Розділ V. Злочини проти порядку експлуатації військової техніки

2. Те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або смерть потерпілого, —

карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

Об’єктом даного злочину є відносини, що забезпечують порядок поводження з предметами, які становлять підвищену небезпечність для оточуючих.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується трьома ознаками: 1) діянням; 2) наслідками; 3) причинним зв’язком між ними.

Діяння виражається в порушенні правил поводження з цими предметами. Це може виражатися в порушенні порядку зберігання, обслуговування, ремонту, використання за цільовим призначенням тощо. Диспозиція розглядуваної статті є бланкетною. Тому для вирішення питання про порушення правил поводження з предметами, які становлять підвищену небезпечність для оточення, слід установити, які конкретно норми правил, інструкцій, статутів порушено і в чому виражалися ці порушення.

Так, військовий суд Запорізького гарнізону засудив військовослужбовця Сошка А., який під час виконання обов’язків розводящого часових порушив вимоги статей 13, 16 Статуту внутрішньої служби та наказ командира військової частини «Про заходи безпеки при порушенні правил поводження зі зброєю при виконанні обов’язків вартового», які забороняють без необхідності досилати патрон в патронник. Він не виконав цього припису і під час руху на пост дослав патрон у патронник, а потім автоматом ударив в огорожу і непомітно для себе зняв запобіжник у автомата. Сошко А. почав грати з іншим військовослужбовцем у гру «руська рулетка». Думаючи, що його автомат на запобіжнику, він направив його у бік Ш. і натиснув на спусковий курок. Стався постріл, унаслідок якого було смертельно поранено Ш. Сошка А. було засуджено за ст. 2451, п. «б», КК 1960р. (ст. 414 КК 2001 р.)[35].

Наслідками цього злочину в диспозиції статті названо тілесні ушкодження. Згідно з чинним законодавством розрізняють легкі тілесні ушкодження, ушкодження середньої тяжкості і тяжкі тілесні ушкодження.

Причинний зв’язок між порушенням правил і настанням наслідків є обов’язковою ознакою складу цього злочину. У необхідних випадках для встановлення причинного зв’язку призначається експертиза.

Суб’єктивна сторона злочину визначається залежно від змісту його об’єктивної сторони. Тут потрібно встановлювати психічне ставлення особи як до порушення правил поводження з цими предметами, так і щодо їх наслідків. Правила можуть порушуватися з прямим умислом або із злочинною недбалістю.

При прямому умислі винна особа усвідомлює, що вона порушує правила поводження з предметами підвищеної загальної небезпечності і це створює загрозу життю та здоров’ю людей, оточуючому середовищу. Особа усвідомлює суспільну небезпечність і протиправність свого діяння і бажає цього.

Злочинна недбалість має місце у випадках, коли особа не розуміє факту порушення правил поводження з цими предметами внаслідок неуважності або через те, що забула вчинити певні дії, або порушила послідовність вчинення тих чи інших дій. При цьому вона повинна була і могла передбачити, що порушує певні правила.

Що стосується наслідків, то відносно них у цьому злочині можлива лише необережність. При злочинній самовпевненості особа передбачала можливість заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, але легковажно розраховувала на їх відвернення. При цьому винна особа розраховує на власний досвід, сили, поведінку інших осіб або інші обставини, які об’єктивно здатні відвернути спричинення тілесних ушкоджень. При злочинній недбалості винна особа не передбачає можливості спричинення тілесних ушкоджень, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Отже, при вчиненні цього злочину можливі такі комбінації форм вини. Можливий прямий умисел до факту порушення правил поводження з предметами, що становлять підвищену небезпечність для оточуючих, і необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) відносно наслідків цього діяння. У таких випадках має місце складна (подвійна) форма вини: умисел до діяння і необережність до наслідків.

Крім того, можливі злочинна недбалість щодо порушення правил поводження із зазначеними предметами і речовинами та злочинна недбалість відносно наслідків.

Виникає запитання: яким у цілому слід визнавати цей злочин? Ураховуючи, що вирішальним у цьому злочині є психічне ставлення особи до суспільно небезпечних наслідків (воно може бути тільки необережним), цей злочин у цілому визнається необережним.

Якщо буде встановлено, що винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки (тілесні ушкодження) і бажала їх настання або свідомо допускала це, то такі дії слід кваліфікувати за статтями чинного КК, які передбачають відповідальність за умисне тілесне ушкодження.

Суб’єктом цього злочину є військовослужбовець, який володіє зброєю, бойовими припасами, вибуховими, радіоактивними та іншими предметами, що становлять підвищену небезпечність для оточуючих. Суб’єктами можуть бути і ті військовослужбовці, які мають доступ до зазначених предметів під час охорони, перевезення, зберігання, ремонту чи обслуговування.

Частина 2 статті як кваліфікуючі ознаки передбачає заподіяння тілесних ушкоджень декільком особам або смерті потерпілому.