Розділ VIII. Військові злочини у сфері службової діяльності

У касаційній скарзі Л., стверджуючи, що він засуджений необґрунтовано, оскільки його вину у перевищенні влади не доведено, просив скасувати вирок і закрити справу за відсутністю в його діях складу злочину.

Ознайомившись із матеріалами справи, викладеними в касаційній скарзі, доводами та міркуваннями прокурора про необхідність її задоволення, військова палата Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга має бути задоволена з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КК злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

Кримінальна відповідальність за перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень, передбачена п. «а» ст. 2542 КК, настає лише в тому разі, коли ці дії завдали істотної шкоди.

Як вбачається з постанови про притягнення Л. як обвинуваченого та обвинувального висновку, підсудному не ставилося у вину те, що його дії завдали істотної шкоди. За таких обставин у діях Л., описаних у зазначених процесуальних документах та у вироку, немає складу злочину, передбаченого п. «а» ст. 2542 КК, і він засуджений за цим законом необґрунтовано. У зв’язку з викладеним, а також беручи до уваги те, що вчинене Л. не містить складу будь-якого іншого злочину, військова палата Верховного Суду України вирок скасувала, а справу закрила на підставі п. 2 ст. 6 КПК[64].

Питання про те, що необхідно розуміти під тяжкими наслідками, вирішується у кожному випадку, виходячи з конкретних обставин справи з урахуванням заподіяної злочином шкоди. У разі, якщо спричинена злочином шкода має матеріальний характер, то такою, що заподіяла тяжкі наслідки, визнається шкода, яка у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (див. п. 2 примітки до ст. 423 КК).

Під зброєю слід розуміти предмети, призначені для ураження цілі, тобто вогнепальну зброю, у тому числі гладкоствольну, а також холодну зброю.

Під застосуванням зброї треба розуміти як безпосереднє її використання для ураження живої цілі, так і погрозу її застосування. Погроза у цьому разі може полягати як у приведенні зброї до бойового становища, так і в її демонструванні, що свідчить про реальну можливість її негайного використання.

Обов’язковою умовою кваліфікації вчиненого за ч. 3 є незаконність застосування зброї. Згідно з вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосування зброї допускається лише у бойовій обстановці, а в мирний час — у виняткових ситуаціях, регламентованих Статутом гарнізонної і вартової служб Збройних Сил України.

Із суб’єктивної сторони перевищення влади чи службових повноважень може бути здійснено як з умисною, так і зі змішаною формою вини.

§ 4. Недбале ставлення до військової служби

Стаття 425. Недбале ставлення до військової служби

1. Недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду, —

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується невиконанням або неналежним виконанням військовою службовою особою своїх обов’язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями або наказами командування.

Невиконання обов’язків означає невиконання дій, які входять у коло службових обов’язків.