на дорогах, магістралях чи вулицях, а в умовах бездоріжжя, в лісі, полі, болотистій місцевості тощо. Тому, крім Закону України «Про дорожній рух», у Збройних Силах України діють спеціальні військово-нормативні акти, які регламентують водіння військової техніки в умовах бойової обстановки, під час навчань тощо.

Порушення правил експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини є другим видом діяння, поряд з водінням, про що говориться в диспозиції ст. 415 КК. Воно в першу чергу може виражатися у невиконанні водієм технічних умов експлуатації транспортного засобу, порушенні правил розміщення грузів, бойової техніки та їх закріпленні, порушенні умов, за яких заборонено експлуатацію транспортного засобу. Ці умови стосуються основних вузлів, механізмів та обладнання транспортного засобу, які забезпечують безпеку їх руху, тобто стосуються технічного стану транспортного засобу, який повинен відповідати вимогам стандартів, правил технічної експлуатації, інструкцій та іншої нормативно-технічної документації.

Однак не всі порушення правил експлуатації можуть бути кваліфіковані за ст. 415 КК, зокрема такі порушення, які забезпечують безпечні умови праці при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт, пов’язаних з ремонтом, обслуговуванням, заправкою транспортних засобів і т. п. Виконання цих робіт не пов’язано з безпекою руху та експлуатацією транспорту. Тому лише порушення правил експлуатації транспорту, яке пов’язане з безпекою руху транспортних засобів, може кваліфікуватись за цією статтею.

Крім цих порушень правил експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що їх, як правило, припускаються водії зазначених транспортних засобів, під порушення правил експлуатації підпадають й інші діяння, котрі, як правило, вчиняють службові військові особи, відповідальні за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.

До таких порушень належать: випущення у рейс технічно несправної машини; допущення до керування машиною водія в стані сп’яніння; передавання керування машиною іншим військовослужбовцям, які або не мають, або позбавлені права керувати транспортним засобом, грубе порушення режиму роботи водія (унаслідок хвороби, перевтоми тощо). Це може бути допущення до керування водія, який не має прав певної категорії, або випущення в рейс з важкими умовами руху водія, кваліфікація і досвід якого не відповідають підвищеним вимогам, тощо.

Слід мати на увазі, що названі порушення правил експлуатації, випущення в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів не виділені в окремий склад військових злочинів на відміну від злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту (розділ ХІ КК), де є окрема стаття 287 «Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення правил їх експлуатації».

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є наслідки. Відповідальність диференційовано залежно від тяжкості наслідків. У ч. 1 ст. 415 КК говориться про заподіяння середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень або смерті потерпілому, в ч. 2 — про загибель декількох осіб. Характер тілесного ушкодження визначає судово-медична експертиза відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених 17 січня 1995 р.

Причинний зв’язок між діянням і наслідками є третьою ознакою об’єктивної сторони. Для встановлення причинного зв’язку важливо з’ясувати характер порушення, яке в конкретній обстановці створило реальну можливість настання зазначених наслідків. Труднощі при встановленні причинного зв’язку виникають тоді, коли шкідливі наслідки настали унаслідок декількох причин. Це можуть бути порушення з боку інших учасників руху, особливості дорожніх умов, погоди чи транспортного засобу тощо. Якщо буде встановлено, що тяжкі наслідки знаходяться в причинному зв’язку з порушеннями правил безпеки руху та експлуатації, що їх припустилися інші особи, то виникає питання про їх відповідальність.

Установлення причинного зв’язку при випущенні в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або іншому грубому порушенні правил їх експлуатації, яке вчиняють службові військові особи, має певні особливості. Причинний зв’язок тут має не прямий (діяння — наслідок), а опосередкований характер. Шкідливі наслідки у цих випадках спричиняються не безпосередньо винною особою, а іншою особою — водієм, який керує технічно несправним транспортним засобом.

Суб’єктивна сторона цього злочину, її окремі ознаки не вказані в диспозиції статті. Характер вини у цьому злочині відзначається складністю його об’єктивної сторони, яка характеризується діянням, наслідками та причинним зв’язком між ними. У зв’язку з цим слід встановлювати психічне ставлення винної особи до факту порушення правил і суспільно небезпечних наслідків.

Психічне ставлення винної особи до порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту може виражатись як в умислі, так і необережності.

Установлення форми вини до діяння є певним етапом визначення вини відносно тяжких наслідків. Тут існує певна залежність між ними. Крім того, це має важливе значення для характеристики небезпечності злочину і особи злочинця, що враховується судом при призначенні покарання. Важливо також встановити вид умислу чи необережності відносно діяння.

Судова практика свідчить про те, що порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту може бути вчинено лише з прямим умислом або через злочинну недбалість. При прямому умислі винна особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, розуміє його протиправність і бажає вчинити це діяння.

Злочинна недбалість відносно факту порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту має місце тоді, коли особа не усвідомлює факту порушення правил, хоча повинна була і могла їх усвідомлювати. Такі порушення часто трапляються через неуважність водія при керуванні транспортним засобом.

Наслідки злочину, які є обов’язковою ознакою його об’єктивної сторони, можуть бути інкриміновані особі лише за умови, якщо вона спричинила їх через необережність. Про це говориться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Цей злочин і деякі інші транспортні злочини мають розглядатися як необережні.

При вирішенні питання про форму вини до наслідків слід додавати те, з якою формою вини сталося порушення правил.

При злочинній самовпевненості водій передбачає можливість настання тяжких наслідків. Вольовий момент стосовно тяжких наслідків полягає у легковажному розрахунку на свій досвід, знання, надійність транспортного засобу, поведінку інших осіб тощо. На його думку, ці обставини здатні відвернути тяжкі наслідки. Проте такі розрахунки виявилися легковажними і тяжкі наслідки настали.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)» автора Карпенко М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ V. Злочини проти порядку експлуатації військової техніки“ на сторінці 4. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи